Постанова 4809 № 385/707/20

ПОСТАНОВА Іменем України 27 січня 2021 року м. Кропивницький справа № 385/707/20 провадження № 22-ц/4809/286/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Чельник О. І., Черненка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2020 року у складі головуючого судді Панасюка І. В. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. 03.07.2020 Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 20.10.2009 у розмірі 18130,26 грн станом на 02.04.2020. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулась до АТ КБ «Приватбанк», де підписала заяву № б/н від 20.10.2009, згідно якої підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. 20.10.2009 відповідачем була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». На підставі договору надання банківських послуг банком відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, та надано відповідачу у користування кредитну картку. Розмір кредитного ліміту збільшено до 8100,00 грн. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на 02.04.2020 відповідач має заборгованість в розмірі 18130,26 грн, що складається із: 12035,84 грн -заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 12035,84 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн -заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 4754,88 грн - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 839,54 грн - штраф (процентна складова). Заочним рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позову за безпідставністю і недоведеністю позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, щовідсутні підстави вважати, що при укладенні з відповідачем договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримано вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені та штрафів. Також суд вказав, що заява від 20.10.2009 не містить відомостей про строки кредитування, позивачем не надано доказів, що банком направлялася вимога про повернення коштів, умови договору не містять терміну «прострочене тіло кредиту», тому відсутні підстави для стягнення простроченого тіла кредиту. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. АТ КБ ПриватБанк подало апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначало, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Вказує, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Заборгованість за кредитом не погашена, що відображено в розрахунку заборгованості. Заборгованість за тілом кредиту становить 12035,84 грн, на цю суму нараховано пеню і штрафи відповідно до умов договору. Суду надано розрахунок заборгованості, копію анкети-заяви, витяг з Тарифів, Умови та правила надання банківських послуг, натомість, відповідач належних заперечень проти позову банку не подавав, розмір обчисленої позивачем заборгованості, в тому числі відсотків, не оспорював, факт укладення договору, отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами, Тарифами не заперечував, а тому будь-яка аргументація, що відповідачем погашено заборгованість за кредитом ґрунтується на припущеннях. Розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви відображає рух коштів за карткою, він є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу.Розрахунок заборгованості відповідачем не оскаржувався. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було. Всі операції за кредитним договором, а також те, як саме нараховувались проценти за користування кредитними коштами, прострочені проценти, санкції (пеня), комісія, сума нарахованого чергового платежу, сума простроченого платежу чітко відображені в розрахунку заборгованості, що не було проаналізовано судом. Дії з користування кредитними коштами свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування, арозрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості, в тому числі, і за тілом кредиту. Обставини викладені в позовних вимогах, також підтверджено випискою по рахунку, де прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, отримання ним коштів через банкомат, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки вбачається, то відповідач активно користувався кредитними коштами. Таким чином, банком надані суду саме первинні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором. Надана виписка по карткових рахунках та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК). У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК). Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. Як вбачається із наданої позивачем копії анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг SAMDN50ОТС002284541 від 20.10.2009 ОСОБА_1 виявила бажання отримувати послуги АТ КБ «ПриватБанк», оформити на своє ім`я кредитку «Універсальна 30 днів пільгового періоду» № НОМЕР_1 , погодилазапропоновану банком відсоткову ставку 3,00 % на місяць на залишок кредитної заборгованості, щомісячну комісію 0,00 %. Зі змісту цієї заяви не вбачається строк кредитування, погодження сторонами розмірів пені та штрафу (а.с. 26). Вказана фотокопія анкети-заяви містить підпис клієнта банку від імені ОСОБА_1 , який ніким не оспорюється. В анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначала, що вона згодна з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які розміщені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між сторонами договір. До позовної заяви долучено Витяг з Умов та правил надання батьківських послуг, який не містять підпису відповідача (а.с.28-37). Матеріали справи містять довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій погоджено відсоткову ставку -3,00 %, комісію, пеню та штрафи, яка містить підпис без зазначення прізвища особи, яка її підписала (а.с. 27). Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 02.04.2020 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 18130,26 грн, що складається із: 12035,84 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 12035,84 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками;0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 4754,88 грн - нарахована пеня; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 839,54 грн - штраф (процентна складова) (а.с.6-16). Про рух коштів зазначено у наданій позивачем виписці по рахунку ОСОБА_1 станом на 03.04.2020 (а.с. 17-23). В матеріалах справи наявна довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , яка не містить підпису останньої (а.с.24), та довідка про надані кредитні картки: № НОМЕР_1 , видана 20.10.2009, строком дії до 05/12, № НОМЕР_2 , видана 20.06.2012, строком дії до 10/15, № НОМЕР_3 , видана 11.12.2013, строком дії до 02/17, № НОМЕР_4 , видана 25.05.2015, строком дії до 08/18, № НОМЕР_5 , видана 18.10.2018, строком дії до 05/22 (а.с.25). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Як передбачено частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції на час виникнення спірних договірних відносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. В заяві позичальника від 20.10.2009 відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» вказувало, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши заяву, позичальник була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем до справи Умовами та правилами надання банківських послуг відповідач була ознайомлена і погодилася на їх умови, або ж, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили вказані умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та в зазначених в документах доданих банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року вказала, що «Анкета-заява» разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору», оскільки вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (20.10.2009) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03.07.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Таким чином відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримано вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. АТ КБ «ПриватБанк» у позовній заяві та розрахунку заборгованості зазначає, що заборгованість станом на 02.04.2020 за поточним тілом кредиту становить 0,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 0,00 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 0,00 грн., нараховано комісії - 0,00 грн (а.с. 16), що свідчить про погашення даної складової заборгованості за кредитним договором від 20.12.2009, та виключає можливість її повторного стягнення з відповідача. Картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , та № НОМЕР_5 ОСОБА_1 одержала поза межами строку кредитування (строку дії картки № НОМЕР_1 ), узгодженого у підписаній ОСОБА_2 заяві-анкеті, і позивачем не надано письмових доказів щодо погодження істотних умов кредитного договору при видачі вказаних кредитних карток, зокрема розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, комісії, пені, тощо. Таким чином, позивачем безпідставно здійснювалося списання коштів в рахунок процентів за користування кредитом та переведення їх у прострочену кредитну заборгованість, нарахування пені та штрафів. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутність заборгованості за тілом кредиту свідчить про погашення даної складової заборгованості за кредитним договором та виключає можливість її повторного стягнення з відповідача. Враховуючи, що анкета-заява від 20.10.2009 не містить відомостей про строки кредитування, позивачем не надано доказів, що банком направлялася вимога про повернення коштів та умови договору не містять терміну «прострочене тіло кредиту», тому відсутні правові підстави вважати, що окрім тіла кредиту, яке погашено, з відповідача може бути стягнуто прострочене тіло кредиту, що фактично включає нараховані банком проценти за ставкою, що не передбачена умовами договору та поза межами строку кредитування, що відповідає строку дії картки № НОМЕР_6 ), щодо користування якою стосуються погоджені сторонами умови, пені та штрафів. Суд зауважив, що природа та підстави нарахування «заборгованості за простроченим тілом кредиту» не передбачені самими Умовами та Правилами надання банківських послуг. З цих підстав суд позбавлений можливості визначити відмінності між термінами і поняттями «тіло кредиту» та «прострочене тіло кредиту», що з урахуванням принципу юридичної визначеності, виключає підстави для покладення на споживача банківських послуг обов`язку щодо його поверненню. Належних та допустимих доказів щодо підстав для нарахування простроченої заборгованості за вказаним у позовній заяві кредитом і застосування санкцій за прострочення зобов`язань до відповідача на момент ухвалення судом першої інстанції рішення позивачем не надано. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Враховуючи викладене, суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права повно і всебічно дослідив обставини, на які посилався позивач в обґрунтування своїх доводів, надані докази, дав їм належну правову оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і застосував норми закону, що їх регулює, правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю та безпідставністю цих вимог. Наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені та штрафів у зазначеному позивачем розмірі не ґрунтуються на доказах і є безпідставними з урахуванням вище наведених норм матеріального права, що були правильно застосовані судом першої інстанції. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України. Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає. Керуючись ст. ст. 7, 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді С. М. Єгорова О. І. Чельник В. В. Черненко