Постанова 4802 № 161/21116/13-ц

Справа № 161/21116/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В. Провадження № 22-ц/802/24/21 Категорія: 39 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я., секретар судового засідання Опейда В. О., з участю представника відповідача адвоката Кушнірука А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 (попередні імена ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 березня 2014 року, В С Т А Н О В И В: Позивач Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» в грудні 2013 року звернулося до суду з вказаним позовом. Позов мотивовано тим, що 22.09.2008 між АТ «Індустріально-Експортний Банк» повним правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк») та громадянкою України ОСОБА_5 , було укладено кредитний договір № 358/08-і. Документи, які посвідчують факт зміни найменування Акціонерного товариства «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК» на Публічне акціонерне товариство «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК» та в подальшому на Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» додаються разом з даною позовною заявою. Відповідно до вищевказаного договору банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 171 135,00 доларів США з терміном за користування кредитом з 22.09.2008 по 21.09.2033 (включно) із щомісячною сплатою процентної винагороди за користування кредитом у розмірі 13,40% річних у валюті кредиту, починаючи з дня списання коштів з рахунку Позичальника, зазначеного в п. 3.1.1 цього Договору, до моменту повного погашення заборгованості за цим Договором. Свої зобов`язання за Договором виконав надавши ОСОБА_3 кредит у сумі 171 135,00 доларів США, що підтверджується валютним меморіальним ордером № 358/08-і від 22.09.2008. ОСОБА_2 (попередні імена ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) свої зобов`язання належним чином не виконує, в результаті чого має прострочену заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості. В забезпечення виконання умов Кредитного договору між Позивачем та ОСОБА_3 було укладено Договір іпотеки №358/08-і-з від 22.09.2008 згідно якого в іпотеку Банку було передано житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 134,50 кв. м та земельну ділянку площею 616, м кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . В забезпечення виконання умов кредитного договору між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки № 358/08-і від 22.09.2008. Відповідно до п.п. 1.2, 2.1, 3.1, договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов`язань по Кредитному договору, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком на всю суму заборгованості за Кредитним договором. 09.09.2013 позивачем було направлено Відповідачу та Третій особі вимогу про погашення заборгованості за кредитним Договором, яка не була виконана. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 358/08-і від 22.09.2008 в розмірі 179081,81 дол. США та 3273,61 грн пені. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3441,00 грн. Заочним рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 березня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» 179 081,81 доларів США та 3 273,61 гривень пені за кредитним договором № 358/08-і від 22 вересня 2008 року. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 441 гривень. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 вересня 2020 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишена без задовлення. Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду в якій покликається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що як вбачається з розрахунку заборгованість виникла 16.05.2013, кінцевий строк пред`явлення вимоги про дострокове повернення заборгованості 16.11.2013, чим банк на підставі п. 3.2.3. кредитного договору і скористався, пред`явивши вимогу від 19.09.2013, а тому нарахування відсотків за період з 19.09.2013 по 19.11.2013 є безпідставним. Крім того, банк не надав належних доказів надсилання такої вимоги. Позовну заяву пред`явлено 19.12.2013 з пропуском шестимісячного строку встановленого ст. 559 ЦК України, а отже порука припинилась на момент пред`явлення позову. Також ОСОБА_1 зазначає, що йому не було надіслано позовну заяву з додатками та не було повідомлено про існування судової справи, а отже судом першої інстанції допущено порушення, що є відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування рішення. На даний момент заборгованість позичальника перед ПАТ «Креді Агріколь Банк» відсутня про що свідчить довідка банку. Дана довідка була видана у зв`язку з укладенням договору від 11.01.2020 про внесення змін та доповнень № 1 (про часткове прощення боргу) до кредитного договору № 359/08-і від 22.09.2008 укладеного між банком та ОСОБА_2 . За умовами укладеного 11.01.2020 договору про часткове погашення боргу, банк припинив зобов`язання позичальника щодо погашення залишку основної суми боргу за основним договором шляхом прощення боргу, а тому вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Просить ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову або закрити провадження у справі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує про безпідставність тверджень апелянта про припинення договору поруки, оскільки у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором банком на адресу позичальниці було направлено вимогу від 19.09.2013 за вих. № 52100-4936. Вказана вимога повернулась за закінченням терміну зберігання та не була виконана позичальником. Копії вимоги та доказів її направлення долучені до позовної заяви. Лише на 32 день з моменту направлення вимоги від 19.09.2013, а саме 21.10.2013 банк набув права на дострокове стягнення. За ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. У грудні 2013 року, тобто у межах шестимісячного строку з моменту направлення вимоги про дострокове стягнення, набуття банком права на дострокове стягнення, банком було направлено до суду позовну заяву про стягнення заборгованості з поручителя. Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позичальником було повернуто банку орієнтовно 90 000,00 дол. США, що становить половину кредиту. Як вбачається з Додатку № 1 до кредитного договору у позичальника ануїтетна схема погашення боргу, де щомісячний платіж є рівним, однак пропорція його розподілу змінюється кожного місяця. На початок кредитування практично уся сума платежу надходить у рахунок погашення відсотків, залишок на тіло кредиту. Заборгованість, яку просить стягнути, утворилась станом на 19.11.2013. Пеня нарахована в межах строку позовної давності з 16.05.2013 по 19.11.2013, що підтверджується розрахунком, який додано до позовної заяви. Договір від 11.01.2020 про внесення змін та доповнень № 1 (про часткове прощення боргу) до кредитного договору № 359/08-і від 22.09.2008 не може слугувати підставою для закриття апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки на момент його укладення оскаржуване рішення набрало законної сили. На момент пред`явлення позову предмет спору існував. Представник відповідача адвокат Кушніру А. В. подав до суду додаткові пояснення в яких вказує, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 та постанові Верховного Суду від 05.02.2020 в справі № 465/7493/13. Представник відповідача адвокат Кушнірук А. В. в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені. Інші учасники справи в суд апеляційної інстанції не з`явились, хоча належним чином були повідомлені судом про час та місце судового розгляду. Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 509 ЦК Українизобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК Українизобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Судом при розгляді справи встановлено, що 22 вересня 2008 року між ВАТ «ІНДЕКС-БАНК» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 358/08-і. Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору ВАТ «ІНДЕКС-БАНК» зобов`язувався надати ОСОБА_3 кредит в сумі 171 135 доларів США, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 13,40 % на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту, ціль на оплату за нерухоме майно (житловий будинок та земельна ділянка). ОСОБА_3 зобов`язалася повернути кредит, сплатити відсотки та інші платежі передбачені договором. 22 вересня 2008 року між ВАТ «ІНДЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 358/08-і. За цим договором ОСОБА_1 зобов`язався відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором № 358/08-і від 22 вересня 2008 року. Документи, які посвідчують факт зміни найменування Акціонерного товариства «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК» на Публічне акціонерне товариство «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК» та в подальшому на Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» наявні в матеріалах справи. Документи, які посвідчують зміну ОСОБА_3 прізвище та імені на ОСОБА_4 , ОСОБА_2 наявні в матералах справи. ОСОБА_2 (попередні імена ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) свої зобов`язання за кредитним договором № 358/08-і від 22 вересня 2008 року, а ОСОБА_1 за договором поруки № 358/08-і від 22 вересня 2008 року не виконали. В результаті чого в станом на 19.11.2013 утворилась заборгованість перед ПАТ «Креді Агріколь Банк» в сумі 179 081,81 доларів США та 3 273,61 гривень пені. Відповідач не спростував існування заборгованості у вказаній сумі. Відсутні обставини вважати докази, подані позивачем, неналежними, недопустимими, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, зокрема, щодо обставин наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором та її розміру, та не є такими, що отримані з порушенням порядку, встановленого законом. За ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. У грудні 2013 року, тобто у межах шестимісячного строку з моменту направлення вимоги про дострокове стягнення, набуття банком права на дострокове стягнення, банком було подано до суду позовну заяву про стягнення заборгованості з поручителя, а тому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про припинення договору поруки на момент звернення позивача з позовом до суду в даній справі. Щодо доводів про неналежне повідомлення судом відповідача про існування судової справи щодо нього, то зазначене слугувало підставою для прийняття його заяви про перегляд заочного рішення в справі. Відповідач не повідомляв банк про зміну свого фактичного місця проживання, реєстрації, як це передбачено п.2.5 договору поруки і коренспонденція банком та судом направлялась на вказану ним раніше адресу і судова повістка вважається вручена. Відповідно до 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмету спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної справої підстави, оскільки вона полягає сааме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин справи, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процессу, на якій він припинив свої існування, сторонни мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Договір від 11.01.2020 про внесення змін та доповнень № 1 (про часткове прощення боргу) до кредитного договору № 359/08-і від 22.09.2008 не може слугувати підставою для закриття апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки на момент його укладення оскаржуване рішення набрало законної сили. На час розгляду судом першої інстанції справи існував предмет спору. Підстав для закриття провадження у справі немає. Встановивши, що основне зобов`язання за кредитним договором від 22 вересня 2008 року, укладеним між АТ «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», і позичальником, останньою належним чином не виконано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 , як поручитель, несе відповідальність за його невиконання. При цьому суд перевірив розрахунок кредитної заборгованості на дотримання вимог закону та умов договору. А отже, заборгованість у вказаній сумі підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк». Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 375 ЦПК Українинеобхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 березня 2014 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Судді