Ухвала КАС ВС № 1.380.2019.004205

УХВАЛА 25 січня 2021 року м. Київ справа № 1.380.2019.004205 адміністративне провадження № К/9901/362/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Смоковича М.І., Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.004205 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)» про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошової компенсації, середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації та матеріальної допомоги, УСТАНОВИВ: 19.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з урахуванням заяви про зменшення та збільшення розміру позовних вимог до Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)» в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення йому нарахування та виплати матеріальної допомоги під час служби у 2008, 2009, 2014, та 2015 роках та виплати в день його звільнення грошової компенсації за не отримане речове майно, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки виплат грошової компенсації за неотримане речове майно по день фактичного розрахунку за період з 23.11.2017 по 24.10.2019 в сумі 108685,10 грн, стягнути з відповідача на його користь матеріальну допомогу за 2008, 2009, 2014 роки в сумі 1762,80 грн та за 2015 рік в сумі 1379,82 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)» щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати матеріальної допомоги під час служби у 2008-2009 роки та виплати в день його звільнення грошової компенсації за не отримане речове майно. Стягнуто з Державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплат грошової компенсації за неотримане речове майно по день фактичного розрахунку за період з 23.11.2017 по 24.10.2019 в сумі 108685,10 грн. Стягнуто з Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу за 2008, 2009. В задоволенні позовних вимог про стягнення з Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)» на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги за 2014, 2015 роки відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції Державна установа «Львівська виправна колонія (№48)» оскаржила його в апеляційному порядку. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року апеляційну скаргу Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)» - задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі №1.380.2019.004205 - скасовано в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з Державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплат грошової компенсації за неотримане речове майно по день фактичного розрахунку за період з 23.11.2017 по 24.10.2019 в сумі 108685,10 грн та в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплат грошової компенсації за неотримане речове майно з 23.11.2017 по 24.10.2019 в розмірі 8401 грн 66 коп, (сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі №1.380.2019.004205 залишено без змін. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Пункт 20 статті 4 КАС України надає визначення терміну адміністративна справа незначної складності- як адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції чинній на час звернення позивача до суду) займають відповідальне та особливо відповідальне становище (пункт 17 статті 4, пункт 1 частини шостої статті 12 вказаного Кодексу). Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено. Водночас законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник обґрунтувань щодо винятковості цієї справи не наводить. Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Крім того, застосування критерію зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19. При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Водночас аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.004205 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)» про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошової компенсації, середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації та матеріальної допомоги. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіЛ.О. Єресько М.І. Смокович А.Г. Загороднюк