Постанова Північний апеляційний господарський суд № 925/685/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" січня 2021 р. Справа№ 925/685/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Гаврилюка О.М. Суліма В.В. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Климчука Олександра Івановича на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 (повний текст рішення складено 20.08.2020) у справі №925/685/20 (суддя - Кучеренко О.І.) за позовом Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради до Фізичної особи-підприємця Климчука Олександра Івановича про стягнення 71 774,67 грн.,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У травні 2020 року Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Климчука Олександра Івановича (далі - відповідач) про стягнення 71 774,67 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на виконання умов договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №31 від 28.12.2018 позивач надав послуги з управління багатоквартирним будинком, проте у визначений договором строк відповідач не розраховувався, допустивши прострочення оплати їх вартості, у зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 71774,67 грн., з яких: 69738,24 грн. основного боргу, 598,02 грн. пені, 444,61 грн. інфляційних, 993,80 грн. 3% річних. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі №925/685/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Климчука Олександра Івановича на користь Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради 69 738,24 грн. основного боргу, 598,02 грн. пені, 444,61 грн. інфляційних, 993,80 грн. 3% річних та 2 102,00 грн. судового збору. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати за надані послуги з управління багатоквартирним будинком не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємць Климчук Олександр Іванович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що, всупереч пункту 15 договору, позивач не надавав інформацію, пов`язану із виконанням договору, у зв`язку з чим, відповідач не здійснював оплату. Крім того, скаржник звертає увагу, що здійснював частину функцій покладених на позивача самостійно, а саме: прибирання прибудинкової території; косіння трави; прибирання сміття, снігу; поточний ремонт та санітарно технічні роботи; обслуговування внутрішньобудинкових систем. Апелянт стверджує, що надані позивачем звіти по виконанню робіт не відповідають умовам договору та якості. Скаржник вказує, що позивачем не було надано відповідачу послуги з управління в повному обсязі та відповідної якості, у зв`язку з чим, апелянт подає до суду апеляційної інстанції нові докази, які не подавались до суду першої інстанції, а саме акт - претензія від 26.06.2020 щодо ненаданих послуг та перерахунку розміру плати за ненадані послуги з управління. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 14.12.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що в жовтні 2019, на виконання вимог п. 12 договору, управителем на дошках оголошень біля кожного під`їзду за адресою АДРЕСА_1, був розміщений звіт Ватутінського ВУЖКГ по виконанню умов договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.01.2019 по 30.09.2019. У зв`язку з чим, відповідач був повідомлений про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 31 від 28.12.2020. Стосовно акту - претензії від 26.06.2020 щодо ненаданих послуг та перерахунку розміру плати за ненадані послуги з управління позивач зазначає, що жодне із вказаних в акті-претензії порушень щодо ненадання чи неналежного надання послуг немає реального змісту, а саме: часу та місце виявлення порушень невідоме, зміст порушення не зафіксовано, як встановлено рівень невиконання і у якій спосіб здійснено фіксацію порушень не вказано. Також, не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності дали змогу дійти беззаперечного висновку про те, що послуги з управління багатоквартирними будинками не надавались взагалі або надавались неналежним чином, зокрема, не надано жадних документів, які б підтверджували виявлення, фіксацію та оформлення вказаних в акті-претензії порушень. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у справі №925/685/20 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Климчука Олександра Івановича на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі №925/685/20 залишено без руху. 19.11.2020 представником Фізичної особи-підприємця Климчука Олександра Івановича подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано клопотання про поновлення строку, докази сплати судового збору на суму 3 153, 00 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги на адресу позивача. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 поновлено Фізичній особі-підприємцю Климчуку Олександра Івановича пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі № 925/685/20, відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Климчука Олександра Івановича про зупинення провадження у справі. З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Рішенням виконавчого комітету Ватутніської міської ради Черкаської міської ради №300 від 15.11.2018 "Про затвердження конкурсної документації та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду міста Ватутіне" затверджено конкурсну документацію для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду міста Ватутіне згідно з додатком

1. Пунктом 2 зазначеного рішення затверджено оголошення про проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду у місті Ватутіне згідно з додатком

