Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/6119/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2021 р.Справа № 520/6119/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 03.08.20 року по справі № 520/6119/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувсь до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.06.2016 року № 198824-13 про визначення суми податкового боргу з транспортного податку з фізичної особи ОСОБА_1 за 2016 рік на суму 25000,00 грн. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів повинні бути враховані марка, модель, рік випуску, тип двигуна, боєм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, однак контролюючим така інформація не була використана під час визначення належності автомобіля позивача до об`єкту оподаткування. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2020р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.06.2016 року № 198824-13 про визначення суми податкового боргу з транспортного податку з фізичної особи ОСОБА_1 за 2016 рік на суму 25000 грн.00 коп Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду є таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, а саме: суд самостійно встановив, що середньоринкова вартість автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2014 року випуску становить 700401,60 грн.. у той час як об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, а саме 1033500 грн. (станом на 01.01.2016). Також судом першої інстанції не враховано, що обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2019 році (аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018№ 826/14499/16) що в силу положень ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового судового рішення. Вказує, що всі показники об`єму циліндрів двигуна округлено до десятих, так як 1000 куб см є еквівалентом 1 літру, а тому об`єм циліндрів двигуна автомобіля 2967 см1 з урахуванням заокруглення до десятих, тобто дорівнює 3,0 л. З огляду на викладене, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 по справі № 520/6119/2020, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовити в повному обсязі. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області, є власником автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TOUREG, 2014 року випуску, з об`ємом двигуна 2967 см3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 . 30.06.2016 року Східною ОДПІ м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.06.2016 року № 19824-13 про визначення суми податкового боргу з транспортного податку з фізичної особи ОСОБА_1 за 2016 рік на суму 25000,00 грн. Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суб`єкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом. Відповідачем по справі, до суду першої інстанції було надано корінець податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 30.06.2016 року № 19824-13 (а.с.29). В позовній заяві позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення він не отримував. Заперечення щодо змісту оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 30.06.2016 року № 19824-13 позовна заява. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 № 909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Враховуючи те, що Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, тому з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати. Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500 грн. Таким чином, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно). Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України). Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 року, N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач. Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком

2. Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403). Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану. Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин). Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин). Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу. Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Тобто, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля. Однак, вказану інформацію податковий орган, на якого покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, до матеріалів справи не додав, що, в свою чергу, перешкоджає достеменному з`ясуванню наявності підстав у податкового органу для прийняття податкового повідомлення-рішення. Суд звертає увагу, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу, який здійснюється Мінекономрозвитку, безпосередньо впливає на визначення об`єкту оподаткування транспортним податком, та, відповідно має значення, як підстава для прийняття контроллюючим органом податкового повідомлення-рішення. Вказана правова позиція узгоджується також з правовою позицією Верховного суду від 13.06.2018 року по справі № 820/6708/16. Натомість, відповідачем не надано до суду роздруківки з веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яка слугувала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, що слугувало б належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку. Водночас, суд зазначає, що ззгідно приписів п.п. 13-14 Методики, у разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального. Як вже було зазначено вище, відповідно до абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України вартість автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті. Так, суд не приймає до уваги лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.02.2016 року щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше пяти років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки вказаний лист не містить даних щодо дати випуску автомобіля, що має значення для визначення середньоринкової вартості транспортного значення. Колегія суддів зазначає, що положення статті 267 Податкового кодексу України при визначенні вартості автомобіля передбачають врахування саме року випуску автомобіля, а не строк експлуатації зазначеного автомобіля, як визначено у додатку до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.02.2016 року. Належних доказів того, що середньоринкова вартість автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TOUАREG, 2014 року випуску (станом на 01.01.2016) становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, відповідачем до суду не надано . Враховуючи вищенаведене, інші доводи сторін щодо правомірності чи не правомірності оскаржуваного рішення, не впливають на вирішення справи по суті. Крім того, колегія суддів зазначає, що до Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 (звітного) року, який розміщено на сайті Мінекономіки, включено транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель "TOUREG," з об`ємом циліндрів двигуна 3000 куб. см, дизель, до 1 року. Однак транспортний засіб, що належить праві власності позивачу, а саме автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUREG, 2014 року випуску, дизель, має об`єм циліндрів двигуна 2967 куб. см. Ця обставина є безспірною та підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.5). Таким чином, автомобіль VOLKSWAGEN, модель TOUREG,, з об`ємом циліндрів двигуна 2967 куб. см, відповідно до вимог чинного законодавства не є об`єктом оподаткування у 2016 році, адже об`єм циліндрів двигуна такого автомобіля є меншим, ніж визначений Мінекономіки у відповідному переліку. Враховуючи, що об`єм двигуна автомобіля, що належить позивачу, за даними техпаспорту, зазначений у куб. см. та дорівнює 2967 см. куб., а об`єм двигуна автомобіля, який за середньоринковою вартістю віднесений до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році, визначений у літрах та дорівнює 3,0 літра, суд приходить до висновку, що прирівняння вказаних технічних характеристик відповідачем є правомірним, як еквівалентних величин. Колегія суддів зазначає, що підстави застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, нормами закону не обґрунтовані. Відповідач не зазначив норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, згідно з якими допускається можливість приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономіки. Водночас аналіз положень ПК України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів однозначно вказує на те, що об`єм циліндрів двигуна є однією з обов`язкових технічних характеристик автомобіля, яка безпосередньо впливає на визначення його вартості в цілях віднесення транспортного засобу до об`єкта оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 277.2 ст. 267 ПК України. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля". У справі "Щокін проти України" Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв`язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким і узгодженим, та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не була дотримана вимога законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування. В даному випадку, судова колегія вважає, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для додаткового трактування критеріїв необхідних для визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, оскільки щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщує Перелік автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який містить такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального. Тобто, податковий орган, отримавши від законодавця вичерпний перелік технічних характеристик, необхідних для надання автомобілю статусу об`єкта оподаткування, був позбавлений необхідності в більш ширшому його тлумаченні. В даному випадку, фактично здійснивши округлення об`єму двигуна автомобіля позивача до іншого показника, податковий орган допустив фактично свавільне втручання у майнові права позивача. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році автомобіль VOLKSWAGEN, модель TOUREG, 2014 року випуску, з об`ємом циліндрів двигуна 2967 куб. см. не вказаний, то транспортний засіб який зареєстрований на позивача не може вважатися об`єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України. Колегія суддів зазначає, що положення статті 4 Податкового кодексу України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.11. 2018 року у справі № 822/2687/17. Верховний Суд в даному рішенні прийшов до висновку, що вирішення спору у цій справі на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків. Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищенаведене, висновки податкового органу про наявність у позивача сплачувати транспортний податок у 2016 році є помилковим. Таким чином, контролюючим органом не доведено, що належний ОСОБА_1 транспортний засіб є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році у розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України. Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду по справі № 826/14499/16, в даному випадку, з урахуванням предмету позову, підлягає застосуванню постанова Верховного Суду від 05.11. 2018 року у справі № 822/2687/17. Враховуючи вищенаведене, доводи відповідача про правомірність винесення Головним управлінням ДПС у Харківській області від 30.06.2016 року податкове повідомлення - рішення № 19824-13 є помилковими. Зазначені вище обставини не враховані Головним управлінням ДПС у Харківській області під час винесення податкового повідомлення - рішення № № 19824-13. Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. З урахуванням того, що відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 року по справі № 520/6119/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 25.01.2021 року