Постанова 4857 № 380/1865/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1865/20 пров. № А/857/14371/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Качмара В.Я., Кушнерика М.П., за участю секретаря судового засідання Михальської М.Р., представника позивача Зазуляка Й.М., представників відповідача Гаврачинського М.М., Хлопецького В.Я., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Золочівської районної ради Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Золочівської районної ради Львівської області про визнання протиправними і скасування рішення та розпоряджень, поновлення на роботі,- суддя (судді) в суді першої інстанції Качур Р.П., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 02 жовтня 2020 року, В С Т А Н О В И В: 05 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Золочівської районної ради Львівської області, в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: визнати протиправним і скасувати рішення «Про затвердження структури, чисельності, кошторису видатків на утримання районної ради та виконавчого апарату на 2020 рік» № 561 від 17 грудня 2019 року, розпорядження голови «Про повідомлення про наступне вивільнення» № 12К від 03 лютого 2020 року та розпорядження голови «Про звільнення з посади» № 38К від 02 квітня 2020 року; поновити на посаді заступника голови Золочівської районної ради Львівської області VII скликання. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення № 561 та розпорядження № 12К фактично призводять до порушення прав на працю, прав на участь у роботі органів місцевого самоврядування, права на обрання та право бути обраним. Крім того, вважає розпорядження № 38К від 02 квітня 2020 протиправним, оскільки посада заступника голови є виборною, відтак звільнення має відбуватися у порядку та спосіб, встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Золочівської районної ради Львівської області «Про затвердження структури, чисельності, кошторису видатків на утримання районної ради та виконавчого апарату на 2020 рік» № 561 від 17 грудня 2019 року в частині затвердження структури виконавчого апарату районної ради із граничною чисельністю 21 штатна одиниця згідно із додатком №

2. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Золочівської районної ради Львівської області «Про звільнення з посади» № 38К від 02 квітня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Золочівської районної ради Львівської області VII скликання з 03 квітня 2020 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Золочівської районної ради Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 квітня 2020 року по день постановлення судового рішення у розмірі 73250,02 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виключення посади заступника голови районної ради внаслідок реорганізації структури апарату чи штату районної ради є протиправним, оскільки закон такої можливості не передбачено, визначено лише можливість припинення повноважень певної особи на посаді заступника голови районного ради, а тому оспорюване рішення Золочівської районної ради Львівської області № 561 від 17 грудня 2019 року, додатком № 2 до якого у штаті районної ради не передбачено посаду заступника голови районної ради, є протиправним саме в частині затвердження структури виконавчого апарату районної ради із граничною чисельністю 21 штатна одиниця згідно із додатком №

2. Оскільки, розпорядження голови Золочівської районної ради Львівської області «Про звільнення з посади» № 38К від 02 квітня 2020 року видане на підставі вищевказаного рішення, то таке розпорядження також є протиправним, тому позивач підлягає поновленню на посаді, займаній до такого звільнення, з 03 квітня 2020 року. Разом з тим, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Золочівської районної ради Львівської області «Про повідомлення про наступне вивільнення» № 12К від 03 лютого 2020 року не підлягають задоволенню, оскільки видання такого розпорядження є одним із проміжних етапів звільнення та не має самостійного правового значення. З метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача із відповідача належить також стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Не погодившись з прийнятим рішенням, Золочівська районна рада Львівської області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що питання призначення та звільнення заступника голови районної ради, затвердження за пропозицією голови районної ради структури ради відноситься до виключних повноважень районної ради. Крім цього, позивачем не повідомлено суд першої інстанції та судом першої інстанції не досліджено, не встановлено факту перебування позивача на обліку у Золочівській районній філії Львівського обласного центру зайнятості як безробітного з 06 квітня 2020 року по 05 жовтня 2020 року та одержання ним допомоги по безробіттю у розмірі 43771,48 грн, а також вихідної допомоги у розмірі 12858,42 грн. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що предметом оскарження було не обрання заступника голови районної ради, а саме зміна структури та штату ради та звільнення з посади поза не у спосіб передбачений законом. Повноваження заступника голови районної у місті, районної ради, першого заступника, заступника голови обласної ради можуть бути достроково припинені без припинення повноважень депутата відповідної ради за рішенням відповідної ради, що приймається шляхом таємного голосування. Отже, законом передбачено припинення повноважень заступника шляхом таємного голосування, проте такого не проводилось. Вважає, що суд приймаючи рішення не втручався у дискреційні повноваження відповідача. В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції. Представники відповідача апеляційну скаргу підтримали, в своїх поясненнях покликалися на доводи в ній викладені. Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Золочівської районної ради Львівської області ІІ сесії VII скликання № 49 від 22 березня 2016 року ОСОБА_1 обрано на посаду заступника голови Золочівської районної ради Львівської області VII скликання(а.с.17). Рішенням Золочівської районної ради Львівської області ХХХІІІ (позачергової) сесії VII скликання № 399 від 07 грудня 2018 року достроково припинено повноваження без припинення повноважень депутата ради та звільнено з посади з 07 грудня 2018 року заступника голови Золочівської районної ради Львівської області ОСОБА_1 (а.с.18). Таке рішення Золочівської районної ради Львівської області оскаржено позивачем у судовому порядку та рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року, у справі № 1340/6195/18 такий позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Золочівської районної ради Львівської області «Про дострокове припинення повноважень без припинення повноважень депутата ради та звільнення з посади заступника голови Золочівської районної ради Львівської області ОСОБА_1 » № 399 від 07 грудня 2018 року. Рішенням ХХХІХ (позачергової) сесії Золочівської районної ради Львівської області VII скликання № 482 від 04 квітня 2019 року внесено зміни у додаток № 2 до рішення ХХХІV сесії районної ради «Про затвердження структури, чисельності, кошторису видатків на утримання районної ради та виконавчого апарату на 2019 рік» № 409 від 14 грудня 2018 року, виклавши додаток № 2 у новій редакції(а.с.19). Додатком № 2 «Структура керівництва і виконавчого апарату Золочівської районної ради» до рішення ХХХІХ (позачергової) сесії Золочівської районної ради Львівської області VII скликання № 482 від 04 квітня 2019 року у новій редакції не передбачено посади заступника голови Золочівської районної ради Львівської області, яку, як встановлено судом вище, обіймав ОСОБА_1 (а.с.20). У подальшому рішенням ХLI (позачергової) сесії Золочівської районної ради Львівської області VII скликання № 493 від 06 червня 2019 року на підставі внесених змін доручено голові районної ради видати розпорядження про звільнення з посади заступника голови районної ради ОСОБА_1 у зв`язку із зміною структури керівництва і виконавчого апарату Золочівської районної ради та скороченням штату працівників(а.с.21). Позивач не погодився із такими рішеннями Золочівської районної ради та звернувся до суду із позовною заявою про визнання їх протиправними і скасування та поновлення на посаді. Рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.002213 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано: рішення ХХХІХ позачергової сесії Золочівської районної ради Львівської області VII скликання «Про внесення змін до рішення ХХХІV сесії районної ради від 14 грудня 2018 року № 409 «Про затвердження структури, чисельності, кошторису видатків на утримання районної ради та виконавчого апарату на 2019 рік» № 482 від 04 квітня 2019 року; рішення ХLI позачергової сесії районної ради «Про звільнення з посади заступника голови Золочівської районної ради ОСОБА_1 » № 493 від 06 червня 2019 року; розпорядження Золочівської районної ради Львівської області «Про звільнення з посади» № 79 К від 18 червня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Золочівської районної ради Львівської області VII скликання з 19 червня 2019 року та стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу. У подальшому на розгляд сесії Золочівської районної ради 14 листопада 2019 року винесено питання про відміну рішення ХХХІХ позачергової сесії Золочівської районної ради Львівської області VII скликання «Про внесення змін до рішення ХХХІV сесії районної ради від 14 грудня 2018 року № 409 «Про затвердження структури, чисельності, кошторису видатків на утримання районної ради та виконавчого апарату на 2019 рік» № 482 від 04 квітня 2019 року, однак таке не розглядалося у зв`язку з тим, що члени президії вирішили не виносити зазначене питання на розгляд сесії у зв`язку із оскарженням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 1.380.002213 в апеляційному порядку та звернутися за роз`ясненням рішення до суду. Зазначене підтверджується протоколом XLVI сесії Золочівської районної ради VII скликання від 14 листопада 2019 року(а.с43-51). 05 грудня 2019 року проведено спільне засідання комісії з питань промисловості, транспорту, торгівлі та розвитку малого підприємництва та охорони навколишнього середовищ, екології та земельних ресурсів та спільне засідання постійних комісій з питань освіти, культури, національного відродження, духовності, молоді, спорту, охорони здоров`я та соціального захисту населення та з питань регламенту, депутатської етики, дотримання законності та комунальної власності, що підтверджується відповідними протоколами спільних засідань(а.с.122-128). На засіданнях, серед інших, обговорювалося питання про затвердження структури, чисельності, кошторису видатків на утримання районної ради та виконавчого апарату на 2020 рік. За наслідками голосувань постійними комісіями вирішено запропонований проект рішення із вказаного питання винести на розгляд ХLVII сесії районної ради 12 грудня 2019 року проведено засідання президії Золочівської районної ради VII скликання, на якому за пропозицією ОСОБА_2 затверджено порядок денний ХLVII сесії районної ради, до якого також включено питання про затвердження структури, чисельності, кошторису видатків на утримання районної ради та виконавчого апарату на 2020 рік(а.