Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/8546/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/8546/19 Номер провадження 22-ц/814/33/21Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондаревської С.М. суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В. секретар: Зеленська О.І. за участю позивача ОСОБА_1 представника позивачів адвоката Сніжка Г.І. представника відповідача адвоката Кривоноса Р.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами представника Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» адвоката Кривоноса Руслана Євгенійовича та представника ОСОБА_2 адвоката Таранкової Олени Олегівни на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 -рівни до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування», Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхуван-ня», Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначали, що 27 листопада 2016 року близько 19 год. 00 хв., ОСОБА_2 під час виконання своїх трудових обов`язків, керуючи автобусом «ЛАЗ - A 191F0», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» та рухаючись по лівій смузі руху по проспекту Лесі Українки в напрямку вулиці Героїв України в м. Кременчуці, в порушення вимог п. п. 10.1, 11.4, 34.1 «Правил дорожнього руху України», виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ - 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті зіткнення потерпілий ОСОБА_1 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №1279 від 05 січня 2017 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо-суглобового косого перелому дистального метаепіфізу правої великогомілкової кістки; перелому шиловидного відростку лівої променевої кістки; рани нижньої третини лівого передпліччя; саден обох колінних суглобів; саден підборіддя, які за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень визначаються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, за критерієм довготривалого розладу здоров`я. Вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 травня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивачу ОСОБА_1 завдана матеріаль-на шкода у розмірі 5 727 грн. 13 коп., з яких витрати на лікування 3 045 грн. 32 коп. та 2 681 грн. 81 грн. недоплачена заробітна плата. Крім матеріальної, позивачу ОСОБА_1 завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних зі стресом, фізичним болем, вимушеною відмовою від звичного способу життя, внаслідок тривалого лікування, фактичним знищенням автомобіля, який належить його матері, та яким він постійно користувався. В результаті ДТП позивачу ОСОБА_3 завдана матеріальна шкода, у зв`язку з пошкодженням, а фактично знищенням належного їй транспортного засобу, що підтверджується висновком автотоварознавчого дослідження №18 від 21 лютого 2017 року, відповідно до якого завдана шкода, яка дорівнює ринковій вартості автомобіля на день ДТП, становить 93 910 грн. Крім того, ОСОБА_3 понесені витрати у зв`язку із проведенням автотоваро-знавчого дослідження в сумі 800 грн. та послуги евакуатора у сумі 700 грн. Також позивачу ОСОБА_3 завдана моральна шкода, яка полягає в душевних переживаннях, пов`язаних із отриманням тілесних ушкоджень її сином ОСОБА_1 , а також у зв`язку з фактичним знищенням, належного їй автомобіля, яку оцінює у розмірі 20 000 грн. У лютому 2020 року позивачі подали до суду заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, в якій окрім ПрАТ «СК «Арсенал страхування» та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», заявили вимоги також до ОСОБА_2 , зазначивши його в статусі відповідача. Уточнивши свої позовні вимоги, позивачі просили стягнути: з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, понесеної у зв`язку з лікуванням та втратою заробітку внаслідок тимчасової непрацездатності, грошові кошти у розмірі, 4 727,13 грн.; з ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 1 000 грн., сплачених ним згідно квитанції від 30 листопада 2016 року в бухгалтерію травматологічного відділення на ліжкомісце та в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.; з ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 23 378 грн., тобто різниці між риночкою вартістю автомобіля на момент ДТП до його пошкодження та страховим відшкодуванням, та 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 25 000 грн. з усіх відповідачів на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. та 800 грн. витрат на оплату автотоварозназнавчого дослідження /т. 1 а. с. 96-99/. Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ПрАТ «СК «Арсенал страхування», ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртат-нафта», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 4 727 грн. 13 коп. Стягнуто з ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укр-татнафта» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 25 000 грн. Стягнуто з ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укр-татнафта» на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 23 378 грн. та у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. Стягнуто з ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 847 грн. 34 коп. та 615 грн. 58 коп. на оплату автотоварознав-чого дослідження. Стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на користь держави судовий збір у розмірі 512 грн. 27 коп. Стягнуто з ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на користь держави судовий збір у розмірі 394 грн. 18 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 512 грн. 27 коп. Частково не погодившись з даним судовим рішенням, представник ПАТ «Транснаціо-нальна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» адвокат Кривоніс Р.Є. оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення районного суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на його користь з ПАТ «Укртат-нафта» моральної шкоди у розмірі 25 000 грн., а також в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення на її користь у ПАТ «Укртатнафта» матеріальної шкоди 23 378 грн., моральної шкоди 10 000 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 3 847 грн. 34 коп. витрат на оплату автотоварознавчого дослідження 612 грн. 58 коп. відмовити в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін. Зазначав, що суд першої інстанції взагалі не навів у своєму рішенні норми матеріального права, якими він керувався при стягненні з ПАТ «Укртатнафта» на користь ОСОБА_3 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 23 378 грн., яку суд визначив як різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, яку ОСОБА_3 виплатило ПрАТ «СК «Арсенал страхування», допустившись при цьому хибних висновків, оскільки згідно висновку експерта, автомобіль позивача є фізично знищеним. При цьому порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, передбачено в статті 30 Закону №1961-IV. В той же час, у відповідності до ст. 36.2 Закону, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна). якщо за результатами проведеного ними огляду пошкодженого майна страховий і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. В свою чергу позивач ОСОБА_3 погодилась з розміром страхового відшкодування, подавши письмову заяву щодо згоди зі страховим відшкодуванням у розмірі 70 532 грн. Отже, експертиза вартості авто після ДТП (вартість залишків) не проводилась, а була визначена з урахуванням домовленості зі страховою компанією, що судячи зі всього задовольнила вимоги позивача ОСОБА_3 . З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні висновки експертизи щодо вартості транспортного засобу належного ОСОБА_3 після ДТП, незрозуміло яким чином суд першої інстанції визначив різницю вартості транспортного засобу до та після ДТП. Окрім того, у відповідності до вимог ст. 1194 ЦК України, якщо цивільно-правова відповідальністю винуватця ДТП застрахована, то потерпіла сторона повинна вимагати відшкодування розміру завданого збитку зі страхової компанії, при цьому сам винуватець відповідає за відшкодування вартості відновлювального ремонту, яке не покривається страховою виплатою. В даному випадку визначення суми відновлювального ремонту у розмірі 96 985 грн. та визначена відповідно до висновку експертного атотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 21124 н.з. НОМЕР_2 у розмірі 93 910 грн., знаходилась в межах страхової суми, яка б підлягала виплаті за шкоду, заподіяну майну потерпілих та становила 100 000 грн. Таким чином, сума визначених експертизою збитків повністю покривалась страховою виплатою. Також відсутні будь-які належні докази вартості транспортного засобу після ДТП, що унеможливлює визначення різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Не погоджуючись з рішенням районного суду в частині стягнення на користь позивачів відшкодування моральної шкоди, вважає, що за відсутності судових експертиз та експертних досліджень, інших належних доказів, наявність і розмір заподіяної моральної шкоди, встановити неможливо /т. 1 а. с. 197- 201/. Також частково не погодившись з рішенням районного суду, його в апеляційному порядку оскаржила представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Таранкова О.О. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 грн. витрат на правову допомогу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині. Судові витрати покласти на позивачів. При цьому вказувала, що судом першої інстанції при прийнятті рішення в зазначеній частині порушені норми процесуального права, а саме ст. ст. 19 ЦПК України, ст. 126 КПК України, оскільки не враховано, що позивачі, звертаючись до суду з цивільним позовом про відшкодування майнової шкоди, просили стягнути з ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у сумі 15 000 грн., які вони понесли під час розгляду їх заяв про вчинення злочину та які, відповідно до вимог статті 118 КПК України є процесуальними витратами у кримінальному провадженні. Також зазначала про безпідставність стягнення на користь позивача ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки протирічить положенню ст. 23 ЦК України. Вважає, що моральна шкода, яку особа зазнала внаслідок ушкодження здоров`я, може бути стягнута лише на користь потерпілої особи. Також позивачами необґрунтовано розмір заявлених сум моральної шкоди, яку вони просили стягнути /т. 2 а. с. 11-14/. . На апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Транснаці-ональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» адвоката Кривоноса Р.Є., свій відзив подали позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в якому, спростовуючи доводи апеляційної скарги, зазначали, що рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 червня 2020 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а тому є законним і обґрунтованим, в свою чергу доводи апелянта вважають надуманими та безпідставними, а апеляційну скаргу не вмотивованою, та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі. При цьому вказували, що вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_3 , власнику автомобіля ВАЗ 21124 знищеного під час ДТП, була визначена товарознавчим дослідженням судового експерта Сумцова С.С. в розмірі вартості автомобіля на момент ДТП. За заявою та згодою ОСОБА_3 , ПрАТ «СК «Арсенал страхування» здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 70 532 грн., тому вважають, що суд вірно прийняв рішення про задоволення її позовних вимог та стягнув різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в сумі 23 378 грн. з ПАТ «Укртатнафта». Окрім того, зазначали, що ними також надавались належні докази на підтвердження спричиненої їм протиправними діями водія ОСОБА_2 моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної події /т. 1 а. с. 211-216/. Також на апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» адвоката Кривоноса Р.Є. надіслано відзив представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» Мамедовою І.Р., в якому зазначено, що твердження апелянта про те, що у зв`язку з наявністю договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між страховиком та ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта», потерпіла сторона повинна вимагати відшкодування завданого збитку лише зі страховика у повному обсязі, не гуртуються на нормах Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1 194 ЦК України. При цьому наголошувала, що правовідносини, що виникли під час дії даного полісу регулюються спеціальним Законом. Закон є спеціальним, зокрема в ст. 2 Закону вказано, що якщо норми цього закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього закону. Згідно ст. 36.2 Закону, Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особа, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна) , якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодже-ного майна Страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхово-го відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Позивач ОСОБА_3 в порядку п. 36.2 ст. 36 Закону подала Страховику заяву про погодження розміру страхового відшкодування, де зазначала, що із розміром страхового відшкодування 70 532 грн. погоджується. При цьому, підписавши дану заяву позивач засвідчила, що після виплати страхового відшкодування у розмірі узгодженої суми у передбачений законом строк претензій до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» не матиме. Таким чином, позивач та Страховик досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування. Відтак, Страховиком у повному обсязі виконано зобов`язання за договором обов`яз-кового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до закону, тому підстави для стягнення додаткових коштів зі Страховика відсутні, а рішення суду в цій частині є законним /т. 1 а. с. 239- 241/. На апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Таранкової О.О. відзиви до суду апеляційної інстанції не надходили. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у суді апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 травня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України від призначеного судом покарання звільнено з випробувальним строком на 1 рік. З зазначеного судового рішення слідує, що 27 листопада 2016 року близько 19-00 год. ОСОБА_2 , керуючи автобусом «ЛАЗ - A 191F0», реєстраційний номер НОМЕР_1 в темний час доби, при невеликому дощі та ввімкненому міському електроосвітленні, по мокрому асфальтобетонному покриттю рухався по лівій смузі руху проспекту Лесі Українки м. Кременчука в зустрічному напрямку, зі сторони вул. Воїнів Інтернаціоналістів в напрямку вул. Героїв України м. Кременчука. В цей час по лівій смузі руху проспекту Лесі Українки м. Кременчука, зі сторони вул. Героїв України в напрямку до вул. Воїнів Інтернаціоналістів м. Кременчука, керуючи автомобілем марки «ВАЗ - 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався водій ОСОБА_1 . Рухаючись у вказаному напрямку в заданій дорожній обстановці, в районі буд. №39 просп. Лесі Українки, водій ОСОБА_4 , в порушення вимог п. п. 10.1, 11.4, 34.1 «Правил дорожнього руху України», виїхав на смугу зустрічного руху та передньою лівою частиною