Постанова Полтавський апеляційний суд № 525/1129/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 525/1129/20 Номер провадження 22-ц/814/395/21Головуючий у 1-й інстанції Прасол Я. В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: судді Кривчун Т.О. Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до місцевого суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що, відповідач звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву без номеру від 25.05.2011 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначають, що відповідач власноручним підписом у вказаній анкеті-заяві підтвердила свою згоду на те, що підписана заява без номеру від 25.05.2011 року разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та АТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг. Умови та правила надання банківських послуг є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Вказують, що позивач свої зобов`язання виконав, встановивши на картковий рахунок Відповідача кредитний ліміт. При цьому, відповідачем порушено зобов`язання за кредитним договором, та, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, станом на 16.07.2020 року відповідач має заборгованість в сумі 30500,04 грн., з яких: 21576, 61грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі - 21576,61грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8923, 43 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. З урахуванням наведеного прохали стягнути з відповідача вказану суму боргу та вирішити питання судових витрат. Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором без номеру від 25.05.2011 року у розмірі 21576,61 грн., станом на 16 липня 2020 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати в сумі 1486,11 грн. З вказаним рішенням не погодився позивач, який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати в частині незадоволених вимог щодо стягнення відсотків, пені та штрафів, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що, позичальник підписала Анкету-заяву та довідку про умови кредитування, активувала кредитну карту, відтак, погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку та в неї виник обов`язок зі сплати заборгованості за кредитом в повному розмірі по всіх нарахуваннях, зокрема, і по відсотках, пені та штрафах. Також, банком в апеляційній скарзі було здійснено посилання на постанови Верховного суду у таких справах: №153/1334/16 (постанова від 11.09.2019 року); №755/7704/15-ц (постанова від 23.01.2018 року), на які, на думку апелянта, необхідно звернути увагу суду апеляційної інстанції. Суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Місцевим судом установлено, що відповідно до Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 25.05.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.60(на звороті)-61). У подальшому кредитний ліміт збільшився до 24000 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (а.с.59). В Анкеті-заяві від 25.05.2011 року зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Зобов`язувалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua. Також, до позову Банком додано Довідку про умови кредитування з використанням картки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» по договору ОСОБА_1 , яка підписана відповідачем 25.05.2011 року (а.с.62). Згідно з наданим банком розрахунком станом на 16.07.2020 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 30500,04 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 21576,61 грн., в тому числі - 21576,61грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 8923,43 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.7-49). Задовольняючи вимоги банку в частині стягнення тіла кредиту суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за тілом (простроченим) кредитом у визначеному розмірі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції, враховуючи правову позицію Верховного Суду, визначену у постанові № 342/180/17 від 03.07.2019року, виходив із того, що позивачем не доведено, що позичальник ознайомлений з порядком та умовами нарахування і сплати відсотків, відтак і обов`язок їх погашення у нього не виник. Проте, такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», підписаній ОСОБА_1 від 25.05.2011 року процентна ставка не зазначена. Проте, Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, окрім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами (простроченими) за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Окрім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Разом з тим місцевий суд не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявна підписана відповідачем довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 25.05.2011 року, в якій також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування (а.с.62). Відтак, з наведеного вбачається, що сторонами погоджено сплату позичальником (відповідачем у справі) процентів, зокрема, у розмірі 2,5% на місяць, що становить 30% річних. Заперечень щодо підписання вказаної довідки відповідачем не надано. При цьому, у наданому АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості проценти за користування кредитом визначено за різними ставками, а саме 30%, 34,80 %, 43,20 %, 42%. Проте, як убачається, в судовому засіданні від 24.11.2020 року в суді першої інстанції боржник ОСОБА_1 визнала борг в повній мірі та зобов`язалась його погасити. Тобто, жодних зауважень чи заперечень щодо суми заборгованості, її складових та порядку нарахування у ОСОБА_1 немає. Згідно п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Відтак, з урахуванням факту повного визнання відповідачем боргу перед АТ КБ «ПриватБанк», зокрема, і в частині нарахованих відсотків, без заперечень щодо правильності їх нарахування, апеляційний суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволенні позову і у цій частині. При цьому, оскільки рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині відмовлених вимог з ухваленням нового про їх задоволення, то стягнуті судові витрати, підлягають перерахунку, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, сплачена Банком при подачі позову в розмірі 2102,00 грн. Згідно ч.ч.1,6 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відтак, оскільки Банком оскаржується рішення місцевого суду лише в частині відмови в стягненні процентів, то і судом апеляційної інстанції переглядається в цій частині, в іншій частині рішення місцевого не переглядається. Вимоги апеляційної скарги про стягнення суми пені та штрафів, судом апеляційної інстанції також не вирішується, оскільки такі вимоги не заявлялись в суді першої інстанції при подачі позову та не вирішувались місцевим судом. Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі апеляційної скарги Банком було сплачено - 3153,00 грн., які і підлягають до стягнення з відповідача на корить позивача. У зв`язку з наведеним рішення суду в оскаржуваній частині щодо відмови у стягнення процентів та в частині вирішення питання судових витрат підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про їх задоволення. У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»,- задовольнити частково. Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2020 року в частині відмови у стягненні відсотків та вирішення питання судових витрат, - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченими відсотками в сумі 8923,43 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять три гривні 43 коп.) грн., станом на 16 липня 2020 року. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі 2102 (дві тисячі сто дві гривні) грн. сплачені при подачі позову. В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі 3153,00 (три тисячі сто п`ятдесят три гривні) грн., сплачені при подачі апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун СУДДІ Ю.В. Дряниця О.В. Чумак