Постанова Київський апеляційний суд № 754/15840/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 754/15840/19 номер провадження: 22-ц/824/462/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лук`янчука Артема Володимировича на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 червня 2020 року у складі судді Грегуля О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про зобов`язання переказати безпідставно списані грошові кошти, стягнення пені, повернення сплачених коштів та припинення порушеного права, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») про зобов`язання переказати безпідставно списані грошові кошти, стягнення пені, повернення сплачених коштів та припинення порушеного права. Позовна заява мотивована тим, що між ним та АТ «Альфа-Банк» було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом акцепту публічної пропозиції AT «Альфа-Банк» на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якої ОСОБА_1 банком було відкрито рахунок № НОМЕР_1 (№ НОМЕР_2 ) у валюті гривня та випущено міжнародну платіжну картку МС DEBIT WORLD № НОМЕР_3 зі строком дії 3 роки з моменту емісії. Вказував, що 04 вересня 2018 року йому на мобільний телефон надійшло два повідомлення про списання грошових коштів з його кредитної картки грошових коштів у розмірі 510 грн 00 коп. та у розмірі 4 045 грн 00 коп. Того ж дня, він по телефону повідомив AT «Альфа-Банк», що списання грошових коштів ним не здійснювались, а також просив заблокувати картку. Працівники банку повідомили йому про блокування його кредитної картки, що також підтверджено у листі банку за вих.№93662-23.1-б/б від 22 жовтня 2018 року. Зазначав, що після блокування банком його платіжної картки, 07 вересня 2018 року додатково з його рахунку було списано 14 650 грн 00 коп., як переказ, що підтверджується випискою по рахунку за кредитною картою. Вказував, що він звернувся до АТ «Альфа-Банк» із претензією держателя картки, в якій повідомив про свою незгоду із списанням з його рахунку коштів з урахуванням комісії банку на загальну суму 19 973 грн 20 коп., посилаючись на те, що ні він, ні уповноважені ним особи не брали участі у здійсненні цих транзакцій, він не замовляв і не отримував будь-яких товарів або послуг та кредитна картка перебувала у нього. Зазначав, що АТ «Альфа-Банк» по вказаним вище операціям списало комісію на загальну суму 768 грн 20 коп. ( 20 грн 40 коп.+ 161 грн 80 коп. + 586 грн 00 коп.). Вказував, що з цього приводу він 05 вересня 2018 року звернувся до Деснянського управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої 06 вересня 2018 року було розпочате досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Відомості про це були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 вересня 2018 року за №12018100030007653. Оскільки списання вказаних вище грошових коштів з його карткового рахунку ним не здійснювалось, платіжна картка не втрачалась, іншим особам не передавалась, ПІН-код нікому не повідомлявся, тобто, фактично під час здійснення вказаних операцій електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення та електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і позивача, як користувача, що свідчить про несанкціоноване списання грошових коштів, а також, що відповідачем не вживались дії для зупинення операції і доказів на спростування вказаних обставин на його претензію відповідачем не надано, то позивач вважав, що з AT «Альфа-Банк» підлягають стягненню грошові кошти у загальному розмірі 19 205 грн 00 коп. Також зазначав, що відповідно до пункту 37.2 ст.37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня переказу до дня повернення відповідної суми на його рахунок, що становить 10 890 грн 13 коп. Вказував, що на вказану вище суму боргу у розмірі 19 205 грн 00 коп. відповідачем нараховуються відсотки та комісія, однак він не в змозі погашати тіло кредиту та вимушений був щомісячно сплачувати тільки відсотки й комісії за користування кредитними коштами, а саме, у період з 05 вересня 2018 року по даний час ним сплачено 35 669 грн 22 коп. Зазначав, що АТ «Альфа-Банк» замість кредитної картки № НОМЕР_3 , яка була заблокована, направило йому поштою нову кредитну карту № НОМЕР_4 , з якої він у період з 02 листопада 2018 року по 12 вересня 2019 року зняв грошові кошти на загальну суму 4 352 грн 92 коп. Посилаючись на те, що він на рахунок відповідача сплатив грошові кошти у розмірі 35 669 грн 22 коп., а з кредитної картки він зняв 4 352 грн 92 коп., вважав, що з АТ «Альфа-Банк» на його користь підлягають стягненню сплачені ним грошові кошти у розмірі 31 669 грн 57 коп. (35 669,22 грн - 4 352,92 грн). З урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог, ОСОБА_1 просив зобов`язати АТ «Альфа-Банк» переказати 19 205 грн 00 коп. на рахунок № НОМЕР_5 , відкритого на його ім`я, за рахунок власних коштів банку; стягнути з АТ «Альфа-Банк» на його користь пеню у розмірі 10 890 грн 13 коп. та сплачені ним грошові кошти у розмірі 31 316 грн 30 коп.; припинити порушене його право, як споживача, щодо нарахування за його картковим рахунком щомісячних платежів, пені, відсотків за користування кредитним лімітом, що утворився в результаті списання грошових коштів у період з 04 вересня 2018 року по 07 вересня 2018 року з рахунку № НОМЕР_5 на суму 19 205 грн 00 коп. Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 01 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Лук`янчук А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в позові ОСОБА_1 за його недоведеністю. Вказує, що позивач на підтвердження дати списання коштів та суми списаних коштів з його рахунку надав суду першої інстанції оригінал виписки по рахунку за період з 01 травня 2018 року по 27 лютого 2020 року, лист банку за вих. №93662-23.1-6/6 від 22 жовтня 2018 року, в якому міститься інформація про списання коштів з рахунку без його згоди. Також позивач надав суду оригінал витягу з ЄРДР, який підтверджує факт його звернення до правоохоронних органів внаслідок неправомірних дій невстановлених осіб. Разом з тим, відповідач не надав суду жодного документу на спростування наданих позивачем доказів. Вказує, що АТ «Альфа-Банк» не підтвердило належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що позивач, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного телефону, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів. Відповідач АТ «Альфа-Банк» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 61 411 грн 43 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Оскаржуване заочне рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності. Зокрема, суд зазначив, що ні у виписках з рахунків, ні в листі відповідача від 22 жовтня 2018 року № 93662-23.1-6/6, ні в самому витягу з ЄРДР, ні в інформаційних листах та поштових конвертах відповідача не міститься даних про списання банком коштів без згоди позивача чи про безпідставне списання коштів з вини відповідача або з вини будь-якої іншої особи, а також про те, що кошти були списані під час того, коли банківська картка була заблокована. Однак з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» було укладено договір, за яким АТ «Альфа-Банк» видало позивачу кредитну картку World Debit MasterCard з встановленим кредитним лімітом у розмірі 60 750 грн 00 коп., доступним лімітом у розмірі 51 757 грн 23 коп., що підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою World Debit MasterCard у період з 01 травня 2018 року по 27 лютого 2020 року (а.с.4-6, 42-45). На виконання умов договору банком позивачу відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано кредитну картку World Debit MasterCard № НОМЕР_3 . Як вбачається з наявної у матеріалах справи виписки по рахунку ОСОБА_1 04 вересня 2018 року було здійснено переказ коштів з рахунку на суму 510 грн 00 коп. та на суму 4 045 грн 00 коп., 05 вересня 2018 року - на суму 14 650 грн 00 коп., а всього - 19 205 грн 00 коп. За переказ вказаних коштів АТ «Альфа-Банк» списало комісію на загальну суму 768 грн 20 коп. ( 20 грн 40 коп. + 161 грн 80 коп. + 586 грн 00 коп.). 05 вересня 2018 року за повідомленням ОСОБА_1 його кредитна картка була заблокована банком. Також 05 вересня 2018 року по факту виявлення несанкціонованого зняття коштів ОСОБА_1 звернувся до Деснянського управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо шахрайського заволодіння невстановленими особами його грошовими коштами у розмірі 19 205 грн 00 коп. 06 вересня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про реєстрацію кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, номер провадження 12018100030007653 (а.с.14). AT «Альфа-Банк» своїм листом від 22 жовтня 2018 року за вих. № 93662-23.1-б/б на звернення ОСОБА_1 повідомило, що на момент проведення вказаних транзакцій в банку не було жодних підтверджених підстав вважати, що номер телефону НОМЕР_6 не використовувався позивачем для проведення операцій по картам. Операції від 04 вересня 2018 року та 05 вересня 2018 року були здійснені з авторизацією. На мобільний номер телефону ОСОБА_1 були направлені push -повідомлення з кодами підтвердження (запити на авторизацію) по транзакціям, які було здійснено 04 вересня 2018 року та 05 вересня 2018 року. Проведення будь-якої дії з акаунтом та карткою було б неможливим без кодів підтвердження, які направлялися на мобільний номер телефону позивача, а тому АТ «Альфа-Банк» не може компенсувати грошові кошти, які були списані з карткового рахунку позивача. Також AT «Альфа-Банк» повідомило, що транзакції були проведені в період часу з 04 вересня 2018 року 11:40 по 05 вересня 2018 року 13:59. Картка № НОМЕР_3 була заблокована на підставі дзвінка позивача до Контакт-Центру банку 05 вересня 2018 року о 14:08. Після блокування картки успішних операцій списання коштів за рахунком № НОМЕР_7 не зафіксовано. Відповідно до додатку №8 до договору про банківське обслуговування фізичних осіб в AT «Альфа-Банк» послуги системи інтернет - сервісу «My Alfa-Bank» банк не несе відповідальності за наслідки несвоєчасного повідомлення користувачем банку про втрату (крадіжку) ідентифікаційних даних та/або номеру мобільного телефону, на який здійснюється відправлення одноразового цифрового паролю та додаткових засобів аутентифікації, про невірно проведені операції й про спроби несанкціонованого доступу до рахунку користувача (а.с.11-13). Відповідно до положень ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно з пунктом 37.2 ст.37 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яносто календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Відповідно до пунктів 7, 8, 9 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Відповідно до змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Положеннями ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до приписів ст.79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини, на підставі наданих позивачем доказів, які свідчать про те, що відсутні обставини, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особовому рахунку, акаунту чи мобільному телефону, втраті чи незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, при цьому про списання коштів з його рахунку позивач невідкладно повідомив відповідача та просив заблокувати його, проте банк не перевірив обставин, наведених у заяві, а також приймаючи до уваги наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами позивача, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання АТ «Альфа-Банк» переказати на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_5 грошові кошти у загальному розмірі 19 205 грн 00 коп. за рахунок коштів банку. Також колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав, передбачений пунктом 37.2 ст.37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» для стягнення з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 пені у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, що становить 10 890 грн 13 коп. ((4 737,20 грн х 0,01% х 546) + (15 236,00 грн х 0,01% х 545)) (а.с.40-41). Колегія суддів вважає, що складений позивачем розрахунок пені за період з 06 вересня 2018 року по 04 березня 2020 року та відповідно з 07 вересня 2018 року по 04 березня 2020 року у вказаному вище розмірі є вірним, який ґрунтується на матеріалах справи та вимогах пункту 37.2 ст.37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Відповідачем вказаний розрахунок не спростований. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №754/15020/15-ц (провадження №61-22283св18), у постанові від 03 грудня 2019 року у справі №570/2219/17 (провадження №61-29209св18) та у постанові від 17 грудня 2019 року у справі №571/841/16-ц (провадження №61-25606св18). У відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Однак суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.263, 264 ЦПК України на наведені вище вимоги закону та правові висновки Верховного Суду належної уваги не звернув, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України наданим позивачем доказам належної оцінки не надав, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання АТ «Альфа-Банк» переказати на його рахунок грошових коштів у розмірі 19 205 грн 00 коп., а також стягнення з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 пені у розмірі 10 890 грн 13 коп. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання переказати безпідставно списані грошові кошти та стягнення пені не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору в цій частині, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог ОСОБА_1 з наведених вище підстав. Разом з тим колегія суддів погоджується із заочним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Альфа-Банк» на його користь сплачених грошових коштів у розмірі 31 316 грн 30 коп., а також про зобов`язання АТ «Альфа-Банк» припинити порушене право ОСОБА_1 щодо нарахування за картковим рахунком позивача щомісячних платежів, пені, відсотків за користування кредитним лімітом, що утворився в результаті списання грошових коштів у період з 04 вересня 2018 року по 07 вересня 2018 року з рахунку № НОМЕР_5 на суму 19 205 грн 00 коп., з таких підстав. Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій частині ОСОБА_1 зазначав, що на вказану вище суму боргу у розмірі 19 205 грн 00 коп. відповідачем нараховуються відсотки та комісія, однак він не в змозі погашати тіло кредиту та вимушений був щомісячно сплачувати тільки відсотки й комісію за користування кредитними коштами, а саме, у період з 05 вересня 2018 року по даний час ним сплачено 35 669 грн 22 коп. Зазначав, що АТ «Альфа-Банк» замість кредитної картки № НОМЕР_3 , яка була заблокована, направило йому поштою нову кредитну карту № НОМЕР_4 , з якої він у період з 02 листопада 2018 року по 12 вересня 2019 року зняв грошові кошти на загальну суму 4 352 грн 92 коп. Посилаючись на те, що він на рахунок відповідача сплатив грошові кошти у розмірі 35 669 грн 22 коп., а з кредитної картки зняв - 4 352 грн 92 коп., вважав, що з АТ «Альфа-Банк» на його користь підлягають стягненню сплачені ним грошові кошти у розмірі 31 669 грн 57 коп. (35 669,22 грн - 4 352,92 грн). Проте позивач ОСОБА_1 не надав доказів того, що на момент списання з його рахунку грошових коштів у загальному розмірі 19 205 грн 00 коп. у нього була відсутня заборгованість перед АТ «Альфа-Банк» за кредитним договором. Також позивач не надав доказів того, що АТ «Альфа-Банк» нараховувало пеню та відсотки за користування кредитними коштами на вказану суму боргу у розмірі 19 205 грн 00 коп. та, що грошові кошти у розмірі 31 669 грн 57 коп. сплачені позивачем на погашення боргу, який виник у зв`язку з списанням грошових коштів у загальному у розмірі 19 205 грн 00 коп. Разом з тим, наявна у справі виписка по рахунку ОСОБА_1 не є достатнім доказом на підтвердження наведених вище обставин. При цьому колегія суддів враховує, що позивач у порядку ст.84 ЦПК України не звертався до суду першої інстанції із клопотанням про витребування у АТ «Альфа-Банк» детального розрахунку заборгованості за кредитним договором із відображенням у ньому нарахованих банком щомісячних платежів, пені та відсотків за користування кредитними коштами, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для його витребування, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.13 ЦПК України суд з власної ініціативи не може збирати докази у справі. Таким чином заочне рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині повернення сплачених коштів та припинення порушеного права. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За змістом ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому належний до сплати ОСОБА_1 розмір судового збору за подання позовної заяви, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, становив 1 681 грн 60 коп., а за подання апеляційної скарги - 2 522 грн 40 коп., що разом становить 4 204 грн 00 коп. Оскілки апеляційний суд частково скасовує заочне рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , який звільнений від сплати судового збору, то належний до сплати розмір судового збору слід стягнути з АТ «Альфа-Банк» на користь держави пропорційно розміру задоволених повних вимог, що становить 2 062 грн 00 коп. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лук`янчука Артема Володимировича - задовольнити частково. Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання переказати безпідставно списані грошові кошти, стягнення пені, а також в частині розподілу судових витрат - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині. Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про зобов`язання переказати безпідставно списані грошові кошти, стягнення пені - задовольнити. Зобов`язати акціонерне товариство «Альфа-Банк» (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23494714) переказати 19 205 (дев`ятнадцять тисяч двісті п`ять) грн 00 коп. на рахунок № НОМЕР_5 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок коштів акціонерного товариства «Альфа-Банк». Стягнути з акціонерного товариства «Альфа-Банк» (03150, місто Київ, вул.Велика Васильківська, 100, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23494714) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) пеню у розмірі 10 890 (десять тисяч вісімсот дев`яносто) грн 13 коп. Стягнути з акціонерного товариства «Альфа-Банк» (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23494714) на користь держави судовий збір у розмірі 2 060 (дві тисячі шістдесят) грн 20 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: