Ухвала КЦС ВС № 664/2854/17

Ухвала 25 січня 2021 року м. Київ справа № 664/2854/17 провадження № 61-607ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 липня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 12 січня 2021 року представник ОСОБА_7 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 липня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у вказаній справі. Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є не врахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах. При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судового рішення. Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішення не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 346/5622/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 207/2814/16-ц, від 01 серпня 2019 року у справі № 646/13502/16-ц від 01 серпня 2019 року. Зі змісту постанови Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 вбачається, що правовідносини у вказаній справі та у справі, про перегляд якого подано касаційну скаргу, не є подібними, а саме: у справі № 686/6276/19 спір виник щодо обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, тоді як у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, спір виник щодо обов`язку покупця будівлі забезпечити фактичних мешканців рівнозначною житловою площею. Зі змісту постанов Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 346/5622/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 207/2814/16-ц, від 01 серпня 2019 року у справі № 646/13502/16-ц від 01 серпня 2019 року вбачається, що у вказаних справах наявні інші предмет та підстави позову, а також встановлені інші фактичні обставини, ніж у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, що свідчить про те, що правовідносини не є подібними. Враховуючи те, що у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, містяться висновки щодо застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними правовідносинам у справі, про перегляд якого подано касаційну скаргу, тому відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Наведене свідчить про не виконання заявником вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Таким чином, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій зазначити передбачені підстави касаційного оскарження судового рішення, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 26 лютого 2021 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак