Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/13697/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/13697/20 Головуючий в 1 інстанції Валігурська Л.В. Провадження № 33/819/13/21 Доповідач в апеляційній інстанції Литвиненко І.І. Категорія ст.124 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2021 року суддя Херсонського апеляційного суду Литвиненко І.І., за участю особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Бабіч О.П., представника потерпілого - адвоката Юріної А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 08 жовтня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 08 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП та відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. Не погоджуючись із вказаною постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом вимог процесуального законодавства, просить скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що не був повідомлений про дату та час розгляду справи в суді першої інстанції, у зв`язку із чим судом не було дотримано вимоги ст.ст.268, 277-2, 278, 279 КУпАП. Вказує, що протоколи про адміністративні правопорушення відносно нього складені майже через місяць після події, а відомості викладені в протоколах не відповідають дійсним обставинам, оскільки зі схеми ДТП вбачається, що зіткнення автомобілів мало місце не на проїзній частині, а на відведеній для паркування території. Зазначає, що в момент зіткнення його автомобіль не рухався, а дотичне зіткнення відбулося саме з вини водія ОСОБА_2 , яким не було дотримано безпечної бокової дистанції при здійсненні руху. Оскільки вказані обставини були визнані при особистому спілкуванні з водієм ОСОБА_2 , вони без складання будь-яких документів роз`їхались. Крім того апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 08 жовтня 2020 року, яке обґрунтоване тим, що копію оскаржуваної постанови він не отримував, а дізнався про неї з реєстру судових рішень, після перебігу строку на апеляційне оскарження. Вказує, що на час слухання справи перебував на лікарняному. Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з огляду на відсутність відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заяв та клопотань про відкладення судового розгляду до Херсонського апеляційного суду не надходило. Представник потерпілого - адвокат Юріна А.Р. просила справу розглядати за відсутності ОСОБА_2 . Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Бабіч О.П., та представника потерпілого Юріну А.Р., дослідивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку. За правилами ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У відсутність цієї особи справу може бути розглянуто у видках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду. У матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи відповідно до положень ст.277-2 КУпАП. Судова повістка про його виклик в судове засідання на 08 жовтня 2020 року останнім не отримана. Враховуючи, що ОСОБА_1 , відповідно до вимог процесуального законодавства, про розгляд 08 жовтня 2020 року, щодо нього справи про адміністративне правопорушення судом не повідомлявся, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 , порушивши у такий спосіб його право на захист шляхом особистої участі в судовому засіданні, надання пояснень та доказів, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного. За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП). З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» ( Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25). На думку апеляційного суду цих вимог закону, а також практики Європейського суду з прав людини судом першої інстанції також не дотримано. Щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Так, згідно постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 08 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Згідно з постановою суду ОСОБА_1 31 липня 2020 року о 15:40 годині в м.Херсоні по вул.Гоголя, 15, керуючи транспортним засобом «Mercedes Vito», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та допустив наїзд на транспортний засіб «Hyundai Grandeur», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався позаду. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, суд як на доказ вини послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №191500 від 26 серпня 2020 року, схему місця ДТП від 31 липня 2020 року, та письмові пояснення ОСОБА_2 . Разом із цим, посилаючись на вказані докази, суд першої інстанції не зважив на вимоги ст.252 КУпАП відповідно до якої оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Так, відповідно до ст.124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тому для притягнення особи до відповідальності за вчинення вказаних дій, обов`язковою та необхідною умовою є встановлення факту порушення ПДР та існування причинно-наслідкового зв`язку між порушенням правил дорожнього руху і пошкодженням транспортних засобів. Як вбачається з матеріалів провадження сам по собі факт ДТП сторонами судового провадження, не оспорюється, однак як вбачається з апеляційної скарги водій ОСОБА_1 свою одноосібну вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не визнає, та пояснив, що в момент зіткнення його автомобіль не рухався, а дотичне зіткнення відбулося саме з вини водія автомобіля «Hyundai Grandeur» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , яким не було дотримано безпечної бокової дистанції при здійсненні руху у напрямку від вул.