Постанова 4875 № Б-23/75-02 (922/2680/18)

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" січня 2021 р. Справа № Б-23/75-02 (922/2680/18) Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Дучал Н.М. при секретарі Пархоменко О.В. за участю: позивача адвокат Кухтик В.М., довіреність №1-2520 від 10.12.2020 року, свідоцтво ДН №4813 від 26.04.2017 року; відповідача - адвокат Дерев`янко Д.В., довіреність №33-07/55 від 19.12.2019 року; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" адвоката Денисюк Д.Г. (вх. №3388Х/1-18) за заявою ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 про відстрочення виконання рішення у справі на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.11.2020 року у справі №Б-23/75-02 (922/2680/18), постановлену в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Усатий В.О.), повний текст якої складено 17.11.2020 року за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ до відповідача Приватного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5, с. Подвірки про стягнення коштів в межах справи про банкрутство ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 ВСТАНОВИЛА: Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.11.2020 року у справі №Б-23/75-02 (922/2680/18) заяву (вх. 25072 від 27.10.2020 року) ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" про відстрочення виконання рішення задоволено; відстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 22.06.2020 року у справі № Б-23/75-02 (вх. 922/2680/18) до 01.05.2021 року. Представник Акціонерного товариства "Укртрансгаз" адвокат Денисюк Д.Г. з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 12.11.2020 року у справі повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви боржника повністю; витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про таке. Наявність існування виняткових обставин, не були доведені належними та допустимими доказами, а посилання господарського суду першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали на те, що примусове виконання рішення на початку опалювального сезону може призвести до втрати боржником необхідного резерву (ресурсу), розбалансування його систем, зупинення електроустановок, втрати можливості належним чином здійснювати взяті на себе зобов`язання та виконання обов`язків, що поставить під загрозу дотримання відповідачем функцій постачальника допоміжних послуг та нормальне функціонування ОЕС України ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Початок опалювального сезону не є виключною обставиною, оскільки останній стабільно та систематично має місце кожного року. Неналежне планування господарської діяльності відповідача не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконували свої обов`язки. Ризики від власної господарської діяльності боржника не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Заборгованість за рішенням складається з втрат від інфляції та 3% річних, тобто, до стягнення присуджені штрафні санкції, що додатково підтверджує наявність вини саме боржника у виникненні спору (внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань). Чинним законодавством передбачені особливості здійснення розрахунків з НАК "Нафтогаз України" виробниками теплової та електричної енергії за придбаний природний газ. Навіть за умови накладення арешту на майно та кошти боржника, при примусовому виконанні рішення у справі, боржник не буде позбавлений можливості отримувати кошти за постачання електричної та теплової енергії, що в свою чергу дасть можливість розраховуватись цими коштами з постачальниками природного газу. Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 року у справі №910/8153/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.02.2016 року у справі №905/3137/14-908/5775/14, у постановах Вищого господарського суду України від 09.11.2016 року у справі №914/1488/15, від 27.04.2017 року у справі №914/891/16. Всупереч вимогам ст. ст. 7, 76-79 ГПК України, господарський суд першої інстанції врахував лише доводи та аргументи на яких ґрунтувались вимоги боржника про надання відстрочення виконання рішення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 28.02.2021 року. Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а, від 18.12.2020 року №24-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.12.2020 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Дучал Н.М. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2020 року апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" адвоката Денисюк Д.Г. на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.11.2020 року у справі №Б-23/75-02 (922/2680/18) залишено без руху; представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" адвоката Денисюка Д.Г. зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту. 24.12.2020 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№13013), з доказами сплати судового збору, яку, разом з додатками, долучено до матеріалів справи. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 року клопотання представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" адвоката Денисюк Д.Г. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" адвоката Денисюк Д.Г. на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.11.2020 року у справі; відповідачу встановлено строк до 14.01.2021 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на "20" січня 2021 року; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon". 05.01.2021 року представник Акціонерного товариства "Укртрансгаз" Денисюк Д.Г. звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, в якому просить забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції (вх.№36, вх.№90 від 05.01.2021 року); доручити проведення відеоконференції: господарському суду м. Києва, господарському суду Київської області, Північному апеляційному господарському суду, Шевченківському районному суду м. Києва, Солом`янському районному суду м. Києва, Окружному адміністративному суду м. Києва, Шостому апеляційному адміністративному суду, яку долучено до матеріалів справи. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.01.2021 року, задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" Денисюк Д.Г. В.І. про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи, у залі судового засідання №115, в режимі відеоконференції; доручено Шевченківському районному суду міста Києва, з урахуванням ухвали суду від 15.01.2021 року, забезпечити проведення відеоконференції у справі, розгляд якої відбудеться 27.01.2021 року о 09:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №115; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась. 14.01.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№412), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що відстрочення виконання рішення суду не порушить баланс інтересів сторін, а саме забезпечить досягнення мети виконання судового рішення при дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника та кредитора; документальна доведеність ймовірності покращення фінансового стану боржника за час відстрочення виконання рішення не є обов`язковою, оскільки підставою для відстрочення виконання рішення є виключно обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його неможливим. У судовому засіданні 27.01.2021 року представник позивача просив скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 12.11.2020 року у справі повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду повністю. Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.2021 року проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України"). Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне. Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2020 року позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" задоволено частково; стягнуто з ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь АТ "Укртрансгаз" інфляційні втрати в розмірі 444 280,85 грн.; 314 269,84 грн. 3% річних та 196 495,28 грн. судового збору. 27.10.2020 року до господарського суду Харківської області надійшла заява ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" (вх. 25072), в якій останній просив відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2020 року до 01.05.2021 року, в обґрунтування якої вказує на те, що боржник - ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" забезпечує виробництво теплової та електричної енергії, у жовтні 2020 року починається опалювальний сезон у місті Харкові та Харківській області, початок та забезпечення належного проведення якого повинно виконати, в тому числі, ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5". Вказані обставини зумовлюють необхідність створення запасу палива, яким є природний газ, що потребує мобілізації ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" значного обсягу грошових коштів; у разі примусового виконання рішення суду на початку опалювального сезону це може бути загрозою для створення відповідного запасу палива та зриву початку опалювального сезону. Втім, у травні 2021 року опалювальний сезон скінчиться, крім того, боржник отримає розрахунок за надані послуги з теплопостачання, що надасть змогу належним чином та без загроз для роботи підприємства та територіальної громади здійснити виконання судового рішення. 12.11.2020 року господарським судом Харківської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище. Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства. З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права. Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Частиною 4 ст. 331 ГПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України). В силу вказаних положень процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто, розстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання. Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Суд враховує наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі. Так, рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2020 року стягнуто з відповідача 314 269,84 грн. - 3% річних; інфляційні втрати у розмірі 444 280,85 грн. та судовий збір. При цьому, присуджені до стягнення нарахування (штрафні санкції) складають не більше 3% від загального розміру погашеної відповідачем суми основної заборгованості за договором № 371 від 11.12.2017 року транспортування природного газу. Місцевим господарським судом вірно враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 року у справі № 908/1884/19, де, зокрема, вказано на те, що при вирішенні питання про надання відстрочення виконання рішення суду згідно зі ст. 331 ГПК України суд має враховувати ту обставину, що предметом спору між сторонами є виключно суми нарахувань на погашену основну заборгованість. Згідно п. 5 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, п. 7.9.4 "Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж", затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 року №71, п. 9.7 ДБН В.2.5-39:2008 "Теплові мережі" включення систем опалення здійснюється власниками теплових господарств за узгодженням з теплопостачальними організаціями за умови, якщо протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря не перевищує +8 С. Рішення про початок опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями. Боржником до заяви про відстрочення виконання рішення суду додані розпорядження Харківської обласної державної адміністрації та секретаря Харківського міської ради стосовно сезонів 2020/2021 років. Отже, початок опалювального сезону у місті Харкові та області, проведення якого повинен, в тому числі, забезпечувати боржник, розпочинається у жовтні 2020 року. За змістом п. 11 Положення Кабінету Міністрів України Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу від 19.10.2018 року № 867, виробник теплової енергії для постачання природного газу повинен, зокрема, виконувати таку умову як досягнення станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу, рівня розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) не нижче 90 відсотків ( у період з 01.10.2019 року до 01.05.2021 року - не нижче 60 відсотків). Умови п. 5.1 запропонованих позивачем до укладення договорів постачання природного газу на опалювальний період 2020/2021 років передбачають обов`язок ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" здійснювати