Постанова 4804 № 234/5464/20

Єдиний унікальний номер 234/5464/20 Номер провадження 22-ц/804/91/21 Головуючий у 1 інстанції Демидова В.К. Єдиний унікальний номер 234/5464/20 Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/91/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2021 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Мальованого Ю.М., Мірути О.А., за участю секретаря Гладуха О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 серпня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, (головуючий у 1 інстанції суддя Демидова В.К., повний текст рішення складено 11 серпня 2020 року), В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», в обґрунтування якого зазначила, що 11.09.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 596М-07 відповідно до умов якого відповідач надав позивачу кредит у сумі 20000 доларів США. На забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами був укладений договір іпотеки від 11.09.2007 року та в реєстр заборон на нерухоме майно внесено обтяження, яке зареєстроване 11.09.2007 року за №5642344, реєстровий № 5721. Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16 грудня 2014 року по справі №234/11636/14-ц (провадження№2/234/5268/14) за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» з позичальника ОСОБА_1 було достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором. Боржником рішення суду виконано в повному обсязі, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 15.12.2017 року ВП №46152604. Позичальник звернувся до відповідача із заявою в якій повідомив про повне виконання зобов`язання і просив припинити обтяження які виникли на підставі договору іпотеки та виключити відповідні відомості з державного реєстру іпотек та єдиного реєстру заборон, а також зважаючи на повне погашення заборгованості по кредиту позивач просив видати довідку про погашення заборгованості. Станом на час пред`явлення цього позову відповіді на звернення не отримано, заходів, щодо виключення майна з реєстру іпотек та заборон відповідачем не вжито. У зв`язку з наведеним позивач просив: зобов`язати відповідача видати позивачу довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором № 596М-07 від 11.09.2007 року; зобов`язати відповідача подати заяву державному реєстратору про припинення обтяження за договором іпотеки від 11.09.2007 року укладеним між сторонами та про виключення відомостей з державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження 5642344, підстава обтяження договір іпотеки, реєстровий №5721, 11.09.2007); визнати припиненим договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 укладений між сторонами 11.09.2007 року. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 11 серпня 2020 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28 жовтня 2020 року та додаткового рішення від 28 жовтня 2020 року) позов ОСОБА_1 було задоволено. Зобов`язано відповідача видати довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором № 596М-07 від 11.09.2007 року. Зобов`язано ПАТ КБ «Приватбанк» подати заяву державному реєстратору про припинення обтяження за договором іпотеки від 11.09.2007 року укладеним між сторонами (про виключення відомостей - з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження - 5642344, підстава обтяження договір іпотеки, реєстровий №5721, 11.09.2007, ОСОБА_2 , а також про виключення відомостей в державному реєстрі іпотек - іпотека, реєстраційний номер обтяження - 5642584, підстава обтяження - договір іпотеки, реєстровий №5726, 11.09.2007, ОСОБА_2 ). Визнано припиненим договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , 11.09.2007 року. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів зазначає, що погашення заборгованості, про яке заявляє позивач, відбулося у 2017 році, тобто майже через 2 роки після ухвалення рішення від 16 грудня 2014 року. Станом на 24.04.2020 року заборгованість за кредитним договором складає 45310, 59 доларів США. Наявність судового рішення про задоволення позовних вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання зобов`язання, та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України. Враховуючи наявність заборгованості за кредитним договором внаслідок несвоєчасного виконання рішення суду вважає, що відсутні підстав для визнання зобов`язань за кредитним договором виконаними. Також неналежне виконання кредитного договору не може слугувати підставою для припинення іпотеки та зняття заборони відчуження нерухомого майна. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення. В обґрунтування зазначив, що позичальником в повному обсязі було виконано рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, про що винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 15.12.2017 року. Крім того, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови та строк дії кредитного договору. Не погоджується з нарахованою відповідачем заборгованістю оскільки право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог. Сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника позивача та представника відповідача на адресу апеляційного суду надійшли клопотання про розгляду справи у їх відсутність. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права. Судом першої інстанції було встановлено, що 11 вересня 2007 року між АТ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 596М-07 від 11.09.2007 року, відповідно до умов якого позивач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 20000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення кредиту - не пізніше 09 вересня 2022 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами був укладений договір іпотеки посвідчений нотаріусом Соловйовою Є.А. 11.09.2007 року реєстровий №5726. Позичальником передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . До реєстру заборон на нерухоме майно внесено обтяження, яке зареєстроване 11.09.2007 року за №5642344, реєстровий № 5721. Відповідно до Витягу з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.08.2019 року № 177759169 11.09.2007 року об 18:17:55 реєстратором - приватним нотаріусом Соловйовою Є.А. на підставі договору іпотеки від 11.09.2007 року, реєстровий № 5726 внесено запис про обтяження іпотека нерухомого майна. Об`єктом обтяження є трикімнатна квартира, загальною площею 53,5 кв.