Ухвала КАС ВС № 640/10725/19

УХВАЛА 25 січня 2021 року м. Київ справа № 640/10725/19 адміністративне провадження № К/9901/2355/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Яковенка М. М., суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 640/10725/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енерго компанія» до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська енерго компанія» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач 1) та Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2), в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25 березня 2019 року № 1118750/37403140 про відмову у реєстрації податкової накладної від 02 січня 2019 року № 1; зобов`язати здійснити реєстрацію податкової накладної від 02 січня 2019 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних; визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25 березня 2019 року № 1118748/37403140 про відмову у реєстрації податкової накладної від 02 січня 2019 року № 2; зобов`язати здійснити реєстрацію податкової накладної від 02 січня 2019 року № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних; визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25 березня 2019 року № 1118747/37403140 про відмову у реєстрації податкової накладної від 11 жовтня 2018 року № 630; зобов`язати здійснити реєстрацію податкової накладної від 11 жовтня 2018 року № 630 в Єдиному реєстрі податкових накладних; визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25 березня 2019 року № 1118751/37403140 про відмову у реєстрації податкової накладної від 16 жовтня 2018 року № 633; зобов`язати здійснити реєстрацію податкової накладної від 16 жовтня 2018 року № 633 в Єдиному реєстрі податкових накладних; визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25 березня 2019 року № 1118746/37403140 про відмову у реєстрації податкової накладної від 16 жовтня 2018 року № 634; зобов`язати здійснити реєстрацію податкової накладної від 16 жовтня 2018 року № 634 в Єдиному реєстрі податкових накладних; визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25 березня 2019 року № 1118749/37403140 про відмову у реєстрації податкової накладної від 16 жовтня 2018 року № 635; зобов`язати здійснити реєстрацію податкової накладної від 16 жовтня 2018 року № 635 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управління ДФС у м. Києві подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху послугувало те, що апелянтом не було надано документу про сплату судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір». 27 лютого 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання, в якому скаржник посилаючись на тривалу процедуру отримання коштів для сплати судового збору та обмежене бюджетне фінансування просить суд продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року клопотання Головного управління ДФС у м. Києві задоволено. Продовжено відповідачу строк на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року - на 15 днів з дня отримання копії ухвали суду про продовження строку для усунення недоліків. Вказану ухвалу суду отримано апелянтом 04 березня 2020 року. Враховуючи, що станом на 23 березня 2020 року, скаржником на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, вказані недоліки апеляційної скарги не було усунуто, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. 24 квітня 2020 року Головне управління ДПС у м. Києві повторно звернулося до суду першої інстанції з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2020 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження. При цьому, вказаною особою в повторній апеляційній скарзі було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам КАС України. Вказаній особі було надано строк для усунення зазначених вище недоліків десять днів, перебіг якого обчислюється з дня отримання копії даної ухвали, але не раніше ніж з дня закінчення карантину, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19" (зі змінами). Згідно відомостей повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та копію ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху вручено Головному управлінню ДПС у м. Києві 01 липня 2020 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу відповідача повернуто собі, яка її подала. Звертаючись втретє до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою 06 жовтня 2020 року на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року, апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження, на що було вказано ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року, якою апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено апелянту строк для усунення вказаних недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року відмовлено. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Окрім того, було звернуто увагу на те, що звертаючись вдруге з апеляційною скаргою 06 жовтня 2020 року, тобто, з пропуском 30-денного строку на оскарження рішення від 02 грудня 2019 року, апелянтом так і не було надано доказів, які підтверджували б поважність пропуску строку для подачі апеляційної скарги та вказували на об`єктивні причини неможливості звернутись з апеляційною скаргою вчасно. Водночас, Головне управління ДПС у м. Києві не повідомило про існування інших обставини, які стали причиною пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою крім тих, яким вже надано правову оцінку. Також зазначено, що відповідачем і на даний час не виконано вимоги ухвали суду в частині повної сплати судового збору за подання апеляційної скарги. 20 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 640/10725/19, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі. При цьому скаржник зазначає, що ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого. Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору. За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Окрім того, було звернуто увагу на те, що звертаючись вдруге з апеляційною скаргою 06 жовтня 2020 року, тобто, з пропуском 30-денного строку на оскарження рішення від 02 грудня 2019 року, апелянтом так і не було надано доказів, які підтверджували б поважність пропуску строку для подачі апеляційної скарги та вказували на об`єктивні причини неможливості звернутись з апеляційною скаргою вчасно. Водночас, Головне управління ДПС у м. Києві не повідомило про існування інших обставини, які стали причиною пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою крім тих, яким вже надано правову оцінку. Також зазначено, що відповідачем і на даний час не виконано вимоги ухвали суду в частині повної сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись статтею 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 640/10725/19. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов