Постанова Київський апеляційний суд № 761/3361/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/3361/20 Головуючий у 1-й інст. - Притула Н.Г. Апеляційне провадження 22-ц/824/2973/2021 Доповідач - Рубан С.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Рубан С.М. суддів Заришняк Г.М., Мараєва Н.Є. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Притули Н.Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить стягнути на свою користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі ј частини усіх видів заробітку відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з січня 2020 року та до закінчення навчання або до досягнення ОСОБА_4 23-річного віку, у зв`язку з тим, яка обставина настане першою. Посилається на те, що сторони перебували в шлюбі та від шлюбу у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач не проживає разом з відповідачем, спільного господарства не ведуть, син проживає разом з позивачкою і знаходиться на її матеріальному забезпеченні. Після розірвання шлюбу відповідач в примусовому порядку сплачував аліменти на утримання неповнолітнього сина. Враховуючи вартість продуктів харчування та житлово-комунальних послуг, позивач із сином має скрутне матеріальне становище. Станом на даний час ОСОБА_4 є студентом денного відділення вищого навчального закладу, тому не має можливості працевлаштуватися. Оскільки син після досягнення повноліття навчається та потребує матеріальної допомоги позивачка звернулася до суду з даним позовом. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що всі питання щодо виховання сина вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки зі сторони відповідача. На момент подання позовної заяви - січень 2020 року ОСОБА_4 був студентом денного відділення 3 курсу Державного вищого навчального закладу «Київський транспортно - економічний коледж» Національного транспортного університету, термін навчання з 01.09.2017 року по 30.06.2020 року. Станом на даний час відповідно до довідки №0301від 22.09.2020 року ОСОБА_4 є студентом першого курсу Національного траспортного університету денної форми навчання за державним замоленням, термін навчання з 11.09.2020 року по 30.06.2022 року, проте стипендію він не отримує. Відповідач звільнився з роботи за власним бажанням, щоб наглядати за дитиною від другого шлюбу, проте цій дитині вже шість років та вона відвідує садочок. Відповідач працездатний, хронічних захворювань не має, на обліку у центрі зайнятості населення, як безробітний не перебуває. Доказів погіршення матеріального стану та здоров`я відповідачем не надано. Крім того, відповідач без відома власниці - позивачки ОСОБА_1 зареєстрував свого сина від другого шлюбу у квартирі, яка йому не належить. Позивачка мала намір подарувати квартиру своєму синові ОСОБА_4 , але не може цього зробити, оскільки в квартирі зареєстрована неповнолітня дитина відповідача від другого шлюбу і сам відповідач. Представник відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що позовні вимоги про стягнення аліментів спрямовані на отримання грошових коштів не у зв`язку з навчанням сина, а у зв`язку із станом цін на продукти харчування, одяг та житлово - комунальні послуги. Позивачка не надала суду належних доказів необхідності надання матеріальної допомоги та розмір такої допомоги саме у зв`язку з навчанням сина. Згідно довідки про доходи №36 від 12.05.2020 року ОСОБА_4 навчається у ДВНЗ «КТЕК» НТУ на бюджетній формі навчання, за період з вересня 2017 року по квітень 2020 року отримав стипендію 32 616,61 грн. ОСОБА_3 навчається на денному відділенні, на бюджетній формі навчання, безкоштовно, отримує дохід в якості стипендії, тому на думку відповідача, вказані обставини виключають можливість задоволення позовних вимог. Відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу синові, оскільки він звільнений з роботи, та на даний час займається доглядом за малолітньою дитиною. Доказів на підтвердження можливості відповідача надавати матеріальну допомогу позивач до суду не надала. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не працевлаштований та не має доходу, з 30.11.2013 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 та має на утриманні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка не надала належних доказів, які б свідчили про те, що наразі відповідач має фінансову можливість утримувати повнолітнього сина ОСОБА_4 до досягнення ним двадцяти трьох років, у зв`язку із його навчанням, не надано доказів понесення позивачем витрат у зв`язку з навчанням повнолітнього сина та не доведено наявності потреби у матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання, оскільки ОСОБА_4 навчався та продовжує навчатися у вищому навчальному закладі за державним замовленням, тобто безкоштовно. Суду не надано відповідних доказів на підтвердження того, що витрати, які несе позивачка на утримання повнолітнього сина та їх скрутне матеріальне становище пов`язане, саме з витратами на навчання сина. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син - ОСОБА_4 (а.с.12). 02.09.2003 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.4). Згідно довідки №163 від 13.01.2020 року, виданої Державним вищим навчальним закладом «Київський транспортно-економічний коледж» Національного транспортного університету, ОСОБА_4 з 01.09.2017 року по 30.06.2020 року був студентом вказаного навчального закладу, денного відділення спеціальності Фінанси, банківська справа та страхування, освітньо-професійної програми «Фінанси та кредит» (а.с.5). Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному навчальномузакладі ОСОБА_4 навчався за державним замовленням, отримував стипендію, про що свідчить довідка про доходи (а.с.36). Згідно довідки №0301 від 22.09.2020 року, ОСОБА_4 є студентом першого курсу Національного транспортного університету денної форми навчання за державним замовленням. Термін навчання з 11.09.2020 року по 30.06.2022 року(а.с.118). Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на утриманні позивачки, зареєстрований та проживає разом з нею. 29.02.2020 року ОСОБА_3 був звільнений за власним бажанням з ТОВ «Профдевелопмент», що підтверджується відповідним записом з трудової книжки (а.с.47). В суді першої інстанції відповідач пояснив, що на даний час він не працевлаштований та не має доходу. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 з 30.11.2013 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 (після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 (а.с.48) та має на утриманні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.49). Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є безробітним та має на утриманні іншу неповнолітню дитину. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідачу на даний час 43 роки, він є особою працездатного віку та не позбавлений можливості знайти роботу з гідною зарплатою. Крім цього, апеляційним судом встановлено, що відповідач звільнився з роботи за власним бажанням, не перебуває на обліку у центрі зайнятості, тобто не підтвердив належними доказами свої наміри щодо працевлаштування. Довідок про інвалідність, або протипоказання за станом здоров'я щодо певного виду зайнятості відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять. Посилання відповідача на те, що на даний час він займається доглядом малолітньої дитини від другого шлюбу, тому не може працевлаштуватися, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки доказів відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України на підтвердження того, що дитина потребує постійного догляду відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять. Представник позивача подав до апеляційного суду оригінал відповіді НТУ від 24.11.2020 №1904/01, з якої вбачається, що ОСОБА_4 , що навчається на першому курсі денної форми навчання факультету менеджменту, логістики та туризму Національного транспортного університету, спеціальність 072 «Фінанси, банківська справа та страхування», за результатами вступної кампанії стипендію не отримує (а.с.169-170). Вищевказані обставини спростовують твердження відповідача про те, щоОСОБА_4 отримує матеріальну допомогу у зв`язку з навчанням за рахунок стипендії. Відповідно до положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язкищодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Згідно ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Умовою стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, є недостатність забезпечення коштами як для навчання, так і для інших необхідних потреб (побутові потреби - харчування, одяг, користування транспортом, придбання навчальної літератури, посібників). Згідно ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 622/373/16-ц, в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15. Виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору. Враховуючи, що ОСОБА_4 навчається на денній формі навчання, факт потреби останнього у матеріальній допомозі є безумовним. Необхідність отримання належної освіти позбавляє ОСОБА_4 можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання. Крім того, вказана особа, яка ще не закінчила відповідного навчального закладу, не має потрібного обсягу професійних знань та навичок, які необхідні для такого працевлаштування. Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина. В позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить стягнути на свою користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі ј частини усіх видів заробітку відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з січня 2020 року та до закінчення навчання або до досягнення ОСОБА_4 23-річного віку, у зв`язку з тим, яка обставина настане першою. Апеляційний суд звертає увагу, що вимога позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення аліментів до досягнення сином 23 - річного віку має бути пов`язана обов`язково з його навчанням до 23 - річного віку. За змістом ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від доходу платника аліментів, з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом 30.01.2020 року. Згідно довідки №163 від 13.01.2020 року, виданої Державним вищим навчальним закладом «Київський транспортно-економічний коледж» Національного транспортного університету, ОСОБА_4 з 01.09.2017 року по 30.06.2020 року був студентом вказаного навчального закладу, денного відділення спеціальності Фінанси, банківська справа та страхування, освітньо-професійної програми «Фінанси та кредит». За цей період навчання ОСОБА_4 отримував стипендію. Навчання в коледжі ОСОБА_4 закінчив 30.06.2020 року. Згідно довідки №0301 від 22.09.2020 року ОСОБА_4 поступивна перший курс Національного транспортного університету денної форми навчання за державним замовленням. Термін навчання з 11.09.2020 року по 30.06.2022 року. Як вбачається з відповіді НТУ від 24.11.2020 №1904/01, ОСОБА_4 , що навчається на першому курсі денної форми навчання факультету менеджменту, логістики та туризму Національного транспортного університету, спеціальність 072 «Фінанси, банківська справа та страхування», за результатами вступної кампанії стипендію не отримує. Враховуючи спільний обов`язок батьків щодо утримання дітей, беручи до уваги факт навчання ОСОБА_4 на денній формі навчання та його потребу у матеріальній допомозі, не зважаючи на те, що відповідач не працює, але має можливість працювати, оскільки висновку МСЕК про обмеження або заборону за станом здоров`я у праці відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять, а також враховуючи, що ОСОБА_4 продовжує навчання та не отримує стипендію, доказів, що шестирічна дитина від другого шлюбу потребує постійного догляду батька суду не надано, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно. Аліменти підлягають стягненню з 11 вересня 2020 року і до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не довше, як до досягнення ним двадцяти трьох років. Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи. Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 11 вересня 2020 року і до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не довше, як до досягнення ним двадцяти трьох років. В іншій частині позовних вимог належить відмовити. Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.141 ЦПК України. Таким чином, з ОСОБА_3 на користь держави належить стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 11 вересня 2020 року і до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не довше, як до досягнення ним двадцяти трьох років. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 27 січня 2021 року. Головуючий Рубан С.М. Судді Заришняк Г.М. Мараєва Н.Є.