Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/5429/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/56/21 Справа № 215/5429/20 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Кононенко О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Кононенко О.М., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,- ВСТАНОВИЛА: За цією постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Судом першої інстанції встановлено, що 21.09.2020 року о 17.17 год., водій ОСОБА_1 керував автомобілем Toyota Camry н/з НОМЕР_1 біля будинку №16 по вул. П. Феденка в м. Кривому Розі Дніпропетровської області з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати, та закрити провадження на підставі п.6 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що згідно чинних вимог ч.1 ст. 130 КУпАП, він не є суб`єктом адміністративного правопорушення. Судом не було належним чином повідомлено його про дату, час та місце слухання справи, та винесено постанову у той час, коли він перебував на лікарняному та не міг з`явитися до суду. Крім того, на офіційному сайті Судової влади України, на час чинного строку подання апеляційної скарги, судом першої інстанції заздалегідь визначено, що рішення від 27.11.2020 року набрало законної сили. Заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх із викладеними доводами, щодо незаконності та протиправності прийнятого судового рішення, приходжу до наступного висновку. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Дані вимоги судом першої інстанції були виконані в повному обсязі. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим. Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суддя зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №369311 від 21.09.2020 року, який складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно яких останні 21.09.2020 року були свідками того, як водій ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу "Драгер" та у лікаря; - відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Ствердження ОСОБА_1 в апеляційній інстанції, що він не керував автомобілем, спростовуються матеріалами справи, зокрема, згідно рапорту інспектора поліції від 21.09.2020 року, під час несення служби за вказаною у протоколі адресою було зупинено автомобіль Toyota Camry н/з НОМЕР_1 , згідно п.3 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію"; під час спілкування з водієм ОСОБА_1 були виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме - запах з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку на стан сп`яніння з використанням технічного засобу "Драгер" та місці та медичному закладі, відмовився у присутності двох свідків. Крім того, згідно наявній в матеріалах справи, копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №148772 від 21.09.20р. відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 126 КУпАП, останній керував 21.09.2020 року о 17.17 год., автомобілем Toyota Camry н/з НОМЕР_1 біля будинку №16 по вул. П. Феденка в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, будучи особою відносно якої встановлено обмеження у праві керування транспортним засобом. Отже за наведеного, повністю спростовуються ствердження ОСОБА_1 , що він не керував автомобілем. Таким чином, досліджені та перевірені місцевим судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмова особи, яке керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). За наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Суд першої інстанції розглянув справу із дотриманням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, докази під час розгляду справи перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП. Крім того, письмові докази узгоджуються з відеозаписом з боді-камери працівників поліції, а тому сумнівів в їх достовірності не виникає. Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції розглянув справу у його відсутності, не повідомивши його належним чином про дату, час та місце слухання справи, та у період перебування останнього на лікарняному, на думку апеляційного суду, є необґрунтовані. Як вбачається з матеріалів провадження, судом першої інстанції було належним чином повідомлено ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи щодо нього. Про що свідчить, зокрема і клопотання ОСОБА_1 від 26.11.2020 року, в якому він повідомив, що перебуває на лікарняному, просив розглядати справу за його відсутності та закрити провадження щодо нього (а.с. 27). Таким чином, будь-яких порушень в цій частині, судом першої інстанції допущено не було. Щодо тверджень апелянта про втрату чинності з 01.07.2020 року норми КУпАП, яка передбачала відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Доцільно взяти до уваги, що у теорії права виділяють три види дії нормативно-правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотна (ретроактивна) дія; 3) переживаюча (ультраактивна) дія. Переживаюча (ультраактивна) дія (окремі положення нормативно-правового акта продовжують свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини). Зокрема ультраактивність має місце тоді, коли приписи нормативно-правового акта, який діяв раніше, поширюються на нереалізовані або неприпинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникають після набрання ним чинності. Виходячи із цих положень до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. У свою чергу стаття 8 КУпАП передбачає, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, немає зворотної дії в часі. У результаті неодноразового внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, не скасована. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (далі Закон 1) стаття 130 КУпАП була викладена в новій редакції. Також підпунктом 171 пункту 2 розділу І Закону 1 Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1, якою встановлювалась кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Однак, згідно з підпунктом 1 пункту 117 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року № 720-IX (далі Закон 2) підпункт 4 пункту 1 розділу І Закону 1 виключений. Також, згідно з підпунктом 2 пункту 117 Закону 2 підпункт 171 пункту 2 розділу І Закону 1 виключений. Відповідно до розділу ІІ Закону 2 цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року№ 2617-VIII, а саме з 01 липня 2020 року. Тобто, Законом № 720-IX від 17 червня 2020 року по суті повернуто у попереднє положення диспозицію ст. 130 КУпАП, яка існували на момент набрання чинності Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, отже, суд застосовує чинну редакцію частини 1 статті 130 КУпАП, тобто редакцію вказаної частини статті, яка є ідентичною як на день вчинення правопорушення так і на день розгляду справи. Тому, доводи особи, що притягується до адміністративної відповідальності щодо скасування постанови судді та закриття провадження у справі саме з підстав відсутності норми КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, є безпідставними. Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді при її перегляді, апеляційним судом не встановлено. З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови судді і закриття провадження по справі з мотивів наведених в апеляції апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М.Кононенко