Постанова 4854 № 420/6976/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6976/20 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача - Турецької І. О., суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, а також про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (далі - Куяльницька сільська рада), в якому просив: визнати протиправним та скасувати п. 1 рішення № 5478 - VII від 16.07.2020 р. «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», в частині відмови йому у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Куяльницької сільської ради, у зв`язку з невідповідністю та неповним пакетом документів; зобов`язати надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Куяльницької сільської ради, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер: 5122983400:01:001:0612 - 26 га, або 5122985600:01:001:0741 - 2 га, або іншої земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради, за межами населеного пункту Подільського району, Одеської області. Обґрунтовуючи вимоги щодо протиправності прийнятого органом місцевого самоврядування рішення, позивач указував, що даний орган, відмовляючи йому у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою, у своєму рішенні зазначив підставу, яка не встановлена в ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України. Разом з тим, він подаючи до Куяльницької сільської ради заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою дотримався усіх вимог, що встановлені нагаданою нормою, зокрема, до заяви додав графічні матеріали на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копію свого громадянського паспорту, ідентифікаційного номеру, копію посвідчення та довідку учасника бойових дій. Вважаючи, що суд повинен зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач наголошує, у цьому спорі, повноваження суб`єкта владних повноважень не є дискреційними, адже, останній не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд, згідно з законом у нього існує лише один правомірний варіант - вчинити дії, спрямовані на відновлення порушеного права. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Описуючи у своєму рішенні підстави для відмови ОСОБА_1 в позові, суд першої інстанції зазначив, що спірні правовідносини виникли з приводу бажання позивача отримати землю площею 2,0 га зі сформованих земельних ділянок, кадастровий номер: 5122983400:01:001:0612 - 26 га, та 5122985600:01:001:0741 - 2 га. Про те, що земельні ділянки, на які позивач має бажання отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою сформовані, свідчить на думку суду першої інстанції, присвоєння їй, на підставі ч.4 ст.79-1 Земельного кодексу України кадастрового номера Поряд з цим, на переконання суду першої інстанції, частиною 6 ст.79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою. Суд першої інстанції відзначив, що існуюча різниця між проектом землеустрою та проектом технічної документації, свідчить про помилковість правової позиції позивача, що спірні правовідносини регулюються ст. 118 Земельного кодексу України, адже зазначена норма стосується порядку набуття права на землю, щодо несформованої земельної ділянки та не регулює питання поділу земельної ділянки. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. Вважаючи рішення суду таким, що не відповідає ознакам законності та обґрунтованості ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не врахував дотримання ним, при поданні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, усіх вимог, встановлених ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України та не надав оцінку рішенню органу місцевого самоврядування, яке містило в собі підстави для відмови для задоволення такого клопотання, що не встановлені ч.7 ст. 118 КАС України. На підтвердження своєї правової позиції скаржник указує, що ГУ Держгеокадастру Одеської області, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 р. №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад", передало Куяльницькій сільській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність 1 430 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 17 826,5853 га, зокрема і земельні ділянки за кадастровими номерами 5122983400:01:001:0612 - 26 га, або 5122985600:01:001:0741 - 2 га. Далі, скаржник зауважує на бездіяльність Куяльницької сільської ради, яка до теперішнього часу не зареєструвала наведені земельні ділянки за територіальною громадою. На думку ОСОБА_1 , така бездіяльність відповідача направлена на те, щоб відмовити йому в наданні у власність відповідної земельної ділянки. Також, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на існування усталеної судової практики Верховного Суду про те, що у випадку невиконання суб`єктом владних повноважень обов`язку, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення. Поза межами строку на апеляційне провадження, встановленого ч.1 ст. 303 КАС України від скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляції. Суд не може їх прийняти до уваги, адже порушений строк їх подання. Від Куяльницької сільської ради відзив на апеляцію не надійшов. Стаття 311 КАС України надає право суду апеляційної інстанції розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Фактичні обставини справи. 21.02.2020 року ОСОБА_1 подав до Куяльницької сільської ради заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність для ведення особистого сільського господарства, за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Куяльницької сільської ради, за межами с. Коси, а саме за рахунок земельної ділянки ділянкою за кадастровим номером 5122983400:01:001:0612, площею 26 га. До вказаної заяви позивач надав графічний матеріал, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.13-14) та її характеристики. Зокрема зазначено, що тип власності за земельною ділянкою за кадастровим номером 5122983400:01:001:0612 - 26, 3857 га не визначено, цільове призначення: 16.00, землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). Рішенням Куяльницької сільської ради від 16.04.2020 року №4423 - VII ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, у зв`язку з відсутністю права комунальної власності на бажані земельні ділянки (а.с.18). 30.06.2020 р. ОСОБА_1 повторно звернувся до Куяльницької сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, але вже по іншій земельній ділянці. Так, позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером 5122985600:01:001:0741, площею 2 га, що належить до комунальної власності, її цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства. Підпунктом 1.43 рішення Куяльницької сільської ради «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» від 16.07.2020 року №5478-VII, ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Куяльницької сільської ради у зв`язку з невідповідністю та неповним пакетом документів (а.с.19-20). Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. Незважаючи на те, що підставою для відмови позивачу у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції зазначив невірний спосіб захисту порушеного права, доводи апеляції ОСОБА_1 повторюють доводи позову про наявність у громадян України, відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, права на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара та про те, що реалізація такого права відбувається в порядку ст. 118 Земельного кодексу України. Водночас наведені аргументи скаржника не відповідають приписам законодавства, що регулює спірні правовідносини та не спростовують доводи суду першої інстанції з огляду на таке. Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до п. б ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Частинами 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України) У статті 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара. Як правильно зазначив суд першої інстанції права позивача на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства є безперечним та ніким не оспорюється. Визначальним для правильного вирішення даного спору, є на думку суду апеляційної інстанції визначення правових наслідків надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, наведені вище норми ст. 118 Земельного кодексу України регулюють правовідносини щодо земельних ділянок, що не вважаються сформованими. Метою розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є її індивідуалізація (конкретизація). Здійснення такої індивідуалізації, зокрема, дозволяє здійснити формування земельної ділянки. Відповідно до частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до частини другої цієї ж статті формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 29.09.2020 р. у справі №688/2908/16-ц, керуючись частиною першої статті 50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 р. №858-IV (далі - Закон України №858-IV) висловила позицію, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок Отож, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу. У даному спорі є встановленим факт, що земельні ділянки, частину яких позивач має намір отримати у власність є сформованими. За таких умов, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про доцільність застосування до спірних правовідносин ч.6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, яка передбачає формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, на підставі відповідної технічної документації із землеустрою. Технічна документація із землеустрою, це - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування (ст. 1 Закону України № 858 - IV). Згідно з абзацом першим ст. 25 Закону України №858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Пункт "ґ" абзацу 2 зазначеної статті Закону визначає види документації із землеустрою, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Отже, системне тлумачення цитованих вище норм дозволяє зробити висновок, що проект землеустрою та проект технічної документації є різними видами документації з землеустрою. Існує постанова Верховного Суду від 04.05.2020 р. у справі №802/1539/17, про яку зокрема зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції про відсутність в органу Держгеокадастру обов`язку надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, якщо земельна ділянка є сформованою. Як вважав суд касаційної інстанції, відповідно до ч.6 ст. 79-1 Земельного кодексу України подальше формування спірної земельної ділянки здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою. Як наслідок, Верховний Суд дійшов висновку, що посилання позивача на вимоги ст. 118 Земельного кодексу України не є обґрунтованим, оскільки зазначена норма стосується порядку набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою та не регулює питання поділу земельної ділянки. Є слушним також використання судом першої інстанції рішення Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №823/1172/17, де Суд відзначив про необхідність відмови в задоволенні вимог, якщо позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення сформованої земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, що суперечить вимогам частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України. На думку касаційного суду, заявлений позивачем спосіб не є ефективним, оскільки не відновить його прав на отримання відповідної земельної ділянки. У клопотанні, адресованому суду апеляційної інстанції, долучити докази позивач зазначає, що Куяльницька сільська рада надає дозволи на розроблення проекту землеустрою вже на сформовані земельні ділянки. На підтвердження цього, ОСОБА_1 надає декілька рішень Куяльницької сільської ради, датованих серпнем 2020 р., за якими вирішено надати громадянам дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради. Судом апеляційної інстанції досліджені дані рішення органу місцевого самоврядування та встановлено, що дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства надається на земельні ділянки, що не є сформованими, адже в наведених рішеннях сільська рада не указує їх кадастровий номер. Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи дотримання судом першої інстанції наведених приписів апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розподіл судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України у даній справі не проводиться. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції переглянуто рішення суду першої інстанції, що ухвалено у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для касаційного оскарження. Керуючись статтями: 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, а також про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 25.01.2021 року.