Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/5388/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2021 р.Справа № 480/5388/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2020, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 29.05.20 року по справі № 480/5388/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області , Виконавчого комітету Сумської міської ради в особі Управління "Центр надання адміністративних послуг у місті Суми" , Державного реєстратору відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виконавчого комітету Сумської міської ради Демченко Ірини Вікторівни , Міністерства юстиції України третя особа Зарічний відділ державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги, стягнення майнової шкоди, визнання дій протиправними, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, Виконавчого комітету Сумської міської ради в особі Управління "Центр надання адміністративних послуг у місті Суми", Державного реєстратору відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виконавчого комітету Сумської міської ради Демченко Ірини Вікторівни, третя особа Зарічний відділ державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Сумській області про сплату боргу № Ф-2852-54 від 10.05.2019 у сумі 21030, 90 грн; - стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області заподіяну майнову шкоду в розмірі 21030 грн. 90 коп.; - визнати протиправними реєстраційні дії від 27.02.2014 № 26321750000032761, яка здійснена державним реєстратором Сумського міського управління юстиції Наливайко І.А., відносно включення відомостей про ФОП ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним; від 11.11.2019 № 26320170001032761 про включення відомостей про ФОП ОСОБА_1 та № 26320050002032761 про внесення рішення ФОП ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, які здійснені державним реєстратором ВК Сумської міської ради Демченко І.В.; - стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ВК СМР судові витрати в розмірі 768 грн. 40 коп за вимоги немайнового характеру; - стягнути на користь ОСОБА_1 в солідарному порядку за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Сумській області та ВК СМР судові витрати в розмірі 576 грн. 30 коп. за подання заяви про забезпечення доказів; - стягнути на користь ОСОБА_1 в солідарному порядку за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Сумській області та ВК СМР витрати на правничу допомогу в розмірі визначеному в договорі на момент винесення рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з повідомлення державного виконавця про арешт рахунків дізнався про наявність вимоги Ф2852-54 про сплату боргу в сумі 21030,90 грн. 11.11.2019, маючи намір уникнення інших негативних наслідків, сплатив, з урахуванням виконавчого збору 23375 грн. Також зазначає, що відповідачі, приховуючи неналежне виконання вимог нормативних актів та штучно створюючи підстави для стягнення коштів, змусили позивача 11.11.2019 подати державному реєстратору реєстраційну картку на підставі чого сформована реєстраційна справа. У цей же день ним подано заяву про припинення підприємницької діяльності. Вважає, що неналежним виконанням відповідачем вимог нормативних актів та своїх обов`язків позивачу заподіяно матеріальні збитки у сумі 21030 грн. 90 коп. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу № Ф-2852-54 від 10.05.2019 в сумі 21030 грн. 90 коп. В частині вимог про скасування вимоги Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу № Ф-2852-54 від 10.05.2019, стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області майнової шкоди в розмірі 21030 грн. 90 коп., визнання протиправними та скасування реєстраційних дій державних реєстраторів від 27.02.2014 26321750000032761 по включенню відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним; від 11.11.2019 26320170001032761 про включення відомостей про фізичну особу-підприємця та 26320050002032761 про внесення рішення про припинення підприємницької діяльності - відмовлено в зв`язку з необгрунтованістю. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог. Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем ГУ ДПС в Сумській подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач на момент формування та направлення спірної податкової вимоги був платником єдиного внеску та обов`язок його сплачувати не виконував. Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, протокольної ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 13.01.21 про перехід до розгляду в порядку письмового провадження у зв`язку з неявкою відповідача та за наявності відповідного клопотання представника позивача, справа розглянута колегією суддів в порядку письмового провадження. З врахуванням вимог ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення є дата складання його повного тексту. Повний текст постанови суд апеляційної інстанції складає з дотриманням строків, визначених ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Сумській області не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 09.06.1997 ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . 16.01.2002 до свідоцтва про державну реєстрацію виконавчим комітетом Зарічної районної ради народних депутатів м. Суми, Сумської області внесено відомості про зміну ОСОБА_1 місця проживання на АДРЕСА_2 . Після зміни адреси та внесення до свідоцтва про державну реєстрацію відповідного запису позивач 28.08.2002 отримав у ДПІ у м. Суми патент, дія якого неодноразово продовжувалась до березня 2003 року. Крім того, ОСОБА_1 , стверджує, що з 2003 року підприємницької діяльності не вів, звітності не подавав, відтак вона вважається припиненою. 23.02.2009 ДПІ у м. Суми ОСОБА_1 видано довідку № 18191040/10968 про те, що він має право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера. На підставі довідки у паспорті ОСОБА_1 органом внутрішніх справ зроблено відповідну відмітку. Крім того, після зміни нормативного регулювання ДПІ у м. Суми ГУ ДФС у Сумській області 11.11.2015 внесено до паспорта ОСОБА_1 відмітку про наявність у нього права здійснювати платежі за серією та номером паспорта. В подальшому, 07.10.2016 ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа-підприємець та внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 26320000000036955. 10.10.2016 позивачем отримана виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що реєстрація здійснена за серією та номером паспорту - МА 230907. В зазначеній виписці зазначено, що 07.10.2016 ОСОБА_1 взятий на облік ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області як платник єдиного внеску та як платник податків. 18.11.2016 ОСОБА_1 звернувся до Державного реєстратора з заявою про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що підтверджується описом документів та 03.04.2017 підприємницька діяльність за серією та номером паспорта НОМЕР_2 була припинена . Матеріалами справи встановлено, що 11.11.2019 ОСОБА_1 отримав лист від Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 31.10.2019 № 79028, відповідно до якого встановлено, що 31.10.2019 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на рахунки ОСОБА_1 для примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Сумській області № Ф-2852-54 від 10.05.2019. В подальшому, ОСОБА_1 11.11.2019 подав реєстраційну картку про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Державного реєстратора, у звязку з чим сформовано реєстраційну справу та позивачем було сплачено наявний податковий борг. Також, після сплати боргу, 11.11.2019 ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця, про що внесено відомості до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Не погоджуючись з вказаними діями відповідачів, позивач оскаржив їх до суду. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності вимоги Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу № Ф-2852-54 від 10.05.2019 в сумі 21030 грн. 90 коп. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, однак не погоджується в частині відмови у задоволенні вимог позивача про скасування вимоги ГУ ДПС у Сумській області про сплату боргу № Ф-2852-54 від 10.05.2019, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 01.07.2004 набув чинності закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відповідно до п.2 Прикінцевих положень якого встановлено обов`язок державних реєстраторів протягом 2004-2005 років проведення заміни раніше виданих свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про реєстрацію єдиного зразка при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки. Відповідно до розділу II. "Прикінцеві та перехідні положення" до закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання" Процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Всі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними. Спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, оскільки позивачем до 01.07.2005 не подано державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей до Єдиного державного реєстру, свідоцтво про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та виданого до 1 липня 2004 року вважалось недійсними. Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції чинній станом на 23.09.2009), Зміни до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, а саме зміни щодо імені фізичної особи, місця її проживання, ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків або номера та серії паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади і має відмітку у паспорті, набирають чинності з дня їх державної реєстрації. Для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, що передбачені частиною першою цієї статті, фізична особа - підприємець, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади і має відмітку у паспорті, подає документи, визначені цією частиною, виключно особисто. Відповідно до Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обовязкових платежів, затвердженого наказом ДПА України МВС України від 19.10.2005 № 602/1226 (чинного до 21.01.2011) передбачено, що у термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви орган державної податкової служби надає заявнику довідку, форму якої наведено в додатку 3 до Порядку, або відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням причин відмови. Термін дії довідки - 30 календарних днів (п. 3.4.). Після надходження відривного корінця до форми N В3 від органу внутрішніх справ щодо внесення відмітки до паспорта громадянина посадова особа органу державної податкової служби протягом двох тижнів учиняє відповідні дії щодо внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. (п. 6.1). Відповідно до Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України 19.02.1998 № 80 (чинного до 14.01.2011), облікова справа платника податків (реєстраційна частина) формується із переліку документів, які подаються платником податків до органів державної податкової служби при взятті його на податковий облік. Облікова справа зберігається в органах державної податкової служби до ліквідації юридичної особи або припинення фізичною особою підприємницької діяльності. Облікова справа платника податків (звітна частина) формується із звітних документів, які подаються платником у період його діяльності. (п. 1.2). 23.02.2009 ДПІ у м. Суми ОСОБА_1 видано довідку № 18191040/10968 про те, що він має право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера. На підставі довідки у паспорті ОСОБА_1 органом внутрішніх справ зроблено відповідну відмітку. Таким чином, з лютого 2009 року податковим органом ОСОБА_1 повинен бути ідентифікований за серією та номером паспорта. Відповідно до вимог п.п. 26, 27 "Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 25.05.1998 р. N 740, чинного на момент зміни місця проживання позивачем, у разі зміни місцезнаходження (місця проживання) суб`єкт підприємницької діяльності зобов`язаний у 7-денний термін з моменту настання такої зміни подати до органу державної реєстрації: реєстраційну картку з внесеними змінами; оригінал свідоцтва про державну реєстрацію для внесення відповідних змін. Орган державної реєстрації, на обліку у якого перебуває суб`єкт підприємницької діяльності: вносить зміни до оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, зазначаючи дату внесення зміни та його нове місцезнаходження (місце проживання). Внесені відомості засвідчуються підписом посадової особи і печаткою органу державної реєстрації. Відповідна інформація вноситься і до Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності; протягом п`яти робочих днів з дня одержання повідомлення про зміну місцезнаходження (місця проживання) суб`єкта підприємницької діяльності сповіщає про це шляхом подання інформаційного повідомлення (додаток 5 чи 6 до цього Положення) органам державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування за місцезнаходженням (місцем проживання) суб`єкта підприємницької діяльності. Матеріалами справи встановлено, що в свідоцтві про державну реєстрацію 16.01.2002 внесено зміни про місце проживання ОСОБА_1 з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 . Колегія суддів зазначає, що обов`язок повідомлення про зміну адреси, у тому числі і органів податкової служби покладався на орган реєстрації. Крім того, вже після зміни адреси та внесення до свідоцтва про державну реєстрацію відповідного запису, позивач 28.08.2002 отримав у ДПІ у м. Суми патент, дія якого неодноразово продовжувалась до березня 2003 року. За таких обставин, податковий орган, правонаступником якого є відповідач ГУ ДПС у Сумській області, не міг не бути обізнаним про зміну позивачем місця проживання, а твердження про те, що ним не вживались ніякі заходи з метою повідомлення про таку зміну податковому органу не відповідають вимогам нормативних актів, що були чинними на момент виникнення правовідносин та матеріалам справи. Таким чином, у податкового органу відсутні підстави обліковувати позивача за адресою АДРЕСА_1 з січня 2002 року, а з використанням ідентифікаційного номера з лютого 2009 року. 07.10.2016 ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа-підприємець та внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 26320000000036955. 18.11.2016 ОСОБА_1 звернувся до Державного реєстратора з заявою про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що підтверджується описом документів та 03.04.2017 підприємницька діяльність за серією та номером паспорта НОМЕР_2 була припинена. Колегія суддів зазначає, що на момент реєстрації позивача у жовтні 2016 року як фізичної особи-підприємця такі відносини регулювалися законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Статтею 18 цього Закону регулюється здійснення державної реєстрації фізичної особи підприємця та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи. З моменту реєстрації припинення підприємницької діяльності, фізична особа втрачає право на її здійснення, а відповідно втрачає пов`язані з цим права та звільняється від обов`язків. Така особа не може одночасно мати кілька статусів підприємця, а тому при реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 він позбувся статусу підприємця та не зобов`язаний був сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у порядку, встановленому для такої категорії осіб. Однак, всупереч наведеним нормам законодавства податковим органом ОСОБА_1 проведено нарахування єдиного соціального внеску за 2017-2019 роки та сформовано та надіслано вимогу № Ф-2852 від 10.05.2019, до якої увійшла сума єдиного внеску за 2017 рік в розмірі 8448,00 грн, єдиний внесок за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., за ІІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., за VI квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. та єдиний внесок за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. Відповідач зазначає, що з моменту реєстрації у 1997 році і до припинення реєстрації у 2019 році ОСОБА_1 весь час залишався зареєстрованим як фізична особа-підприємець. Однак, відповідачами не спростовано факт того, що позивачем була припинена підприємницька діяльність у 2003 році. Вказані обставини також підтверджує той факт, що у жовтні 2016 році