м, за адресою АДРЕСА_2 ; іпотекодержатель - Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», іпотекодавець ОСОБА_1 ; розмір основного зобов`язання 20000 доларів США; строк виконання зобов`язання 09.09.2022. Як вбачається із заочного рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 грудня 2014 року у справі №234/11636/14-ц, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 18211,99 доларів США, яка складається з наступного: 16268,08 доларів США заборгованість за кредитом, 1839,84 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом, 104,07 доларів США пеня. Рішенням суду позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом договором № 596М-07 від 11.09.2007 року у розмірі що за курсом НБУ станом на 18.09.2014 року складає 244404,91 грн. та оплату судового збору у розмірі 2444,05 грн. Рішення суду набрало законної сили 29 грудня 2014 року. Згідно постанови старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного тривіального управління юстиції у Донецькій області Ванесян Р.С. від 15 грудня 2017 року виконавче провадження №ВП № 46152604 було закінчено, у зв`язку з виконанням судового рішення у повному обсязі. Згідно листа ОСОБА_1 на адресу АТ КБ «ПриватБанк» від 10.09.2019 року позивач зверталась до іпотеко держателя щодо зняття обтяження з іпотечного майна за кредитним договором № 596М-07 від 11.09.2007 року. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами. За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на відсутність боргу позивача перед відповідачем за кредитним договором в забезпечення якого було передано нерухоме майно в іпотеку. Виконання основного зобов`язання є підставою для припинення іпотеки. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм належну оцінку. Спірні правовідносини врегульовані Цивільним Кодексом України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідно до яких врегульовано поняття зобов`язання, загальні підстави його виникнення та припинення, забезпечення виконання зобов`язання, види забезпечення та порядок його реєстрації. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень ст.ст. 546, 575 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою (зокрема іпотекою, як окремим видом застави), притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Виходячи з положень ст. 572 ЦК України, ст. 1, ст.33 Закону України «Про іпотеку», в силу іпотеки іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом. Відповідно до приписів ст. 2, ст. 20, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст.1, ст.7 Закону України «Про іпотеку» іпотека, як застава нерухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору, є приватним забезпечувальним обтяженням, яке підлягає реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначеному Законом. Тобто інститут реєстрації спрямований на захист прав кредиторів від недобросовісної поведінки боржників та третіх осіб, в тому числі інших кредиторів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. З матеріалів справи убачається, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16 грудня 2014 у справі №234/11636/14-ц, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за забезпеченим іпотекою кредитним договором задоволено у повному обсязі. Рішення суду набрало чинності та виконано боржником у повному обсязі. Отже, убачається, що з урахуванням зазначених обставин, а саме відсутності боргу за кредитом, зобов`язання за кредитним договором № 596М-07 від 11.09.2007 року є припиненими, а отже відповідно до п.1 ч.1 ст.593 ЦК України, ст.ст. 2,17 Закону України «Про іпотеку» право іпотеки також є припиненим. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності у позивача заборгованості за кредитним договором перед банком, оскільки з матеріалів справи убачається, що наведена у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі заборгованість позивача за кредитним договором у розмірі 1224006,69 грн. нарахована за період з вересня 2007 року по квітень 2020 року. Проте після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та неустойку за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні висновки містяться і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Таким чином, у даному випадку з 27 листопада 2014 року, тобто з моменту звернення банку до суду із позовом про дострокове стягнення всієї суми заборгованості банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом та пеню, оскільки строк дії договору закінчився. За таких обставин немає підстав враховувати розрахунок заборгованості станом на 24.04.2020 року, наданий позивачем у відзиві на позовну заяву. Сума яка нараховувалась за період з вересня 2007 року по 16 грудня 2014 року була стягнута за рішенням суду та виплачена боржником. Відповідно до положень статей 2, 20, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються на підставі рішення суду або заяви іпотекодержателя, як особи, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи. Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об`єкта нерухомого майна, а також відповідного користувача, обтяжувача про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. З матеріалів справи убачається, що позивач звертався до відповідача з відповідною заявою про виконання зобов`язання за кредитним договором та припинення обмеження, накладеного у його забезпечення. Проте відповіді не отримав. Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України. Наведений висновок відповідає правовим позиціям викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, відповідно до яких спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частини 1, 3 ст. 12 ЦПК України). Тобто при зверненні з позовом про визнання припиненим зобов`язання на позивача покладений тягар доведення обставин повного припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з їх виконанням. Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача. Позивач довела належними та допустимими доказами виконання своїх кредитних зобов`язань, проведене належним чином, про що свідчить постанова державного виконавця. Зі свого боку відповідач не надав доказів наявності невиконаних зобов`язань, що випливають за кредитним договором від 11.09.2007 року та не спростував тієї обставини, що виконання боржником зобов`язання було прийняте банком як належне. Оскільки убачається, що основне зобов`язання за кредитним договором є припиненим, то відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека також є припиненою. Решта доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесене з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Керуючись статтями 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Судді: В.В. Папоян О.А. Мірута Ю.М. Мальований Повний текст постанови складений 28 січня 2021 року Суддя-доповідач В.В. Папоян