Постанова Харківський апеляційний суд № 638/9602/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 22 січня 2021 року м.Харків Справа № 638/9602/18 Провадження № 22-ц/818/67/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П. за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Департамент житлового господарства Харківської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», Інспекція Державного архітектурно - будівельного контролю Харківської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», Інспекція Державного архітектурно - будівельного контролю Харківської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення за апеляційною скаргою Департаменту житлового господарства Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2019 року, постановлене під головуванням судді Шестака О.І., в залі суду в місті Харків, - в с т а н о в и в : У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», Інспекція Державного архітектурно - будівельного контролю Харківської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання наймачем житлового приміщення задоволено. Визнано ОСОБА_1 основним наймачем житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі Департамент житлового господарства Харківської міської ради, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Вважає, що звернення позивача до суду фактично є позовом про визнання права користування на самочинне будівництво, тоді як позов з даних підстав має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого, чи його відсутність, дають підстави вважати про наявність спору. Проте позивачем не надано доказів щодо її звернення до відповідного органу з питання узаконення самочинної перебудови у гуртожитку, не надано інформації щодо наявності у неї письмового дозволу на таку перебудову від наймодавця, чи вирішувалося таке питання у визначеному законом порядку, чи звертався заявник з відповідними питанням до органів місцевого самоврядування, якою є Харківська міська рада. Зазначає, що процедура визнання громадян наймачами займаних жилих приміщень є адміністративною послугою, яка надається Департаментом житлового господарства через Центр надання адміністративних послуг м. Харкова та його територіальні підрозділи. Підставою для відмови у наданні адміністративної послуги є, зокрема подання неповного пакету документів або виявлення в поданих документах недостовірності інформації. Судом першої інстанції не було враховано, що договір найму житлового приміщення укладається на підставі ордера на вселення. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач вселилась у квартиру на законних підставах, сумлінно протягом багатьох років користується зазначеним приміщенням, своєчасно здійснює оплату комунальних послуг, у зв`язку з цим вважав, що наявні підстави для визнання її наймачем житлового приміщення, яким вона користується більше 30 років. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що згідно ордеру № 20, серія МСО, виданого 31.10.1988 року Харківським авіаційним заводом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано право на зайняття сім`єю із чотирьох чоловік (жінка- ОСОБА_1 , два сини - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) житлової площі у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 , кімнати НОМЕР_1 , НОМЕР_5. (17,6 кв.м., 11,9 кв.м.). Згідно Свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2 від 02.02.1999 року виданого Дзержинським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради №1325 від 19.10.2005 року виключено будинок АДРЕСА_2 із числа гуртожитку, дозволено Харківському державному авіаційному виробничому підприємству закріпити за мешканцями займану ними площу у будинку АДРЕСА_2 та відкрити особові рахунки в установленому порядку. Розпорядженням Харківського державного авіаційного виробничого підприємства від 09.12.2010 року № 1091, у зв`язку із розірванням шлюбу, та зняттям з реєстрації основного квартиронаймача - ОСОБА_2 , зобов`язано оформити на ім`я ОСОБА_1 особовий рахунок на кімнати АДРЕСА_3 на трьох осіб: ОСОБА_1 (основний квартиронаймач), ОСОБА_3 (син, 1979 р.н.), ОСОБА_4 (син, 1980 р.н.). 15.11.2007 року ОСОБА_1 , як основним наймачем квартири АДРЕСА_1 , укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з КП «Харківські теплові мережі», відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 ; 16.05.2014 року ОСОБА_1 , як наймачем квартири АДРЕСА_1 , укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з КП «Харківводоканал», відкрито особовий рахунок № НОМЕР_4 . Суб`єктами користування послугами зокрема зазначені: ОСОБА_1 (основний наймач), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (син). Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку КП «Жилкомсервіс» від 15.05.2018 року за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровані: ОСОБА_1 (наймач, 1959 року народження, дата прописки ІНФОРМАЦІЯ_2 ); ОСОБА_3 (син, 1979 року народження, дата прописки ІНФОРМАЦІЯ_3 ); ОСОБА_4 (син, ІНФОРМАЦІЯ_5, дата прописки ІНФОРМАЦІЯ_4 ). З технічного паспорту, виготовленого 16.11.2017 року Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради на квартиру АДРЕСА_1 , вбачається, що квартира розташована на 3-му поверсі 16-ти поверхового будинку та складається з двох кімнат житловою площею 27,7 кв.