Постанова КЦС ВС № 199/7377/16-ц

Постанова Іменем України 20 січня 2021 року м. Київ справа № 199/7377/16-ц провадження № 61-11107св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради, відповідач - ОСОБА_1 , треті особи: компанія з обмеженою відповідальністю «Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД», комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя», особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2018 року у складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2020 року в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В. ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2016 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до суду в інтересах Дніпровської міської ради із позовом до ОСОБА_1 про витребування майна. Позовна заява мотивована тим, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпра об`єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь інших осіб, в тому числі нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 232-10/ХХІУ від 23 жовтня 2003 року «Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області» в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська, затверджено розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18 серпня 2003 року «Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства «Лівобережжя». Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19 листопада 2003 року «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережжя», до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство «Лівобережжя» з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акта приймання-передачі від 18 серпня 2003 року. Відповідно до підпункту 2.1 рішення Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19 листопада 2003 року комітету комунальної власності міської ради доручено внести зміни до установчих документів комунального підприємства відповідно до чинного законодавства. Наказом комітету комунальної власності міської ради від 17 лютого 2004 року № 15-КВ затверджено нову редакцію статуту комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради (далі - КЖЕП «Лівобережжя»), перереєстрованого виконкомом Дніпропетровської міської ради 25 лютого 2004 року, реєстраційна справа № 04052092Ю0040072. На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18 серпня 2003 року, рішення Дніпропетровської обласної ради від 23 жовтня 2003 року № 232-10/ХХІУ, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 08 травня 2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 . Рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02 березня 2011 року об`єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема КЖЕП «Лівобережжя», передано на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю», що обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов`язувалось з визначенням єдиного підприємства, наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста. 06 серпня 2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП «Лівобережжя». Однак, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02 березня 2011 року КЖЕП «Лівобережжя» в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав. Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року у справі № 38/5005/6636/2012 КЖЕП «Лівобережжя» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором КЖЕП «Лівобережжя» призначено арбітражного керуючого Барановського О. М., яким всупереч вимог чинного законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради з питань управління об`єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 13, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу нежитлового приміщення № 13 по АДРЕСА_2 , загальною площею 58,1 кв. м, оформлених протоколом № 28 від 27 грудня 2012 року, та переможцем яких визначено компанію з обмеженою відповідальністю «Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД». На підставі протоколу № 28 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , 05 червня 2013 року між КЖЕП «Лівобережжя» та компанією з обмеженою відповідальністю «Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 58,1 кв. м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 780, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП «Лівобережжя» задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об`єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі. Рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП «Лівобережжя» арбітражного керуючого Барановського О. В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 13 по АДРЕСА_2 , загальною площею 58,1 кв. м, оформлених протоколом № 28 від 27 грудня 2012 року та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 780 від 05 червня 2013 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В., укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н. В. та компанією з обмеженою відповідальністю «Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД» з відчуження нежитлового приміщення № 13 по АДРЕСА_2 , загальною площею 58,1 кв. м. Вказане нерухоме майно компанією з обмеженою відповідальністю «Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД» відчужено на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 3278 від 30 липня 2013 року. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив витребувати від відповідача на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 58,1 кв. м. Короткий зміст рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій Рішенням Амур-Ниждньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2018 року позов задоволено. Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 13, розташоване по АДРЕСА_2 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП «Лівобережжя» задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об`єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі. Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП «Лівобережжя» арбітражного керуючого Барановського О. В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 13 по АДРЕСА_2 , загальною площею 58,1 кв. м, оформлених протоколом № 28 від 27 грудня 2012 року, та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 780 від 05 червня 2013 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В., укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н. В. та компанією з обмеженою відповідальністю «Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД» з відчуження нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 58,1 кв. м. Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння Дніпровської міської ради поза її волею, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову про витребування майна на підставі статті 388 ЦК України. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2018 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент відчуження спірного нерухомого майна воно протиправно обліковувалось на балансі КЖЕП «Лівобережжя», отже, воля ліквідатора вказаного підприємства не може розглядатись як воля законного власника майна щодо його відчуження. Оскільки ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі № 38/5005/6636/2012, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу спірного об`єкту нерухомості та визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаного об`єкту, позивачем обрано спосіб захисту порушеного права територіальної громади м. Дніпра відповідно до норм діючого законодавства. Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Амур-Ниждньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2018 року залишено без змін. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2018 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірне комунальне майно вибуло з власності територіальної громади міста Дніпропетровська поза волею громади, інтереси якої представляє Дніпропетровська міська рада, іншим шляхом (вчинення ліквідатором боржника у справі про банкрутство дій з перевищенням повноважень, про що є відповідна ухвала суду у справі про банкрутство). Враховуючи, що спірне нерухоме майно вибуло із власності Дніпровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку частини першої статті 388 ЦК України, а тому суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прокурора. Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем позовної давності та неповного з`ясування судом обставин справи є необґрунтованими і безпідставними. Аргументи учасників справи У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосуванні норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16. Позивач пропустив позовну давність, що не було враховано судами попередніх інстанцій. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 дійшла висновку про те, що перебіг позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника. Йому та відповідачу не було надано жодної компенсації за оспорюване майно. Судом першої інстанції не перевірено повноваження представництва прокуратурою інтересів Дніпровської міської ради. У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив прокуратури Дніпропетровської області на касаційну скаргу, в якому зазначається те, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими. Рух справи УхвалоюВерховного Суду від 10 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі. В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 23 січня 2019 року у справі № 920/331/18, від 19 березня 2019 року у справі № 910/2491/18, від 06 грудня 2019 року № 202/2872/17 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16). Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року у задоволенні клопотання Дніпровської міської радипро передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено. Фактичні обставини справи, встановлені судами Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 232-10/ХХІV від 23 жовтня 2003 року «Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області» в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська, затверджено розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18 серпня 2003 року «Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства «Лівобережжя». На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18 серпня 2003 року, рішення Дніпропетровської обласної ради від 23 жовтня 2003 року № 232-10/ХХІV, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 08 травня 2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 . Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19 листопада 2003 року «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний», «Лівобережжя», до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство «Лівобережжя» з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акта приймання-передачі від 18 серпня 2003 року. Наказом комітету комунальної власності міської ради від 17 лютого 2004 року № 15-КВ затверджено нову редакцію статуту КЖЕП «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради, перереєстрованого виконкомом Дніпропетровської міської ради 25 лютого 2004 року, реєстраційна справа № 04052092Ю0040072. Рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02 березня 2011 року об`єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема КЖЕП «Лівобережжя», передано на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю», що обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов`язувалось з визначенням єдиного підприємства, наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста. 06 серпня 2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП «Лівобережжя». Однак, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02 березня 2011 року КЖЕП «Лівобережжя» в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав. Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 у справі № 38/5005/6636/2012 комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором КЖЕП «Лівобережжя» призначено арбітражного керуючого Барановського О. М., яким всупереч вимог чинного законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради з питань управління об`єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 13, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 з метою продажу включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу нежитлового приміщення № 13 по АДРЕСА_2 , загальною площею 58,1 кв. м, оформлених протоколом № 28 від 27 грудня 2012 року, та переможцем яких визначено компанію з обмеженою відповідальністю «Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД». На підставі протоколу № 28 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , 05 червня 2013 року між КЖЕП «Лівобережжя» та компанією з обмеженою відповідальністю «Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 58,1 кв. м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В. та зареєстровано в реєстрі за № 780, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП «Лівобережжя» задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об`єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі. Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП «Лівобережжя» арбітражного керуючого Барановського О. В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу зазначеного нерухомого майна, оформлених протоколом № 28 від 27 грудня 2012 року та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 780 від 05 червня 2013 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І. В., укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н. В. та компанією з обмеженою відповідальністю «Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД» з відчуження цього приміщення. Вказане нерухоме майно компанією з обмеженою відповідальністю «Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД» відчужено на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 3278 від 30 липня 2013 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України). У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 466/5466/17 (провадження № 61-39948св18) зроблено висновок, що «системний аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю. У справі, яка переглядається, із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулася особа, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, вважаючи, що рішення суду порушує її права. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, встановивши відсутність порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права по суті позовних вимог, самостійно не встановив та не вирішив таке процесуальне питання як те, чи вирішив суд першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу на таке рішення.Вирішення такого питання є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 127/26512/16-ц (провадження № 61-47768св18) вказано, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Отже, у разі якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не були залучені до участі у справі, це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення». ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилався на те, що він з 21 квітня 2010 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_1 та спірне нерухоме майно придбано ОСОБА_1 у період їх шлюбу. 21 грудня 2019 року він звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя. Вважав, що за таких обставин оскарженим рішенням вирішено питання щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності подружжя, тому він мав бути залучений до участі у справі. Апеляційний суд переглянув справу по суті, зробив висновок про безпідставність доводів ОСОБА_2 та рішення суду першої інстанції залишив без змін. Разом з цим апеляційний суд не з`ясував, чи вирішувалося рішенням суду першої інстанції у цій справі питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 та не врахував, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час, у разі якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи, це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 466/5466/17 (провадження № 61-39948св18) та від 27 серпня 2020 року у справі № 127/26512/16-ц (провадження № 61-47768св18) після подання касаційної скарги, колегія суддів вважає, що: постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права; касаційну скаргу слід задовольнити частково; постанову апеляційного суду скасувати; справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2020 року скасувати. Передати справу № 199/7377/16-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2020 року втрачає законну силу. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук М. Ю. Тітов