2. Рішенням виконавчого комітету Ватутніської міської ради Черкаської міської ради №395 від 26.12.2018 "Про призначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду у місті Ватутіне" призначено Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради управителем багатоквартирного будинку житлового фонду у місті Ватутіне згідно з додатком та зобов`язано протягом п`яти календарних днів укласти з управлінням договори про надання послуг з управління багатоквартирними будинками, які зазначені у додатку до цього рішення. 28.12.2018 між Ватутінським виробничим управлінням житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради (управитель), в особі начальника Костікова О.С., що діє на підставі статуту, та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 (співвласник), в особі першого заступника міського голови Кубявки Ю.Б., що діє на підставі рішення виконавчого комітету Ватутніської міської ради від 15.11.2018 №300, укладено договір №31 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (далі - договір). Відповідно до пункту 1 договору управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (далі - послуга з управління), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, (далі - будинок), а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогам законодавства та умовами цього договору. Список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності, станом на дату укладення договору, зазначені у додатку 1 до договору, що є невід`ємною його частиною. Загальні відомості про будинок зазначаються у додатку 2 до договору і є невід`ємною його частиною (пункт 2 договору). Відповідно до пункту 3 договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, обслуговування ліфтів, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами обслуговування таких систем здійснюється виконавцем); купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Послуга з управління надається відповідно до вимог до якості згідно з додатком 4 до цього договору, що є його невід`ємною частиною. Технічна документація на будинок передається управителю згідно з актом приймання-передачі технічної документації відповідно до додатка 3 до цього договору. Пунктом 6 договору передбачено, що кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором. Управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором (пункт 7 договору). Згідно з пунктом 10 договору ціна послуги з управління становить 4,29 грн. (у тому числі податок на додану вартість) на місяць за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься у додатку 5 до цього договору; винагороду управителю. Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим на особові (розрахункові) рахунки співвласників (споживачів), відкритих у ВВУЖКГ через банківські або поштові установи міста. За бажанням співвласника оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів (пункт 11 договору). У пункті 24 договору визначено, що за несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за послугу з управління співвласники сплачують управителю пеню в розмірі 0,01 відсотка суми простроченого платежу, яка нараховується за кожний день прострочення, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. При цьому загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Договір набирає чинності з 01 січня 2019 року та укладається строком на один рік (пункт 30 договору). Згідно з відомостями державного реєстру речових прав на нерухоме майно Фізична особа-підприємець Климчук Олександр Іванович проводить свою господарську діяльність з використанням вбудовано-прибудованого приміщення першого поверху 5 поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1, власником якого він є на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1, від 31.07.2015. Складовими частинами вищезазначеного приміщення є: приміщення - площа 1623,5 кв., підвал - площа 742,7 кв.м. (т. 1; а.с. 14-15). Відповідно до даних містобудівного обґрунтування площа вбудованих приміщень першого поверху п`ятиповерхового будинку становить 1016 кв.м. Позивач направляв на адресу відповідача повідомлення про наявність заборгованості та необхідність її сплати, що підтверджується листами №603 від 06.11.2019, №728 від 12.12.2019. У свою чергу, відповідач направив до позивача лист №18-К01 від 25.11.2019, в якому вказав, що належне йому на праві власності приміщення обслуговує самостійно, для експлуатації нежитлового приміщення уклав окремі договори з виконавцями комунальних послуг, тому послуги з утримання спільного майна він отримує від позивача не в повному обсязі. Звертаючись до суду позивач вказав, що на виконання умов договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №31 від 28.12.2018 позивач надав послуги з управління багатоквартирним будинком, проте у визначений договором строк відповідач не розраховувався, допустивши прострочення оплати їх вартості, у зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 71774,67 грн., з яких: 69738,24 грн. основного боргу, 598,02 грн. пені, 444,61 грн. інфляційних, 993,80 грн. 3% річних. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Частиною 6 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Підпунктом 20 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить призначення у випадках та в порядку, встановлених законом, управителя багатоквартирного будинку. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом ( частини 1, 2 статті 368 Цивільного кодексу України). Згідно із статтею 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління врегульовані Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку (стаття 2 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"). Відповідно до пунктів 1, 7, 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа-підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку. У частині 5 статті 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" унормовано, що у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, у якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом. У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Суд першої інстанції встановив, що, оскільки співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 не було створено об`єднання співвласників та не прийнято рішення про форму управління будинком, тому відповідно до Закону виконавчим комітетом Ватутніської міської ради Черкаської міської ради було проведено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку, за яким було визначено управителя - Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради, наслідком чого, стало укладання договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. При цьому суд зазначає, що договір відповідно до вимог Закону, укладено від імені співвласників. Даний договір є чинним, ніким не оспорений, тому згідно з положеннями статті 204 Цивільного кодексу України є правомірним. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги", стаття 20 якого встановлює для споживача обов`язок, зокрема укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Статтею 1 цього Закону визначено наступні терміни: Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги зремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником вбудовано-прибудованого приміщення першого поверху 5 поверхового житлового будинку. Згідно з додатком 1 до договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком Климчук Олександр Іванович внесений до списку співвласників будинку АДРЕСА_1. Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву кореспондує визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Колегія суддів встановила, що, як до подання позивачем позовної заяви до Господарського суду Черкаської області, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції, Фізична особа-підприємець Климчук Олександр Іванович не звертався до Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради з претензіями щодо ненадання чи/або надання неякісних житлово-комунальних послуг. Таким чином, оскільки відповідач є фактичним споживачем житлово-комунальних послуг та не заперечував проти наданих послуг Ватутінським виробничим управлінням житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради, тому відповідно до чинного законодавства та договору №31 від 28.12.2018 має обов`язок оплатити вартість спожитих послуг. Беручи до уваги, що площа вбудованих приміщень першого поверху п`ятиповерхового будинку становить 1016 кв.м, розмір щомісячної плати за належне відповідачу на праві приватної власності нежитлове приміщення становить 4358,64 грн, тому за період з 01.01.2019 до 20.05.2020 відповідач зобов`язаний був оплатити послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 69738,24 грн. Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі про те, що позивачем не було надано відповідачу послуги з управління в повному обсязі та відповідної якості, у зв`язку з чим, апелянт подає до суду апеляційної інстанції нові докази, а саме акт - претензію від 26.06.2020 щодо ненаданих послуг та перерахунку розміру плати за ненадані послуги з управління, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, виходячи із правового аналізу чинних норм процесуального законодавства, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов`язків по доказуванню в суді першої інстанції. Так, обґрунтовуючи неможливість подання акту - претензії від 26.06.2020 апелянт вказав, що акт був складений лише 26.07.2020. Проте, колегія суддів вказує, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.06.2020 у пункті 3 встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позов та усіх доказів, якими обґрунтовує свої заперечення та клопотанням (у разі наявності) щодо розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду, а також встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (у разі їх наявності) не пізніше 24.07.2020. Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подання доказів не скористався. Твердження апелянта про неможливість подати акт до суду першої інстанції, оскільки вказаний акт був складений 26.07.2020, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в акті зазначено дату складання - 26.06.2020. Згідно частин 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, враховуючи вищенаведені норми процесуального закону, а також з огляду на те, що відповідач у встановлені чинним процесуальним законодавством порядку та строки не скористався наданим йому законом правом на подання в суді першої інстанції відзиву на позовну заяву та доказів, судова колегія не приймає нові докази, які не були предметом дослідження під час вирішення спору місцевим господарським судом, оскільки прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи суперечить основоположним принципам змагальності та рівності сторін господарського судочинства. Обставин об`єктивної неможливості подання вказаного клопотання в суді першої інстанції та, відповідно, наявності виняткового випадку для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, заявником не доведено. Твердження апелянта про те, що всупереч пункту 15 договору, позивач не надавав інформацію, пов`язану із виконанням договору, у зв`язку з чим, відповідач не здійснював оплату, суд апеляційної інстанції визнає безпідставним, виходячи з наступного. Згідно з пунктом 12 договору № 31 від 28.12.2018 управитель щороку не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії цих договорів звітує перед співвласниками про виконання кошторису витрат відповідно до пункту 15 договору та подає співвласникам на погодження новий кошторис витрат. Відповідно до пункту 15 договору № 31 від 28.12.2018 інформацію, пов`язану з виконанням цього договору, управитель доводить до відома співвласників шляхом розміщення відповідних інформаційних матеріалів на дошках оголошень біля кожного під`їзду. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивач надавав інформацію щодо виконаних робіт з управління багатоквартирним будинком, що підтверджується звітами з виконаних робіт від 01.01.2019-31.12.2019 та від 01.01.2020-30.04.2020. Крім того, 06.11.2019 позивач звертався по відповідача з листом, в якому повідомляв про наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги. Відповідно до п. 10 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 69738,24 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 598,02 грн. пені за період прострочення з 11.06.2019 до 11.03.2020, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з ч. 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України). Приписами статтей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 598,02 грн. є арифметично правильною. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційних втрат у розмірі 444,61 грн. за період з 01.02.2019 по 11.03.2020 та 3 % річних у розмірі 993,80 грн. з 11.02.2019 по 11.03.2020. Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем, колегія суддів погоджується, що стягнення 3% річних у сумі - 993,80 грн. та індексу інфляції у розмірі - 444,61 грн. є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства. Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України). Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Климчука Олександра Івановича на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі №925/685/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі №925/685/20 слід залишити без змін. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Климчука Олександра Івановича на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі №925/685/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі №925/685/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Фізичну особу-підприємця Климчука Олександра Івановича.

4. Матеріали справи №925/685/20 повернути до Господарського суду Черкаської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді О.М. Гаврилюк В.В. Сулім