с.129, 130). Наступна - ХLVII, сесія Золочівської районної ради VII скликання відбулася 17 грудня 2019 року, на якій поставлено на обговорення зазначене вище питання (про затвердження структури, чисельності, кошторису видатків на утримання районної ради та виконавчого апарату на 2020 рік)(а.с.27-37). За наслідками голосування Золочівською районною радою прийнято рішення № 561 від 17 грудня 2019 року, яким затверджено кошторис видатків на утримання районної ради і виконавчого апарату на 2020 рік та структуру виконавчого апарату районної ради із граничною чисельністю 21 штатна одиниця згідно з додатками № 1, № 2(а.с.23). Зі змісту вказаного рішення слідує, що таке прийнято на підставі пропозиції голови та президії районної ради. Згідно додатка № 2 до рішення ХLVII сесії районної ради № 561 від 17 грудня 2019 року «Структура і чисельність керівних працівників та спеціалістів виконавчого апарату Золочівської районної ради на 2020 рік» затвердженою структурою посад не передбачено посади заступника голови районної ради (яку обіймав ОСОБА_1 )(а.с.135). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року залишено без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року у справі № 1.380.2019.002213. На виконання вищевказаного рішення головою Золочівської районної ради Львівської області видано розпорядження «Про поновлення на посаді» № 11К від 03 лютого 2020 року, згідно з яким на виконання постанови Восьмого окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року, відповідно до рішення ХLVII сесії районної ради № 561 від 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника голови районної ради з 03 лютого 2020 року(а.с.90). Також, 03 лютого 2020 року головою Золочівської районної ради О.Банахом видано розпорядження «Про повідомлення про наступне вивільнення» № 12К від 03 лютого 2020 року(а.с.91). Вказаним розпорядженням відповідно до рішення ХLVII сесії районної ради «Про затвердження структури, чисельності, кошторису видатків на утримання районної ради та виконавчого апарату на 2020 рік» № 561 від 17 грудня 2019 року, штатного розпису Золочівської районної ради, затвердженого розпорядженням голови районної ради «Про затвердження штатного розпису виконавчого апарату Золочівської районної ради на 2020 рік» № 3К від 02 січня 2020 року, статей 43, 55, 58 Закону України «Про місцеве самоврядування», статей 40, 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 повідомлено про наступне вивільнення у зв`язку із зміною структури і штатного розпису виконавчого апарату Золочівської районної ради з 02 квітня 2020 року без пропозицій вакантних посад у зв`язку із їх відсутністю в структурі та штатному розписі. Від ознайомлення під підпис із розпорядженням № 12К від 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 відмовився, про що свідчить відповідна відмітка. У подальшому головою Золочівської районної ради О.Банахом видано розпорядження «Про звільнення з посади» № 38К від 02 квітня 2020 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника голови районної ради у зв`язку із зміною структури та скороченням штату працівників Золочівської районної ради і неможливістю подальшого працевлаштування через відсутність вакантних посад згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України з 02 квітня 2020 року(а.с.165). Від ознайомлення під підпис із розпорядженням № 38К від 02 квітня 2020 року ОСОБА_1 відмовився, про що свідчить відповідна відмітка. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення № 561 від 17 грудня 2019 року в частині затвердження структури виконавчого апарату районної ради із граничною чисельністю 21 штатна одиниця згідно із додатком № 2, розпорядження № 38К від 02 квітня 2020 року та поновлення на посаді з 03 квітня 2020 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03 квітня 2020 року по день постановлення судового рішення у розмірі 73250,02 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Згідно із ч.ч. 3, 4 цієї ж статті місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Частиною 5 статті 141 Конституції України передбачено, що голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради. Разом з тим, в Основному Законі не обумовлюється питання посади заступника голови районної ради, однак, ст. 146 Конституції України передбачає, що інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 43 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішуються питання обрання голови ради, заступника голови районної ради та звільнення їх з посади. Частиною 1 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті у разі немотивованої відмови голови районної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається заступником голови районної ради, який відкриває і веде її відповідно до приписів частини 11 вказаної статті Закону. Згідної із ч. 16 вищевказаної статті протоколи сесій районної ради та прийняті нею рішення підписуються головою відповідної ради, у разі їх відсутності заступником голови районної ради. Частиною 3 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до складу постійних комісій не можуть бути обрані, зокрема, голова районної ради та його заступник. Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» голова районної ради представляє раді кандидатури для обрання на посаду заступника голови районної ради; вносить на затвердження ради пропозиції щодо структури органів ради, її виконавчого апарату, витрат на їх утримання. Порядок обрання районною, районною у місті радою заступника голови ради та припинення його повноважень визначено статтею 56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, частиною 1 цієї ж статті встановлено, що районна рада обирає заступника голови ради. Згідно із ч. 2 вказаної статті заступник голови районної ради обирається відповідною радою в межах строку її повноважень з числа депутатів цієї ради шляхом таємного голосування і здійснює свої повноваження до припинення ним повноважень депутата ради відповідного скликання, крім випадків дострокового припинення його повноважень у порядку, встановленому частинами третьою та четвертою цієї статті. Частиною 3 ст. 56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що повноваження заступника голови районної ради можуть бути достроково припинені без припинення повноважень депутата відповідної ради за рішенням відповідної ради, що приймається шляхом таємного голосування. Питання про дострокове припинення їх повноважень може бути внесено на розгляд відповідної ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального складу ради або голови ради. Окрім того, за правилами частини 4 цієї статті повноваження заступника голови районної ради також вважаються достроково припиненими без припинення повноважень депутата відповідної ради в разі звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень заступника голови ради. Зазначені повноваження заступника голови ради припиняються з дня прийняття відповідною радою рішення, яким береться до відома зазначений факт. Відповідно до ч. 6 ст. 56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» заступник голови районної ради здійснює повноваження голови відповідної ради за відсутності голови ради на підставі його розпорядження, а також у разі неможливості виконання головою ради своїх обов`язків з інших причин. Згідно із ч. 8 ст. 56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» заступник голови районної ради працює у раді на постійній основі. На нього поширюються вимоги щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для голови ради. Колегія суддів вважає, що системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про правомірність висновку суду першої інстанції про те, що наявність посади заступника голови районної ради у її структурі прямо регламентована положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», який не передбачає альтернативної можливості функціонування такого органу місцевого самоврядування за її відсутності. При цьому випадки припинення повноважень заступника голови районної ради також чітко регламентовані приписами статті 56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відтак, на переконання колегії суддів, не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що можлива наявність посади заступника голови районної ради у її структурі належить до дискреційних повноважень відповідача, у які втрутився суд першої інстанції всупереч вимогам закону. Той факт, що чинна на час виникнення спірних правовідносин постанова Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» відносила посаду заступника голови районної ради до штату працівників апарату районної ради не змінює правового статусу цієї посади та не дає правових підстав для прийняття Радою рішення про виключення такої із структури районної ради. Таким чином, з огляду на протиправність рішення Золочівської районної ради Львівської області від 17 грудня 2019 року № 561 «Про затвердження структури, чисельності, кошторису видатків на утримання районної ради та виконавчого апарату на 2020 рік», яким було ліквідовано посаду заступника голови районної ради на 2020 рік, є протиправними і подальші рішення відповідача, що були прийняті на його реалізацію розпорядження голови Золочівської районної ради Львівської області від 02 квітня 2020 року № 38К «Про звільнення з посади». Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Золочівської районної ради Львівської області VII скликання з 03 квітня 2020 року. Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 65836,00 грн, оскільки відповідно до висновку про застосування норм права, наведеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, тлумачення ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, п. 10 Порядку № 100, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач перебував на обліку у Золочівській районній філії Львівського обласного центру зайнятості як безробітний з 06 квітня 2020 року по 05 жовтня 2020 року та одержав допомогу по безробіттю у розмірі 43771,48 грн і вихідну допомогу у розмірі 12858,42 грн, а відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи, який працівник мав в цей час, то колегія суддів такі не бере до уваги, оскільки як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 401/1652/16-а. Поряд з тим ,колегія суддів зазначає, що виплачена при звільненні працівника вихідна допомога не підлягає поверненню у разі поновлення працівника на роботі Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 р. у справі №753/15556/15?ц. Вирішуючи справу, Верховний Суд зазначив, що оскільки виплата вихідної допомоги була проведена роботодавцем добровільно, на законних підставах, за відсутності рахункової помилки з його боку, а недобросовісність з боку працівника не встановлена, немає підстав для повернення працівником отриманих коштів як безпідставно набутого майна. Верховний Суд також зазначив, що незважаючи на те, що після поновлення працівника-позивача на роботі підстава для виплати вихідної допомоги зникла (наказ, на підставі якого було здійснено виплату вихідної допомоги, був скасований), відповідно до вимог ст. 1215 ЦК України, ці кошти не підлягають поверненню. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Золочівської районної ради Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 380/1865/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. Я. Качмар М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 27 січня 2021 року.