Постанова Волинський апеляційний суд № 159/5151/20

Справа № 159/5151/20 Провадження №33/802/122/21 Головуючий у 1 інстанції:Логвинюк І. М. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач: Клок О. М. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2021 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Вергуна Т.С., особи, щодо якої складено протокол ОСОБА_1 , захисника Лукашук Н.М., розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу особи, щодо якої складено протокол- ОСОБА_1 та його захисника Лукашук Н.М. на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1ст.130 КУпАП, В С Т А Н О В И В Вказаною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушеня, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАПта на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі420, 40 гривень. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 05 жовтня 2020 року о 12:14 год. у с. Поворську, Ковельського району, Волинської області по вул. Київській керував транспортним засобом автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння рук, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився (у присутності двох свідків), чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. У поданій апеляції ОСОБА_1 та його захисник Лукашук Н.М. вказують на невідповідність постанови вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Посилаються на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно та необ`єктивно з`ясовано обставини справи та вирішено її всупереч вимог законодавства. Зазначають те, що суддею місцевого суду, було порушено право на захист, оскільки судом не взято до уваги клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням її сина на лікуванні. Суд не перевірив подане нею клопотання та безпідставно провів розгляд справи у відсутності останніх. Крім цього, вказують, що посилання суду на те, що ОСОБА_1 уникав явки в судове засідання за судовою повісткою, не повідомляв причини неявки, не цікавився рухом справи та не вживав заходів, щоб дізнатися про дане судове провадження, не відповідають дійсності, оскільки останній знав та не ухилявся від явки до суду. Просять скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Водночас, просять поновити строк на апеляційне оскарження постанови, як такий, що пропущений з поважних причин. Перш за все, враховуючи те, що ОСОБА_1 та його захисник Лукашук Н.М. не були присутні під час розгляду справи в суді першої інстанції, даних про отримання ними копій постанови від 24 грудня 2020 року, в матеріалах справи немає, а копією постанови останні отримали 04 січня 2021 року про, що зазначають в поданій ними апеляційній скарзі, яка подана 06 січня 2021 року, тому строк апеляційного оскарження постанови йому слід поновити, так як він пропущений із поважних причин. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративні правопорушення, заслухавши пояснення, особи, щодо якої складено протокол ОСОБА_1 та його захисника Лукашук Н.М. які апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній мотивів та просили її задовольнити, суддя приходить до наступного висновку. Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Щодо доводів апелянтів проте, що судом було залишено поза увагою клопотання захисника Лукашук Н.М. про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням дитини на амбулаторному лікуванні і тим самим порушено право особи на захист, то апеляційний суд знаходить такі твердження безпідставними, оскільки з матеріалів справи слідує, (а.с.17) що ОСОБА_2 22.12.2020 було повідомлено під розписку та вручено повідомлення про відкладення справи на 24.12.2020, а з довідки ТМО, яка була долучена до апеляційної скарги, слідує що дитина не відвідувала садок з 21.12.2020 по 24.12.2020 у зв`язку з ГРВІ, тобто дитина вже перебувала на той час на лікуванні, однак захисником в той день не узгоджувалась інша дата, і лише 24.12.2020 було подане відповідне клопотання. З доводами, які викладені в постанові суду, про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Лукашук Н.М. повністю погоджується і апеляційний суд. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Таким чином, жодних порушень права на захист, зокрема і на правову допомогу, судом допущено не було. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема протоколом серії ДПР18 №484213 від 05 жовтня 2020 року(а.с.1), з його визнавальними поясненнями, поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили, що ОСОБА_1 було декілька разів запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» на що останній категорично відмовився, після чого, йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі на що він, також відмовився (а.с.3-4), рапортом ДОП Ковельського ВП ГУ НП у Волинській області від 05 жовтня 2020 року (а.с.5). Окрім того, відеозаписом з бодікамер поліцейських також підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення. Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження. Враховуючи вищенаведені докази, які в своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи і узгоджуються між собою та відтворюють картину вчиненого правопорушення, суддя знаходить доводи ОСОБА_1 та його захисника Лукашук Н.М. про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, безпідставними. У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. З урахуванням наведеного, суд обґрунтовано визнав винним та призначив ОСОБА_1 безальтернативне адміністративне стягнення, яке передбачене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя П О С Т А Н О В И В Поновити особі, щодо якої складено протокол ОСОБА_1 та його захиснику Лукашук Н.М. строк на апеляційне оскарження постанови судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2020 року. Апеляційну скаргу особи, щодо якої складено протокол- ОСОБА_1 та його захисника Лукашук Н.М. залишити без задоволення, а постанову судді судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду О.М. Клок