керованого ним автобуса «ЛАЗ - A 191F0», реєстраційний номер НОМЕР_1 допустив зіткнення з передньою лівою частиною автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням потерпілого ОСОБА_1 . В результаті зіткнення потерпілий ОСОБА_1 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №1279 від 05 січня 2017 року, отримав тілесні ушкодження у виді: внутрішньо-суглобового косого перелому дистального метаепіфізу правої великогомілкової кістки; перелому шиловидного відростку лівої променевої кістки; рани нижньої третини лівого передпліччя; саден обох колінних суглобів; саден підборіддя, які за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень визначаються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, за критерієм довготривалого розладу здоров`я. Вказані обставини сторонами визнаються та відповідно до норм ч. ч. 1, 6 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Звідси вірним є висновок суду, що факт скоєння ДТП за участю транспортного засобу «ЛАЗ -A 191F0», який належить ПАТ «Укртатнафта», під керуванням водія ОСОБА_2 , та транспортного засобу «ВАЗ - 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , а також заподіяння під час ДТП останньому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості не потребує додаткового доказування. Судом встановлено, що власником транспортного засобу «ВАЗ - 21124», реєстрацій-ний номер НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є ОСОБА_3 . На момент дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 працював водієм в ПАТ «Укртатнафта» та виконував свої трудові обов`язки. Згідно Генерального договору №11/16-ОСЦПВ/Ц2 від 20 червня 2016 року ПАТ «Укртатнафта», як власник наземних транспортних засобів, в тому числі і автобуса «ЛАЗ - A 191F0», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахувало цивільно-правову відповідальність в ПрАТ «СК «Арсенал страхування». В результаті отриманої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди травми, позивач ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні міської лікарні №3 міста Кременчука у період з 27 листопада 2016 року до 30 листопада 2016 року з діагнозом: закритий перелом дистального метаепіфізу правої великогомілкової кістки. Різана рана н/з лівого передпліччя. Закритий перелом шилоподібного відростку лівої променевої кістки. Садна підборіддя, колінних суглобів. 27 листопада 2016 року проведено оперативне втручання ПХО ран н/з лівого перед-пліччя. 28 листопада 2016 року на р/грамах правої гомілки № 13742 перелом велико-гомілкової кістки в н/з без зміщення уламків. 29 листопада 2016 року на р/грамах лівого променево-зап`ясткового суглобу №12127 перелом шиловидного виростку променевої кістки з задовільним станом суглобів. Згідно наданих лікарняних листів, ОСОБА_1 з 27 листопада 2016 року до 03 берез-ня 2017 року перебував у стані непрацездатності та під час проходження лікування витратив 3 045 грн. 32 коп. власних коштів. Окрім того, у зв`язку з невеликим страховим стажем, за час непрацездатності позивач недоотримав заробітну плату у розмірі 2 681 грн. 81 коп. Зокрема судом встановлено, що в результаті отриманої травми ОСОБА_1 втратив працездатність та перебував на лікарняному з 27 листопада 2016 року по 03 березня 2017 ро-ку, що підтверджується листками непрацездатності серії АДЕ №440881 від 30 листопада 2016 року,серії АДЕ 440895 від 02 грудня 2016 року, серії АДЕ №346298 від 07 січня 2017ро-ку, серії АДЕ №239499 від 14 лютого 2017 року і впродовж зазначеного періоду часу поніс витрати на своє лікування 2 045 грн. 32 коп. особистих коштів, що підтверджується долученими до справи оригіналами квитанцій. Крім того, відповідно до довідки виданої ТОВ «Виробнича фірма «Олтексхім» не-дотримана ОСОБА_1 за період непрацездатності середня заробітна плата становить 2681 грн. 81 коп. При цьому судом встановлено, що шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 27 листопада 2016 року близько 19-00 год. та спричинила зіткнення транспортних засобів: автобуса «ЛАЗ - A 191F0», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ - 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , заподіяна неправомірними діями ОСОБА_2 , що перебував за кермом автобуса «ЛАЗ - A 191F0», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ПАТ «Укртатнафта». Разом з тим, вирішуючи питання належного відповідача в зазначеній частині позовних вимог, суд обґрунтовано виходив з того, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. У відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Згідно пункту 23.1. статті 23 зазначеного Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є в тому числі, шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Відповідно до п. 24.1 статті 24 вказаного Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Згідно ст. 25 Закону у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здо-ров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю. За встановлених обставин, з урахуванням наведених вище норм закону, районний суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 4 727 грн. 13 коп. (2 045 грн. 32 коп. витрат на лікування + 2 681 грн. 81 коп. втрат, пов`язаних з тимчасовою непрацездатністю) підлягають до задоволення та вказані суми підлягають стягненню з відповідача ПрАТ «СК «Арсенал страхування». В частині позовних вимог щодо стягнення з ПАТ «Укртатнафта» на користь ОСОБА_1 витрат у розмірі 1 000 грн. сплачених в бухгалтерію травматологічного відділення за ліжко-місце, суд визнав, що вони відносяться до витрат пов`язаних з лікуванням потерпілого, і повинні відшкодовуватись страховиком в межах ліміту відповідальності, а тому підстави для стягнення цих коштів з ПАТ «Укртатнафта» відсутні. Судове рішення в зазначеній частині позовних вимог не оскаржується жодною зі сторін, а відтак не є предметом апеляційного розгляду. Вирішуючи спір в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Укртатнафта» про відшкодування матеріальної шкоди, районний суд виходив з того, що відповідно до виснов-ку експертного автотоварознавчого дослідження №18, складеного 21 лютого 2017 року судовим експертом Сумцовим С.С., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 21124 н. з. НОМЕР_2 дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП та складає 93910 грн. При цьому судом враховано, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «ЛАЗ - A 191F0», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АК/6003418 в ПрАТ «СК «Арсенал страхування». 18 грудня 2019 року ОСОБА_3 подала страховику заяву про погодження розміру страхового відшкодування, згідно якої погодилась з розміром страхового відшкодування 70532 грн. У вказаній заяві ОСОБА_3 зазначила, що після виплати страхового відшкодування в розмірі узгодженої суми в передбачений законом строк, претензій до ПрАТ «СК «Арсенал страхування» мати не буде. За заявою потерпілої особи та виконуючи взяті на себе зобов`язання по договору добровільного страхування ПрАТ «СК «Арсенал страхування» здійснено виплату страхового відшкодування на користь позивача ОСОБА_3 у розмірі 70 532 грн., що підтверджується реєстром безготівкових термінових переказів від 21 грудня 2019 року №1377 та платіжним дорученням №73289286 від 21 грудня 2019 року. Виходячи з того, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкоду-ванням становить 23 378 грн. (93910 грн. 70532 грн.), суд першої інстанції, з урахуванням положень ст. 22, ч. 1 ст. 1166, ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1172 ЦК України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача ПАТ «Укртатнафта» матеріальної шкоди на користь позивача ОСОБА_3 у розмірі 23 378 грн. Однак колегія суддів з таким висновком районного суду погодитись не може з огляду на наступне. За змістом статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Згідно Висновку експерта, автомобіль, належний ОСОБА_3 , є фізично знищеним. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, передбачено в наведеній вище статті 30 Закону №1961-IV. При цьому, згідно ст. 36.2 Закону, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна). якщо за результатами проведеного ними огляду пошкодженого майна страховий і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Позивач ОСОБА_3 погодилась з розміром страхового відшкодування, подавши письмову заяву щодо згоди зі страховим відшкодуванням у розмірі 70 532 грн. Експертиза вартості автомобіля після ДТП (вартість залишків) не проводилась, а була визначена з урахуванням домовленості зі страховою компанією. В матеріалах справи відсутні висновки експертизи щодо вартості транспортного засобу належного ОСОБА_3 після ДТП, що в свою чергу унеможливлює визначення різницю вартості транспортного засобу до та після ДТП. До того ж, за змістом ст. 1194 ЦК України, якщо цивільно-правова відповідальністю винуватця ДТП застрахована, то потерпіла сторона повинна вимагати відшкодування розміру завданого збитку зі страхової компанії, при цьому сам винуватець відповідає за відшкодування вартості відновлювального ремонту, яке не покривається страховою виплатою. При цьому суд не дав належної оцінки тій обставині, що визначена сума відновлювального ремонту у розмірі 96 985 грн. та визначена відповідно до висновку експертного атотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 21124 н.з. НОМЕР_2 у розмірі 93 910 грн., знаходилась в межах страхової суми, яка б підлягала виплаті за шкоду, заподіяну майну потерпілих та становила 100 000 грн., отже сума визначених експертизою збитків повністю покривалась страховою виплатою. Також відсутні будь-які належні докази вартості транспортного засобу після ДТП, що унеможливлює визначення різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Окрім того, у відповідності до вимог ст. 1194 ЦК України, якщо цивільно-правова відповідальністю винуватця ДТП застрахована, то потерпіла сторона повинна вимагати відшкодування розміру завданого збитку зі страхової компанії, при цьому сам винуватець відповідає за відшкодування вартості відновлювального ремонту, яке не покривається страховою виплатою. Такий правовий висновок наведений у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року. В той же час визначена сума відновлювального ремонту у розмірі 96 985 грн. та визначена відповідно до висновку експертного атотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 21124 н.з. НОМЕР_2 у розмірі 93 910 грн., знаходилась в межах страхової суми, яка б підлягала виплаті за шкоду, заподіяну майну потерпілих та становила 100 000 грн. Таким чином, сума визначених експертизою збитків повністю покривалась страховою виплатою, а відтак вимога ОСОБА_3 в частині стягнення з ПАТ «Укртатнафта» на її користь матеріальної шкоди у розмірі 23 378 грн. задоволенню не підлягає, тому рішення районного суду в цій частині підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні зазначених позовних вимог. Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з положень ч. 2 ст. 23 ЦК України, згідно якої моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала. За роз`ясненнями, наведеними в пунктах 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до статей 1177, 1195 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Позивач ОСОБА_1 ставив питання про відшкодування моральної шкоди, яка завдана йому в результаті винних дій відповідача, від яких він отримав тілесні ушкодження та перебував на лікуванні, чим було порушено його нормальні життєві умови та з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань вважає, що розумним та справедливим буде відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. Беручи до уваги вищезазначені принципи, які мають враховуватись при стягненні моральної шкоди, а також те, позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості та перебував тривалий час в стані непрацездатності, внаслідок чого дійсно був позбавлений нормального життєвого ритму, не міг працювати та забезпечувати себе та враховуючи характер, обсяг та глибину моральних страждань, які він переніс, суд, з дотриманням принципів розумності та справедливості, обґрунтованого визначив відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 25 000 грн., а позивачу ОСОБА_3 , якій завдана моральна шкода, що полягає у душевних переживаннях пов`язаних у зв`язку з фактичним знищенням належного їй автомобіля, з цих підстав неможливістю по даний час користуватися транспортним засобом, як їй, так і членам її сім`ї, у розмірі 10 000 грн. Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірності, а тому не дають підстав для скасування судового рішення у вирішенні зазначеної частини позовних вимог. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, під час ухвалення рішення в частині стягнення з відповідачів: ПАТ «Укртатнафта» та ОСОБА_2 на користь позивачів ОСОБА_1 15 000 грн., ОСОБА_3 3 8476 грн. 34 коп. витрат на правову допомогу, оскільки судом не було враховано, що позивачі, звертаючись до суду з цивільним позовом про відшкодування майнової шкоди, просили стягнути з зазначених відповідачів витрати на правову допомогу у розмірах, які вони понесли під час розгляду їх заяв про вчинення злочину та які, відповідно до вимог статті 118 КПК України є процесуальними витратами у кримінальному провадженні. Питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується, у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо ж це питання суд не вирішив, сторона кримінального провадження має можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному порядку та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 15 січня 2020 року у справі №757/3087/15-ц (провадження №61-21427св18) та в постанові від 18 бе-резня 2020 року у справі №706/332/19. З огляду на наведене, судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та з ПАТ «Укртатнафта» на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення, яким у відшкодуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу необхідно відмовити. В іншій частині рішення суду належить залишити без змін. Судові витрати, понесені ПАТ «Укртатнафта» у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 321 грн. 50 коп. та ОСОБА_2 у розмірі 768 грн. 40 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 367, 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги представника Публічного акціонерного товариства «Транснаціо-нальна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» адвоката Кривоноса Руслана Євгенійовича та представника ОСОБА_2 адвоката Таранкової Олени Олегівни задовольнити частково. Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05 червня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 -рівни про відшкодування матеріальної шкоди скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та з Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у відшкодуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Судові витрати, понесені Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 321 грн. 50 коп. та ОСОБА_2 у розмірі 768 грн. 40 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Бондаревська С.М. Судді: Пилипчук Л.І. Чумак О.В.