Преображенська по вул. Гоголя в напрямку вул.Ярослава Мудрого у м.Херсоні. Оцінюючи відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП, наявні в матеріалах докази, апеляційний суд приходить до переконання, що матеріали справи є недостатніми для прийняття законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Так, наявні в матеріалах провадження протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №191500 від 26 серпня 2020 року та письмові пояснення іншого учасника ДТП ОСОБА_2 відображають версію подій самого ОСОБА_2 . При цьому протокол про адміністративне правопорушення фактично ґрунтується на поясненнях іншого учасника ДТП ОСОБА_2 . Натомість при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 зазначив, що не згоден з протоколом та свої пояснення надасть в суді. У судовому засіданні Херсонського апеляційного суду ОСОБА_1 не заперечував того факту, що покинув місце ДТП. Що стосується схеми місця ДТП від 31 липня 2020 року, то вона взагалі не узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та поясненнями ОСОБА_2 щодо фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди, зокрема щодо розташування автомобіля ОСОБА_2 на проїзній частині. Згідно пояснень ОСОБА_2 він рухався по головній дорозі від перехрестя вул.Преображенської та вул. Гоголя. Натомість згідно схеми місця ДТП його транспортний засіб розташований перпендикулярно до проїзної частини вул.Гоголя та задньою частиною до прилеглої території. Відомостей про те, що в ході ДТП транспортний засіб ОСОБА_2 розвернуло по відношенню до проїзної частини матеріали провадження не містять. Не містять матеріали провадження і будь-яких інших доказів, які б об`єктивно вказували на порушення ПДР, що спричинили ДТП саме ОСОБА_1 . Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом" (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey). Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ "розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення". Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання, що матеріалами провадження поза розумним сумнівом не доведено, що саме ОСОБА_1 було порушено правила дорожнього руху, що спричинило ДТП, тобто не доведено існування в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та не спростовано його версію щодо порушення правил дорожнього руху іншим учасником ДТП. Таким чином, з огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП є помилковим, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за вказаною статтею підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення Щодо скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП. Разом із цим, на думку суду апеляційної інстанції, матеріали провадження свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП. Відповідно до ст.122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Так, факт дорожньо-транспортної пригоди та причетність до неї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення Серії ОБ №191500 від 26 серпня 2020 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 31 липня 2020 року, схемою місця ДТП від 31 липня 2020 року, та не заперечується ОСОБА_1 . З огляду на вказані фактичні обставини, водій ОСОБА_1 мав діяти відповідно п.п.«а» п.2.10 ПДР України, які регламентують, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди. Натомість, будучи причетним до ДТП, ОСОБА_1 залишив її місце, чим порушив вимоги п.п. «а» п. 2.10 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП, що підтверджується відомостями, наявними в матеріалах справи та протоколі про адміністративне правопорушення, серії ДПР 18 №408181 від 26 серпня 2020 року. Поруч із цим, вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за скоєння вказаного адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції виходить із того, що події, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, мали місце 31 липня 2020 року, тобто станом на дату надходження до суду апеляційної інстанції матеріалів справи та розгляду справи в апеляційному суді трьохмісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст.38 КУпАП, сплинув. Будь-якого продовження перебігу такого строку законом не передбачено, а тому в разі його закінчення провадження у справі повинно бути закрито. Таким чином відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП, відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. Враховуючи вищевикладене, з огляду на допущені судом першої інстанції порушення вимог процесуального законодавства та неповноту судового розгляду, постанова Херсонського міського суду Херсонської області від 08 жовтня 2020 року підлягає скасуванню з винесенням нової постанови. За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 08 жовтня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 08 жовтня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124,122-4 КУпАП, скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрити у зв`язку з закінченням, передбаченого ст. 38 КУпАП, строку накладення адміністративного стягнення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Херсонського апеляційного суду (підпис) І.І.Литвиненко