оплату природного газу виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду з остаточним розрахунком до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. Згідно п. 3.2.3 "Положення про порядок оцінки готовності об`єктів електроенергетики до роботи в осінньо - зимовий період", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 07.07.2006 року № 231, для теплових електроцентралей, для яких основним паливом є газ, в якості умови готовності до роботи в ОЗП визначено утворення десятиденного запасу мазуту для забезпечення їх роботи мінімальним складом генеруючого обладнання. Таким чином, господарський суд першої інстанції вірно врахував аргументи ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" про необхідність мобілізації ним значної суми грошових коштів для виконання таких задач та те, що примусове виконання рішення на початку опалювального сезону може вплинути на дотримання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" належного рівня розрахунків за природний газ, що, в свою чергу, матиме наслідком невидачу постачальником номінацій, припинення газопостачання (транспортування, розподілу природного газу) та поставити під загрозу початок та проведення у місті Харкові та Харківської області опалювального сезону 2020-2021 роки. Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 69 Закону України "Про ринок електричної енергії" для забезпечення надійної роботи ОЕС України належної якості електричної енергії функціонує єдиний ринок допоміжних послуг. На ринку допоміжних послуг надаються послуги для забезпечення: регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення резервів підтримки частоти (первинне регулювання); резервів відновлення частоти (вторинне регулювання); резервів заміщення (третинне регулювання); підтримання параметрів надійності та якості електричної енергії в ОЕС України, а саме: послуги з регулювання напруги та реактивної потужності; послуги із забезпечення відновлення функціонування ОЕС України після системних аварій. Згідно з абз. 2 ч. 6 ст. 69 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач в якості виробника електричної енергії має обов`язок надавати допоміжні послуги. За відомостями офіційного веб-сайту НЕК "Укренерго", робота ОЕС України характеризується дефіцитом забезпечення резервами (пропозиції допоміжних послуг). Так, примусове виконання на початку опалювального сезону рішення суду у справі може призвести до втрати боржником необхідного резерву (ресурсу), розбалансування його систем, зупинення електроустановок, втрати можливості належним чином здійснювати взяті на себе зобов`язання та виконання обов`язків, що поставить під загрозу дотримання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" функцій постачальника допоміжних послуг та нормальне функціонування ОЕС України. При вирішенні заяви про відстрочення виконання рішення, місцевим господарським судом вірно враховано те, що присуджені до стягнення у справі грошові кошти не є основним боргом, а є лише втратами від інфляції та 3% річних, основний борг сплачений ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" АТ "Укртрансгаз", присуджені до стягнення штрафні санкції складають не більше 3% від суми основного боргу, який сплачено боржником; станом на момент звернення з заявою про відстрочення виконання рішення боржник потребує акумуляції значної суми грошових коштів, необхідних йому для організації та належного початку опалювального періоду в місті та області; заявником подано заяву про відстрочення виконання рішення суду у жовтні 2020 року, а відстрочення він просить лише до травня 2021 року, отже період відстрочення не є значним. А отже, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду. Разом з тим, місцевим господарським судом вірно враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі № 33/229-04, де, між іншим вказано на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/20121). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № П-рп/2012): відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V). А отже, з підстав викладених вище, не приймаються аргументи апелянта на те, місцевий господарський суд не врахував, що надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у нього можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплати та, що, на думку апелянта, боржник не надав доказів, які могли б підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Також, аргументи апелянта на те, що відповідачем не було доведено наявності існування виняткових обставин для надання відстрочення виконання рішення суду, не приймаються, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України на підтвердження викладених у заяві про надання відстрочення виконання рішення суду обставин. Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 року у справі №910/8153/17, не приймаються, оскільки предметом судового дослідження справи №910/8153/17 є стягнення заборгованості за укладеним договором купівлі-продажу цінних паперів, проте як при розгляді даної справи встановлено, що існує ймовірність того, що примусове виконання рішення суду на початку опалювального сезону може вплинути на дотримання боржником належного рівня розрахунків за природний газ. Також, не приймаються посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.02.2016 року у справі №905/3137/14-908/5775/14, оскільки при розгляді справи №905/3137/14-908/5775/14 встановлено факт того, що розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільного або господарського зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Отже, висновок місцевого господарського суду про відстрочення виконання рішення суду відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року). Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року). Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст.255, 269, 270, 271, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" адвоката Денисюк Д.Г. залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 12.11.2020 року у справі №Б-23/75-02 (922/2680/18) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 28.01.2021 року. Головуюча суддя О.І. Терещенко Суддя В.І. Сіверін Суддя Н.М. Дучал