Постанова 4803 № 203/3149/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/849/21 Справа № 203/3149/19 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Демченко Е.Л., за участю секретаря судового засідання Мазур Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2020 року по цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, - ВСТАНОВИЛА: 02 вересня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. Просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ДМР завдану матеріальну шкоду в сумі 261 050 грн. (а.с. 1-6). Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2020 року позов ДМР до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ДМР у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, 196650 грн. Стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 на користь ДМР у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, 63800 грн. Стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1621 грн. 25 коп. Стягнуто з відповідачки ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 983 грн. 25 коп. (а.с. 103-106) В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення суду в частині задоволення позову щодо ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ( а.с. 128-130). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що в Кіровському районному суді м.Дніпропетровська на розгляді перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013040000000181 відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України; ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України (судова справа №203/4335/14-к). Ухвалами Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.07.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.366 та ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України, відповідно, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України. Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.07.2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.366 КК України на підставі ст.49 КК України. Також вказаним ухвалами суду від 16.07.2019 року відповідно до ст.129 КПК України цивільний позов Дніпровської міської ради, заявлений у кримінальному провадженні до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди було залишено без розгляду. Крім того, вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 17.07.2019 року ОСОБА_2 було затверджено мирову угоду у кримінальному провадженні №12013040000000181 про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_2 , останню визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, з призначенням ОСОБА_2 відповідного покарання. З ухвали Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.07.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувалась в тому, що обіймаючи посаду провідного спеціаліста-бухгалтера відділу з питань бухгалтерського обліку та звітності Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради та являючись посадовою особою місцевого самоврядування, будучи наділеною спеціальними повноваженнями службової особи, отримавши від заступника начальника управління ОСОБА_2 явно злочинний наказ виконати відсутні підписи від імені громадян про отримання ними матеріальної допомоги у платіжних відомостях, складених ОСОБА_2 про виплату в жовтні 2011 року адресної грошової допомоги громадянам міста згідно розпорядження міського голови №738-р від 06.10.2011 року, не будучи обізнаною із злочинними намірами ОСОБА_2 на заволодіння державним майном шляхом зловживання своїм службовим становищем у великих розмірах, але усвідомлюючи явно злочинний характер отриманого нею наказу, в період з 14.10.2011 року по 17.10.2011 року, знаходячись на своєму робочому місці у приміщенні Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради, діючи умисно, виконала в офіційних документах - 5 платіжних відомостях Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради від 17.10.2011 року, підписи від імені громадян про нібито отримання ними матеріальної допомоги. Таким чином, ОСОБА_1 , будучи службовою особою, внесла до офіційних документів завідомо неправдиві дані про отримання громадянами матеріальної допомоги та, усвідомлюючи, що зазначені документи є підробленими, здійснила бухгалтерський облік цих платіжних відомостей як первинних касових документів, що відобразили видачу з каси Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради грошових коштів місцевого бюджету на загальну суму 196650 грн., тобто вчинила службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки. Згідно ухвали Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.07.2019 року та вироку від 17.07.2019 року ОСОБА_2 обвинувачувалась в тому, що обіймаючи посаду заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради, виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, та відповідно являлась службовою особою. Реалізуючи злочинний умисел на заволодіння державним майном, ОСОБА_2 , діючи умисно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншою особою, та діючи всупереч інтересів служби, виходячи за межі наданих їй повноважень, приблизно наприкінці вересня 2011 року - на початку жовтня 2011 року підготувала проект розпорядження Дніпропетровського міського голови про надання матеріальної допомоги та додаток до цього розпорядження - список осіб, яким надається матеріальна допомога, до складу якого, всупереч вимогам Положення про надання адресної матеріальної допомоги окремим категоріям громадян міста, затвердженого рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради №244 від 23.02.2011 року, незаконно включила 371 осіб, звернення яких щодо надання їм адресної матеріальної допомоги до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради не надходили, уповноваженими працівниками зазначеного управління не розглядалися та висновки по яких щодо необхідності надання та розміру грошової допомоги цим особам не надавалися. Після чого зазначений проект розпорядження був направлений до Дніпропетровської міської ради, де в порядку, встановленому Регламентом виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, був завізований уповноваженими посадовими особами міської ради, затверджений міським головою та зареєстрований за №738-р від 06.10.2011 року. Після перерахування на підставі зазначеного розпорядження Управлінню праці та соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради грошових коштів, передбачених міським бюджетом на фінансування соціального захисту населення, та їх оприбуткуванні в касі управління, 17.10.2011 року ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з іншою особою, всупереч інтересам служби, внесла до офіційних документів - платіжних відомостей наступні завідомо неправдиві дані: порядкові номери, прізвища з ініціалами осіб, паспортні дані, а також суми до видачі у платіжні відомості, за якими необхідно було виплати в 371 особам матеріальну допомогу на загальну суму 260450 грн., які ОСОБА_2 та інша особа затвердили своїми підписами, після чого інша особа підробила підписи від імені начальника зазначеного управління, як розпорядника бюджетними коштами з правом першого підпису на фінансових документах. Також ОСОБА_2 та інша особа віддали злочинний наказ виконати решту підписів в зазначених платіжних відомостях своїй підлеглій провідному спеціалісту-бухгалтеру відділу з питань бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_1 , яка не була обізнана із їх злочинним умислом на заволодіння державним майном у великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, але, усвідомлюючи явно злочинний характер наказу здійснити службове підроблення, виконала в зазначених платіжних відомостях частину підписів від імені громадян про нібито отримання ними грошової допомоги. Після чого ОСОБА_1 , виконуючи покладені на неї посадові обов`язки щодо обліку операцій, пов`язаних з рухами коштів, 17.10.2011 року здійснила бухгалтерський облік 7 платіжних відомостей як первинних касових документів та облікувала видачу з каси управління готівкових коштів на загальну суму 260450 гривень, які отримали співучасниці злочину ОСОБА_2 та інша особа під виглядом здійснення виплат матеріальної допомоги заступником начальника управління, та якими розпорядились на власний розсуд. Таким чином, 17.10.2011 року ОСОБА_2 та інша особа, діючи за попередньою змовою групою осіб, повторно, з корисливих мотивів, заволоділи шляхом зловживання своїм службовим становищем державним майном - грошовими коштами місцевого бюджету на загальну суму 260450 грн., тобто у великих розмірах, та вчинили службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх доведеності та обґрунтованості, а заперечення відповідачки ОСОБА_1 про те, що ухвалою суду від 16.07.2019 року вина останньої не була встановлена та ОСОБА_1 не була обізнана із злочинними намірами ОСОБА_2 на заволодіння коштами, оскільки відповідно до ухвали від 16.07.2019 року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, що не є реабілітуючою підставою. При цьому, виходячи із характеру вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення вбачається, що останньою було здійснено підробку офіційних документів платіжних відомостей, їх бухгалтерський облік та на їх підставі в подальшому з каси управління було видано грошові кошти, якими заволоділа ОСОБА_2 та інша особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 , як особи, спільними діями яких було заподіяно матеріальної шкоди позивачу, у відповідності до ст.1190 ЦК України повинні нести солідарну відповідальність перед останнім. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Частиною 7 ст.128 КПК України встановлено, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 8 ч.2 ст.16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення на користь позивача у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 260450 грн., з яких 196650 грн. стягнути в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а решту коштів в сумі 63800 грн. стягнути з відповідачки ОСОБА_2 . Докази та обставини, на які посилаюється заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: