Постанова 4876 № 904/4369/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.01.2021 року м.Дніпро Справа № 904/4369/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач) суддів: Вечірка І.О., Верхогляд Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020 р. (повне судове рішення складено та підписано 05.10.2020р.) у справі № 904/4369/20 (суддя Петренко І.В.). за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська», с. Вовчанка, Донецька область до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро про стягнення 43 036,56 грн. вартості нестачі вантажу ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції. У червні 2020 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулось ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства «Українська залізниця» 43 036,56 грн. вартості нестачі вантажу кам`яного вугілля, переданого для перевезення залізниці на підставі накладних №53498069 від 27.01.2020, № 53552758 від 01.02.2020, № 53565644 від 01.02.2020, № 53686184 від 11.02.2020, № 53705752 від 12.02.2020, № 53828034 від 22.02.2020, № 53830683 від 22.02.2020, №53826913 від 22.02.2020, № 53826939 від 22.02.2020, № 53832929 від 22.02.2020, № 53832929 від 22.02.2020, № 53835096 від 22.02.2020, № 53830667 від 22.02.2020, № 53830667 від 22.02.2020, № 48153837 від 18.03.2020, № 48152896 від 18.03.2020. На підставі зазначених накладних, Залізниця прийняла у ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» на станції Курахівка Донецької залізниці вантаж для перевезення і зобов`язалась доставити його на станцію Енергодар Придніпровської залізниці. В обґрунтування позовних вимог позивачем надано комерційні акти №476906/93 від 01.02.2020, №476906/111 від 08.02.2020, №476906/114 від 08.02.2020, №476906/120 від 11.02.2020, №476906/149 від 21.02.2020, №476906/150 від 21.02.2020, №476906/151 від 21.02.2020, №476906/170 від 24.02.2020, №476906/171 від 24.02.2020, №476906/172 від 24.02.2020, №476906/173 від 24.02.2020, №476906/174 від 24.02.2020, №476906/175 від 24.02.2020, №476906/176 від 24.02.2020, №476906/178 від 24.02.2020, №476906/179 від 24.02.2020, №476906/199 від 27.02.2020, №476906/404 від 23.03.2020, №476906/406 від 24.03.2020, якими зафіксовано порушення маркування та ознаки втрати вантажу під час перевезення Залізницею. Вартість недостачі, виявленої у спірних вагонах, з урахуванням норми природної втрати за розрахунком позивача становить 43036,56грн. Відповідач просив застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк для пред`явлення позову за накладною № 53498069 та комерційним актом №476906/93, згідно з якими вантаж видано 01.02.2020 р. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020 року по справі № 904/4369/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; Ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Кіровський район, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ВП 40081237) на користь позивача 36 403,45 грн. вартості нестачі вантажу; 1 778,08грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано пропуском позивачем шестимісячного строку на звернення до суду з вимогами за накладною №53498069 від 27.01.2020 р. та комерційним актом №476906/93 від 01.02.2020 р., які підтверджують видачу вантажу 01.02.2020, внаслідок чого судом відмовлено у задоволенні позовних вимог на суму 6633,11грн. 2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги. Не погодившись із рішеннями місцевого господарського суду, ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020р. у справі № 904/4369/20 в частині відмови стягнення 6633,11 грн. та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що шестимісячний термін для пред`явлення позову до залізниці має обраховуватись упродовж 6 місяців після спливу шестимісячного строку, передбаченого для пред`явлення претензії, та тримісячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію. 3.Узагальнені доводи інших учасників справи. Відповідач не скористався своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті заявлених вимог.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2020р. у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020 р. у справі № 904/4369/20, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснити у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 24.12.2020 подати до суду будь-які заяви, пояснення, заперечення чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв, заперечень чи клопотань іншим учасникам справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020 р. у справі № 904/4369/20 слід скасувати в частині відмови стягнення 6633,11 грн. та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення 6633,11 грн. з огляду на наступне.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини. Позивачем протягом періоду з 27.01.2020 по 18.03.2020 на підставі накладних №53498069 від 27.01.2020, № 53552758 від 01.02.2020, № 53565644 від 01.02.2020, № 53686184 від 11.02.2020, № 53705752 від 12.02.2020, № 53828034 від 22.02.2020, № 53830683 від 22.02.2020, №53826913 від 22.02.2020, № 53826939 від 22.02.2020, № 53832929 від 22.02.2020, № 53832929 від 22.02.2020, № 53835096 від 22.02.2020, № 53830667 від 22.02.2020, № 53830667 від 22.02.2020, № 48153837 від 18.03.2020, № 48152896 від 18.03.2020р. було завантажено та передано для перевезення Залізницею кам`яне вугілля у вагон: №53509949 в кількості 68700кг по накладній №53498069 від 27.01.2020; у вагон №53511762 в кількості 69000кг та у вагон №53514238 в кількості 68200кг по накладній №53552758 від 01.02.2020; у вагон №60244332 в кількості 70000кг по накладній №53565644 від 01.02.2020; у вагон №68718337 в кількості 70600кг по накладній №53686184 від 11.02.2020; у вагон №53512026 в кількості 68500кг та у вагон №53485694 в кількості 69500кг по накладній №53705752 від 12.02.2020; у вагон №53748364 в кількості 69800кг по накладній №53828034 від 22.02.2020; у вагон №53744900 в кількості 70000кг по накладній №53830683 від 22.02.2020; у вагон №63190664 в кількості 68300кг по накладній №53826913 від 22.02.2020; у вагон №56041056 в кількості 69200кг, у вагон №56301476 в кількості 68600кг та у вагон №63869077 в кількості 69400кг по накладній №53826939 від 22.02.2020; у вагон №62256284 в кількості 69000кг, у вагон №53573622 в кількості 67900кг по накладній №53832929 від 22.02.2020; у вагон №53563524 в кількості 68900кг по накладній №53835096 від 22.02.2020; у вагон №56409741 в кількості 68700кг по накладній №53830667 від 22.02.2020; у вагон №62257415 в кількості 68800кг по накладній №48153837 від 18.03.2020; у вагон №62256276 в кількості 68800кг по накладній №48152896 від 18.03.2020р. На підставі накладних, Залізниця прийняла від позивача на станції Курахівка Донецької залізниці вантаж у зазначеній кількості для перевезення і зобов`язалась доставити його на станцію Енергодар Придніпровської залізниці, одержувач ДТЕК Запорізька ТЕС ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго". Відповідно до переуступного напису, зробленого на накладних №53498069 від 27.01.2020, № 53552758 від 01.02.2020, № 53565644 від 01.02.2020, № 53686184 від 11.02.2020, № 53705752 від 12.02.2020, № 53828034 від 22.02.2020, № 53830683 від 22.02.2020, №53826913 від 22.02.2020, № 53826939 від 22.02.2020, № 53832929 від 22.02.2020, № 53832929 від 22.02.2020, № 53835096 від 22.02.2020, № 53830667 від 22.02.2020, № 53830667 від 22.02.2020, № 48153837 від 18.03.2020, № 48152896 від 18.03.2020 за підписами директора та головного бухгалтера ВП «Запорізька ТЕС» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», право на пред`явлення позову передано ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» з дотриманням приписів статті 133 Статуту залізниць України. На станції Енергодар Придніпровської залізниці складено комерційні акти, якими зафіксовано порушення маркування та ознаки втрати вантажу під час перевезення, а саме - комерційними актами: №476906/93 від 01.02.2020; №476906/111 від 08.02.2020; №476906/114 від 08.02.2020; №476906/120 від 11.02.2020; №476906/149 від 21.02.2020; №476906/150 від 21.02.2020; №476906/151 від 21.02.2020; №476906/170 від 24.02.2020; №476906/171 від 24.02.2020; №476906/172 від 24.02.2020; №476906/173 від 24.02.2020; №476906/174 від 24.02.2020; №476906/175 від 24.02.2020; №476906/176 від 24.02.2020; №476906/178 від 24.02.2020; №476906/179 від 24.02.2020; №476906/199 від 27.02.2020; №476906/404 від 23.03.2020; №476906/406 від 24.03.2020р. Позивачем надано розрахунок нестачі вантажу з врахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно п. 27 Правил видачі вантажів для мінерального палива складає 1%. Відповідно наведеного розрахунку, вартість нестачі вантажу становить 43 036,56грн. У запереченнях на позов відповідач зауважив, що частково заперечує у задоволенні позовних вимог з огляду на пропуск позивачем 6-місячного строку для пред`явлення позовів до господарського суду, відповідно до накладної № 53498069 та комерційного акту № 476906, згідно з яким вантаж був виданий 01.02.2020 р., з огляду на що відповідач просив господарський суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Правовідносини сторін врегульовано правовими положеннями, що застосовуються до договорів перевезення вантажу. До пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, позивач у даній справі до відповідача з претензією не звертався. Неналежне виконання АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" зобов`язань з перевезення вантажу за накладними №53498069 від 27.01.2020, № 53552758 від 01.02.2020, № 53565644 від 01.02.2020, № 53686184 від 11.02.2020, № 53705752 від 12.02.2020, № 53828034 від 22.02.2020, № 53830683 від 22.02.2020, №53826913 від 22.02.2020, № 53826939 від 22.02.2020, № 53832929 від 22.02.2020, № 53832929 від 22.02.2020, № 53835096 від 22.02.2020, № 53830667 від 22.02.2020, № 53830667 від 22.02.2020, № 48153837 від 18.03.2020, № 48152896 від 18.03.2020, стало підставою часткової втрати вантажу, внаслідок чого виникли спірні правовідносини сторін щодо стягнення вартості нестачі вантажу.