Постанова 4803 № 179/186/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/188/21 Справа № 179/186/20 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В. суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А. за участю секретаря - Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини та на здійснення реєстрації місця проживання малолітньої дитини без письмової згоди батька, - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини та на здійснення реєстрації місця проживання малолітньої дитини без письмової згоди батька Позовна заява мотивована тим, що з 14 лютого 2009 року по 24 червня 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 10 жовтня 2015 року Бабушкінським відділом ДРАЦС Дніпропетровського МУЮ у Дніпропетровський області було зареєстровано шлюб між позивачем та ОСОБА_4 . Після одруження позивач взяла прізвище - ОСОБА_1 . Разом із чоловіком, їхньою спільною дитиною та її сином від першого шлюбу вони проживають за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою зареєстроване місце проживання чоловіка та їхньої спільної дитини. Маючи намір зареєструвати своє місце проживання та місце проживання сина - ОСОБА_3 за вищевказаною адресою, 07 червня 2019 року позивач звернулась до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР з реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб із заявою про реєстрацію проживання малолітньої дитини. На той момент, позивач та її син ОСОБА_3 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Однак у реєстрації місця проживання було відмовлено із посиланням на Правила, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016р. № 207 та відповідно до п. 18 підпункту 6, а також згідно п. 1, 2 ст. 160 Сімейного кодексу України. 08 листопада 2019 року місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . 12 листопада 2019 року за допомогою поштового зв`язку, позивач направила лист відповідачеві з проханням надати дозвіл на зняття з реєстрації місця проживання та реєстрацію місця проживання сина за місцем реєстрації матері в квартирі АДРЕСА_3 , однак відповідь так і не отримана, дозвіл відповідачем не наданий. На сьогоднішній день син - ОСОБА_3 проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , а його місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , яка не є адресою реєстрації місця проживання а ні матері, а ні батька дитини. Позивач вважає, що відповідач безпідставно, з власних міркувань не надає дозволу на зняття з реєстрації та надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини за адресою о проживання матері, тому позивач вимушена звернутись до суду із вимогою про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання дитини та реєстрацію її місця проживання без згоди батька. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Судове рішення є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують. Судом встановлено, що з 14 лютого 2009 року по 24 червня 2015 року сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 14-16). Сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 13). Позивач з 08 листопада 2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно відмітки в паспорті позивача серії НОМЕР_2 від 15 жовтня 2015 року (а. с. 11). Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , згідно з відомостями ВАДР ГУДМС України в Дніпропетровській області (а. с. 54). 07 червня 2019 року позивач звернулася до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР з реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб із заявою про реєстрацію місця проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та цього ж дня їй було відмовлено у реєстрації місця проживання, згідно Правил затверджених постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 року та п. 1,2 ст. 160 СК України (а. с. 17). Звертаючись до суду, позивач зазначала, що за відсутності згоди відповідача позбавлена можливості зареєструвати місце проживання її малолітнього сина за адресою: АДРЕСА_1 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач попередньо не зверталася за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Крім того, до суду не надано письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини та батьків, що є обов`язковою умовою для вирішення судом спору щодо місця проживання дитини. Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Статтею 27 Конвенції «Про права дитини» закріплено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 18 даної Конвенції, повинен бути забезпечений принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну. Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини. Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (справа «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (пункт 67), «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» (пункт 45). Відповідно до статті 3 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У рішенні «Хабровські проти України» від 17.01.2016 року Суд зазначив, що важливою метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільних дій з боку державних органів. Крім того, існують позитивні обов`язки, властиві ефективному "дотриманню" права на повагу до сімейного життя. В обох контекстах треба зважати на справедливий баланс, який слід зберігати між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому; та в обох контекстах держава користується певною свободою розсуду. Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Частиною першою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. Статтею 242 ЦК України встановлено, що батьки є законними представниками своїх малолітніх та/чи неповнолітніх дітей. Відповідно до пункту 2.3 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року №1077, відомості про дітей віком до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вносяться до заяви одного з них. Особа, яка досягла 14-річного віку, подає заяву про реєстрацію місця проживання особисто. При проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним. У разі якщо місце проживання другого з батьків зареєстровано в межах обслуговування адміністративно-територіальної одиниці територіального підрозділу, яким розглядається заява про реєстрацію місця проживання дитини, інформація перевіряється цим територіальним підрозділом або надається адресно-довідковим підрозділом відповідного територіального органу ДМС. Згідно з пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Отже, виходячи з вищезазначених норм закону, згода другого з батьків на реєстрацію місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, є обов`язковою. Матеріалами справи установлено, що 07 червня 2019 року позивач звернулася до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР з реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб із заявою про реєстрацію місця проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та цього ж дня їй було відмовлено у реєстрації місця проживання, згідно Правил затверджених постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 року та п. 1,2 ст. 160 СК України (а. с. 17). Відповідно до пункту 11 Правил реєстрації місця проживання орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику. Зміст пункту 11 Правил реєстрації місця проживання узгоджується з положеннями статті 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Встановлено, що в матеріалах справи наявний лист адресований відповідачу за місцем його реєстрації (а.с.18,21). Дані обставини підтверджують, що позивач дотримався вимог ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Позивач не приховувала дитину та вживала заходи щодо повідомлення відповідача по справі щодо наміру зняття з реєстрації місця проживання дитини. Крім того, колегія судідв зауважує, що на сьогоднішній день син - ОСОБА_3 проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , а його місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , яка не є адресою реєстрації місця проживання ані матері, ані батька дитини. Також, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року, на підставі ч.ч.4,5 ст. 19 СК України, було зобов`язано Управління-службу у справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради: - з`ясувати думку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , щодо надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання та на здійснення реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - надати письмовий висновок щодо розв`язання спору з урахуванням думки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , щодо надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання та на здійснення реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Згідно до ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Згідно до ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. На виконання ухвали апеляційного суду, адміністрацією Шевченківського району Дніпровської міської ради, як органу опіки та піклування, було надано висновок про розв`язання спору з урахуванням думки ОСОБА_2 щодо надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання та на здійснення реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Питання щодо надання вказаного висновку органу опіки та піклування розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дітей, яке відбулося 02.12.2020 без присутності батька. У зв`язку з тим, що адреса реєстрації ОСОБА_2 територіально не належить до Шевченківського району міста Дніпра, управлінням-службою справах дітей Шевченківської районної у місті Дніпрі ради було надано запит до служби у справах дітей виконкому Личківської сільської ради. 04 грудня 2020 року було отримано відповідь про те, що за місцем своєї реєстрації ОСОБА_2 не проживає тривалий час, зараз проживає у місті Дніпро, де саме їм невідомо. Управлінням у справах дітей було надано запит до Шевченківського відділу поліції з приводу встановлення місця проживання ОСОБА_2 . Шевченківський відділ поліції надав інформацію, що даний громадянин, згідно відомостей наявної бази даних ОВС, значиться за наступними адресами: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 . 12 січня 2021 року управлінням у справах дітей надано запит до адміністрації Чечелівського району Дніпровської міської ради з проханням вийти за адресами ймовірного проживання ОСОБА_2 та з`ясувати його думку з приводу надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання його малолітньої дитини та на здійснення реєстрації місця проживання його малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15 січня 2021 року спеціалістами управління-служби у справах дітей адміністрації Чечелівського району Дніпровської міської ради було здійснено вихід за адресами: АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 та з`ясовано, що за жодною із даних адрес ОСОБА_2 не проживає. Враховуючи вищезазначене, адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, як орган опіки та піклування, вжила всі вичерпні заходи для встановлення місця знаходження ОСОБА_2 для з`ясування його думки з приводу надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання його малолітньої дитини та на здійснення реєстрації місця проживання його малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки невизначеність реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за фактичним місцем проживання зі своєю матір`ю суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про надання дозволу на зняття з реєстрації та реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька підлягають задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, колегія дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду з ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн., сплачених за подачу позовної заяви та апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2020 року - скасувати та ухвалити нове. Надати ОСОБА_1 дозвіл на зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 . Надати ОСОБА_1 дозвіл на здійснення реєстрації місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2102 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П.Красвітна І.А. Єлізаренко