м, у тому числі 1-а кімната 16,7 кв.м., 2-а кімната 11,0 кв.м., загальна площа квартири 49,4 кв.м. 11.09.2013 року позивач звернулась із заявою на ім`я директора Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, у якій просила визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1 . На вищезазначену заяву була надана відповідь від 30.09.2013 року № 126/60-3277, у якій було зазначено, що адміністрація підприємства зверталася листами № 126/15-1521 від 29.04.2013 року та 126/40-2401 від 12.07.2013 року до керівника відділу обліку та розподілу житлової площі департаменту житлового господарства Виконкому Харківської міської ради із проханням про визнання наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .. Для вирішення цього питання слід звернутись до відділу обліку та розподілу житлової площі департаменту житлового господарства Виконкому Харківської міської ради з відповідною заявою особисто. 07.09.2017 року представник ОСОБА_1 по довіреності звернувся до Центру надання адміністративних послуг з відповідним пакетом документів для визнання її наймачем займаної житлової площі після зміни статусу гуртожитку на житловий будинок, а саме квартири АДРЕСА_1 , номер справи та дата в книзі реєстрації - 02133-000495941-004-03 від 07.09.2017 року, номер справи РАП 1395. Управлінням обліку та розподілу житлової площі від 06.10.2017 року № С-1-34742/0/1-17-5357/0/232-17 ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні її наймачем квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку із технічними розходженнями в документах, що були подані. Станом на дату подання позовної заяви, вказана квартира АДРЕСА_1 не приватизована, і належить територіальній громаді м. Харкова. Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалась на те, що 31.10.1988 року її колишньому чоловіку ОСОБА_2 , який працював на Харківському авіаційному заводі був видан ордер № 20, серія МСО та надано право на зайняття його сім`єю із чотирьох чоловік житлової площі у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 , кімнати НОМЕР_1 , НОМЕР_5, площею 17,6 кв.м., та 11,9 кв.м.. 02.02.1999 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. На даний час ОСОБА_1 є основним наймачем квартири та постійно мешкає з двома своїми синами у вищезазначеному приміщенні, сумлінно користується зазначеним приміщенням, своєчасно здійснює оплату комунальних послуг. Зазначає, що вона зверталась з відповідними заявами про визнання її наймачем житлового приміщення, проте у зв`язку з розбіжностями у документах їй було відмовлено. У зв`язку з вищевказаним просить суд визнати її наймачем зазначеної квартири. Згідно положень ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно ст.61 Житлового кодексу УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем, житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Згідно ст. 63 Житлового кодексу Української РСР, предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення. Відповідно до частин першої та другої статті 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК Української РСР). Частиною першою статті 106 ЖК України передбачено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. Матеріали справи свідчать про те, що квартира АДРЕСА_1 не приватизована, і станом на дату подання позовної заяви, належить територіальній громаді м. Харкова. Згідно ордеру № 20, серія МСО, виданого 31.10.1988 року Харківським авіаційним заводом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано право на зайняття сім`єю із чотирьох чоловік (жінка- ОСОБА_1 , два сини - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) житлової площі у гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 , кімнати НОМЕР_1 , НОМЕР_5. (17,6 кв.м., 11,9 кв.м.). Позивач зареєстрована у спірній квартирі з 20.01.1989 року, що підтверджується довідкою КП «Жилкомсервіс» (а.с.23). Разом з нею за вказаною адресою також зареєстровані: ОСОБА_3 з 07.08.1996 року та ОСОБА_4 з 28.02.1997 року. ОСОБА_2 на підставі розпорядження Харківського державного авіаційного виробничого підприємства від 09.12.2010 року № 1091, у зв`язку із розірванням шлюбу, був знятий з реєстрації за вказаною адресою. Враховуючи, що позивач на законних підставах вселилась у спірну квартиру, зареєстрована та постійно проживає за вказаною адресою та несе витрати на її утримання і особовий рахунок відкрито на ім`я ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог та визнання ОСОБА_1 наймачем спірної квартири. Розбіжність у розмірі житлової площі квартири, наданої у користування ОСОБА_1 - 29,5 кв. м. (11,9+17,6) та квартири, щодо якої позивач просить визнати її наймачем - 27,7 кв.м. (11+16,7), не є підставою для відмови у визнанні позивачки наймачем житлового приміщення, оскільки, як встановлено судом, це одні й ті самі житлові приміщення, нумерація яких була змінена після передачі будинку у комунальну власність. Незначне змінення площі квартири внаслідок проведення ремонту не є підставою для відмови у позові. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Департаменту житлового господарства Харківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук