Ухвала КЦС ВС № 401/1484/19

УХВАЛА 20 січня 2021 року м. Київ справа №401/1484/19 провадження № 61-115ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 липня 2020 року та на постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, третя особа - Великоандрусівський сільський голова Світловодського району Кіровоградської області Іващенко Ніна Іванівна про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення компенсації у відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 03 травня 2020 року позивач звернулась до суду з позовом до Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування розпорядження сільського голови Великоандрусівської сільської ради № 9-к від 04 березня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення позивача на посаді бібліотекаря сільської бібліотеки села Нагірне Світловодського району та на посаді прибиральника Нагірнянського сільського клубу з 05 березня 2019 року. Стягнення з Великоандрусівської сільської ради Світловодського району середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05 березня 2019 року по день поновлення на роботі із розрахунку 202, 33 грн. за один день та на відшкодування моральної шкоди 10000 грн. Просила поновити їй пропущений строк звернення до суду з поважних причин, оскільки трудову книжку отримала лише 03 квітня 2019 року. Рішенням рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. У січні 2021 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 липня 2020 року та на постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав. Для касаційних скарг, поданих після 08 лютого 2020 року, законодавцем встановлений новий порядок подання та підстави звернення особи з касаційною скаргою до суду. Право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України. Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені підстави касаційного оскарження. У даній справі скаржник оскаржує в касаційному порядку судові рішення, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Касаційна скарга всупереч вимогам статті 392 ЦПК України не містить посилань на те, на якій із підстав, визначених статтею 389 ЦПК України, оскаржуються судові рішення у цій справі, та їх відповідного мотивування. Суд касаційної інстанції звертає увагу на положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Верховний Суд роз`яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги. Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі. Скаржником не виконано вимоги законодавства стосовно зазначення підстав касаційного оскарження, в зв`язку з чим касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України. Суд касаційної інстанції роз`яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування. Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали. За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги. Також, за подання касаційної скарги не сплачений судовий збір. Так у цій справі скаржником заявлено позовні вимоги про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 зазначила, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється, зокрема, на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Таким чином, оскарження в касаційному порядку судових рішень в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди підлягає сплаті судовий збір. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». За правилами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Позовну заяву, в якій заявлено дві позовні вимоги майнового характеру, подано до суду у травні 2020 року. За правилами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору дорівнює 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн. Таким чином, за позовні вимоги майнового характеру підлягав сплаті до суду першої інстанції судовий збір, який обчислюється від загальної ціни позову, у розмірі 840,80 грн (2102х0,4=840,80). За правилами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору дорівнює 200% ставки, що підлягала сплаті за подання позовної заяви, скарги. Таким чином, за подання касаційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1681,60 грн (840,80х200%=1681,60). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду оригінал документу, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Заявник не позбавлена права звернутися до суду з клопотанням в порядку, передбаченому статтею 8 Закону України «Про судовий збір». За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги та сплати судового збору. За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд УХВАЛИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 липня 2020 року та на постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Калараш