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції частково погодився з висновками суду першої інстанції. Щодо підстав для відповідальності відповідача. Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Відповідно до положень статей 2, 3, 6, 37 Статуту залізниць України (далі - Статут), Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, підприємств, які користуються залізничним транспортом; Статутом регламентуються організація та основні умови перевезення вантажів; дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом, в тому числі і вантажів; під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, яка визначається останнім. Пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів визначено, що накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем. За положеннями статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Згідно з частинами 1-3 статті 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; у транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Згідно статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обов`язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника. Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу, господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку. Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: - за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; - за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються у повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Матеріали справи містять належні докази того, що позивачем було відвантажено кам`яне вугілля на підставі вказаних накладних, за наслідками складання комерційних актів, наявних в матеріалах справи, встановлено порушення маркування та ознаки втрати вантажу під час перевезення. З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності обґрунтованих підстав для звернення відповідальності за вагову недостачу вантажу на відповідача. Щодо перебігу строку позовної давності. Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо перебігу строку позовної давності з огляду на підстави, викладені в пункті 7 цієї постанови.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними доводи апеляційної скарги стосовно відсутності у суду першої інстанції обґрунтованих підстав застосовувати перебіг строку позовної давності у справі № 904/4369/20 з огляду на наступне. Частиною 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується із частиною 4 ст. 909 та статтею 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до пункту 136 Статуту залізниць України, позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту. Пункт 134 Статуту залізниць України встановлює, що претензії можуть бути заявлені після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень. Норми положень 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 із змінами, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973. Положення ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України підлягають застосуванню у системному зв`язку з положенням ст. 315 ГК України і таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення тримісячного строку, встановленого ч. 3 ст. 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності, в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 ГК України) незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника. Отже, як вбачає колегія суддів апеляційного господарського суду, шестимісячний термін для пред`явлення даного позову до залізниці має обраховуватись упродовж 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред`явлення претензії та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями ст. 315 Господарського кодексу України та ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору (зазначений правовий висновок узгоджується зі змістом постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2020 по справі № 905/487/19). Господарським судом першої інстанції встановлено відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією про відшкодування вартості нестачі спірного вантажу, що у даному випадку не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору. Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з аргументами апеляційної скарги та зазначає, що до позовних вимог у даній справі підлягає застосуванню позовна давність у шість місяців, яка обраховується відповідно до ст. 315 ГК України, пунктів 134,136 Статуту залізниць України, та її перебіг починається після спливу строку, встановленого частинами 2, 3 статті 315 ГК України, а не від дати складання комерційного акту №476906/93. Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до приписів статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з частиною 2 статті 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Матеріалами справи підтверджено часткову втрату вантажу, переданого для перевезення Залізниці відповідно до накладних №53498069 від 27.01.2020, № 53552758 від 01.02.2020, № 53565644 від 01.02.2020, № 53686184 від 11.02.2020, № 53705752 від 12.02.2020, № 53828034 від 22.02.2020, № 53830683 від 22.02.2020, №53826913 від 22.02.2020, № 53826939 від 22.02.2020, № 53832929 від 22.02.2020, № 53832929 від 22.02.2020, № 53835096 від 22.02.2020, № 53830667 від 22.02.2020, № 53830667 від 22.02.2020, № 48153837 від 18.03.2020, № 48152896 від 18.03.2020р. - в сумі 43 036,56 грн., що підтверджується комерційними актами №476906/93 від 01.02.2020, №476906/111 від 08.02.2020, №476906/114 від 08.02.2020, №476906/120 від 11.02.2020, №476906/149 від 21.02.2020, №476906/150 від 21.02.2020, №476906/151 від 21.02.2020, №476906/170 від 24.02.2020, №476906/171 від 24.02.2020, №476906/172 від 24.02.2020, №476906/173 від 24.02.2020, №476906/174 від 24.02.2020, №476906/175 від 24.02.2020, №476906/176 від 24.02.2020, №476906/178 від 24.02.2020, №476906/179 від 24.02.2020, №476906/199 від 27.02.2020, №476906/404 від 23.03.2020, №476906/406 від 24.03.2020р. Наявність завданих позивачу збитків внаслідок втрати частини вантажу під час здійснення перевезення відповідачем не спростовано. Можливість застосування до спірних правовідносин строку позовної давності суперечить положенням чинного законодавства, про що колегія суддів зазначила раніше в тексті даної постанови, а тому відповідно є підставою для відхилення такого доводу апеляційної скарги. Враховуючи встановлені обставини справи, докази та пояснення сторін у справі № 904/4369/20, надані в обґрунтування доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на що рішення господарського суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи, за захистом яких вона звернулась до суду. Відповідач не забезпечив схоронність вантажу при перевезенні, внаслідок чого відбулась часткова втрата вантажу, що стало причиною порушення прав позивача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Дослідивши матеріали позовного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що під час вирішення справи № 904/4369/20 господарським судом Дніпропетровської області було належним чином досліджено докази та встановлено обставини справи, але суд дійшов невірного висновку про можливість застосування до спірних правовідносин перебігу строку позовної давності, внаслідок чого відмовив у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача суми 6633,11грн. згідно накладної №53498069 від 27.01.2020 р. та комерційного акту № 476906/93 від 01.02.2020 р. Таким чином, враховуючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги, відповідність аргументів скаржника нормам чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду вбачає достатні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду першої інстанції у відповідності до вимог статті 277 ГПК України.

10. Судові витрати. Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції слід звернути на відповідача. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020р. у справі №904/4369/20 задовольнити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020р. у справі №904/4369/20 в частині відмови в стягненні з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; Ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815) в особі Регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (49602, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Кіровський район, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ВП 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 85621, Донецька обл., Мар`їнський р-н, село Вовчанка, вулиця Нагорна, будинок 1А; Ідентифікаційний код юридичної особи: 33959754) 6633,11грн. вартості нестачі вантажу - скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; Ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Кіровський район, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ВП 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 85621, Донецька обл., Мар`їнський р-н, село Вовчанка, вулиця Нагорна, будинок 1А; Ідентифікаційний код юридичної особи: 33959754) 6633,11грн. вартості нестачі вантажу та 323,92 грн. судового збору за розгляд справи господарським судом Дніпропетровської області. В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020 р. у справі № 904/4369/20 залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; Ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Кіровський район, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ВП 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 85621, Донецька обл., Мар`їнський р-н, село Вовчанка, вулиця Нагорна, будинок 1А; Ідентифікаційний код юридичної особи: 33959754) 3153,00 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Л.М. Білецька Судді І.О. Вечірко Т.А. Верхогляд