Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/13655/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/108/21 Справа № 932/13655/20 Суддя у 1-й інстанції - Лукінова К. С. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , працює в ТОВ «Автотранссервіс» водієм, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, ВСТАНОВИВ: Зміст оскарженого судового рішення. Згідно з постановою суду першої інстанції, 03 грудня 2020 року близько 07 год. 15 хв. в м. Дніпрі по пр. Дмитра Яворницького, 77 водій ОСОБА_1 керуючи автобусом марки «Мерседес-Бенц» державний номер НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів на цьому автобусному маршруті № 157-А понад встановлену кількість, передбачену технічними характеристиками транспортного засобу, а саме перевозив 31 пасажирів, чим порушив п.п. 9 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22 липня 2020 р. «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення або на підставі ст. 22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності за малозначністю, обмежившись усним зауваженням. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду не ґрунтуються на досліджених судом доказах, зокрема відеозаписом не зафіксовані номерні знаки транспортного засобу, тому на його думку, неможливо встановити чи дійсно керував водій ОСОБА_1 транспортним засобом в час та місці, встановлених судом. Висновки суду щодо кількості пасажирів, вважає необґрунтованими, оскільки інспектор в салон транспортного засобу не заходив та не рахував пасажирів. Що стосується пасажирів, що стояли близько до дверей, то це були пасажири, які приготувались до виходу на зупинці. Крім того, суду взагалі не надано копій технічної документації транспортного засобу про кількість місць для сидіння, в результаті чого неможливо встановити чи здійснювалось перевезення пасажирів у кількості, що перевищує кількість місць для сидіння, передбачену технічною документацією транспортного засобу. Згідно з постановою КМУ № 1388, документ, що підтверджує право власності є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Таким чином, встановлення кількості місця для сидіння довідкою з системи АРМОР, не передбачено чинним законодавством. Більше того, в цій довідці не визначена певна кількість місць для сидіння. Також, зазначає, що посадова особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення та долучала документи не дотрималась вимог щодо засвідчення копій документів. Стосовно письмових пояснень ОСОБА_1 , то вони не можуть бути належним та допустимим доказом, оскільки вони містять виправлення в даті та не містять відомостей про перевезення пасажирів у кількості, що перевищує кількість місця для сидіння, передбачену технічною документацією транспортного засобу. Не є доказом винуватості ОСОБА_1 і рапорт працівника поліції, що узгоджується з судовою практикою КАС ВС, зокрема по справі № 489/4827/16а. Крім того, суд першої інстанції не врахував належним чином, що заробітна плата ОСОБА_1 за листопад 2020 року становить 3157,14 грн., тому штраф в сумі 17 000 грн. є непомірним та суттєво вплинуло на сімейний дохід та подальше життєве існування, у зв`язку з чим просить звільнити його від відповідальності за ст. 22 КУпАП. Позиції учасників апеляційного розгляду. В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Караканова Т.В. не з`явились, про час та дату апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб (ч. 6 ст. 294 КУпАП). Мотиви апеляційного суду. Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення. Апеляційний суд вважає, що зазначених вимог закону суд дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, а саме у порушенні правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи. Так, вина ОСОБА_1 підтверджується доказами, які місцевий суд безпосередньо дослідив під час розгляду справи, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення від 03 грудня 2020 року, в якому працівником поліції зазначені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, який підписаний останнім без будь-яких зауважень (а.с.1); - письмовими поясненнями ОСОБА_1 в яких він фактично визнав свої провину та пояснив, що в день та час подій, зазначених в протоколі, працював на маршруті № 157, взяв 10 людей, які стояли в салоні, оскільки був ранковий час і людям потрібно їхати на роботу (а.с. 2); - довідкою з інформаційної бази АРМОР, яка містить технічні характеристики транспортного засобу «Мерседес-Бенц» державний номер НОМЕР_1 , який відноситься до категорії транспортного засобу "автобуси з кількістю місць більше 16". Як вбачається з відеозапису, на якому було зафіксовано порушення, в автомобілі під керуванням ОСОБА_1 перебувало 13 пасажирів які стояли та 18 осіб, що сиділи. Вказаний висновок суду першої інстанції, перевірений апеляційним судом та є обґрунтованим, оскільки коли на вимогу поліцейського пасажири, що стояли в автомобілі почали виходити та висловлювати своє незадоволення, їх кількість становила 13 осіб, інші пасажири залишились в салоні автомобіля на місцях для сидіння, тобто ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів з перевищенням кількості дозволених для перевезення, відповідно до постанови КМУ № 641 від 22 липня 2020 року (а.с. 5) Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, достатніми, які доповнюють один одного та відповідають ст. 252 КУпАП, та спростовують доводи апелянтів, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом і, що матеріалами не доведено вину останнього, тому місцевий суд обґрунтовано взяв їх до уваги під час прийняття рішення. При цьому, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що відеозапис та довідка з бази АРМОР є неналежними доказом, так як відповідно до ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Крім того, апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням ст. ст. 254-256 КУпАП, в ньому зазначена суть правопорушення та розкрито об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, а саме, що ОСОБА_1 в порушення правил карантину, перевозив пасажирів з перевищенням встановленої кількості пасажирів. При цьому доводи апеляційної скарги про відсутність завірених належним чином копій документів, долучених до справи, не спростовують висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 , оскільки вона знайшла своє підтвердження на підставі інших доказів, наявних у справі, зокрема відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, а інші документи узгоджуються між собою, у зв`язку з чим у суду не виникає сумнівів в їх достовірності. Стосовно доводів апеляційної скарги, що рапорт працівника поліції не є доказом винуватості ОСОБА_1 , що узгоджується з судовою практикою КАС ВС, зокрема по справі № 489/4827/16а, суд апеляційної інстанції зазначає, що винуватість ОСОБА_1 встановлена сукупністю інших доказів у справі і рапорт поліцейського не є в даній справі основним доказом. Посилання в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не врахував належним чином, що заробітна плата ОСОБА_1 за листопад 2020 року становить 3157,14 грн., тому штраф в сумі 17 000 грн. є непомірним та суттєво вплинуло на сімейний дохід та подальше життєве існування, у зв`язку з чим ставлять питання про звільнення його від відповідальності за ст. 22 КУпАП, апеляційний суд зазначає, що ці питання були предметом розгляду в суді першої інстанції, які отримали належну правову оцінку та з такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції і вважає їх обґрунтованими та належно вмотивованими. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Адміністративне стягнення суд першої інстанції наклав з дотриманням вимог ст. 36 КУпАП. Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2020 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О.П. Піскун