позивач зареєструвався як фізична особа-підприємець, зазначивши адресу: АДРЕСА_2 , тобто ту ж адресу, яка була зазначена органом реєстрації у його свідоцтві у 2002 році і за якою він мав обліковуватися у податковому органі, за умови триваючої його реєстрації, як стверджує відповідач. Матеріалами справи встановлено, що 10.05.2019 ГУ ДФС у Сумській області винесено вимогу № Ф-2852-54 про сплату боргу (недоїмки), якою ОСОБА_1 , що проживає у АДРЕСА_1 , зобов`язано сплатити 21030,90 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому, зазначено номер реєстраційної картки платника податків НОМЕР_1 . Тобто, ГУ ДПС у Сумській області у вимозі зазначає адресу, за якою позивач не проживає з 2002 року та номер реєстраційної картки від використання якого він відмовився у 2009 році. Позивач зазначає, що лише з метою уникнення нарахування штрафних санкцій та пені за податковою вимогою, 11.11.2019 він надав до державного реєстратора реєстраційну картку про включення про нього відомостей як фізичної особи-підприємця та сплатив податковий борг, з урахуванням виконавчого збору у загальному розмірі 23375,00 грн. та 11.11.2019 припинив підприємницьку діяльність за РНКОП 2359211. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що вимога від 10.05.2019 № Ф-2852-54 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 21030,90 грн. винесена ГУ ДПС у Сумській області безпідставно, є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Також, керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України України, суд на підставі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні від 20.10.2011 р. по справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області заподіяну майнову шкоду в розмірі 21030 грн. 90 коп., колегія суддів зазначає, що вона є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного. Згідно п. 5 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообовязкове державне слціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 6 від 16.01.2016, повернення коштів здійснюється у випадках: надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку бюджету; помилкової сплати податкових зобовязань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719. Повернення таких коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення, з дотриманням ст. 43 Податкового кодексу України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Відповідно до ст. 43.2 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", суми коштів, безпідставно стягнені податковими органами з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню з рахунків податкового органу в триденний строк з дня прийняття рішення податковими органами або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки спірна вимога підлягає визнанню неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, а стягнення боргу з позивача ГУ ДПС у Сумській області здійснено безпідставно, відтак вказані обставини не позбавляють права ОСОБА_1 звернутись до податкового органу з заявою про повернення такої суми в майбутньому. Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними реєстраційні дії від 27.02.2014 № 26321750000032761, здійснені державним реєстратором Сумського міського управління юстиції Наливайко І.А., відносно включення відомостей про ФОП ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним та від 11.11.2019 № 26320170001032761 про включення відомостей про ФОП ОСОБА_1 та № 26320050002032761 про внесення рішення ФОП ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, які здійснені державним реєстратором ВК Сумської міської ради ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання" процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними. Саме за результатами роботи такої комісії, до складу якої крім органу реєстрації входили представники податкових органів, Пенсійного фонду України та органів державної статистики, державним реєстратором Наливайко І.А. включено до Єдиного державного реєстру відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 із зазначенням інн. НОМЕР_1 та за адресою АДРЕСА_1 . Державний реєстратор у такому випадку не наділений повноваженнями проводити перевірку відповідності зазначених комісією відомостей. Реєстраційні дії 11.11.2019 вчинені державним реєстратором на підставі особисто позивачем поданих заяв та на підставі ним самим повідомлених відомостей та наданих документів. У відповідності до встановленого порядку заяви розглянуті державним реєстратором та до Єдиного державного реєстру внесено відомості про ОСОБА_1 як фізичної- особи підприємця, а також про припинення ним підприємницької діяльності. Колегія суддів зазначає, що при вчиненні реєстраційних дій державними реєстраторами вимоги закону не порушено, підстави для визнання протиправними та скасування реєстраційних дій відсутні. Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст.139 КАС України). За приписами ч. 6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1152,60 грн. Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат, відповідно до вимог частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. На підтвердження факту залучення адвоката і понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14500 грн., ОСОБА_1 надано: договір про надання правничої допомоги від 16.06.2020, додаток № 1 до договору від 16.06.2020, акт приймання-передачі виконаної правничої допомоги від 18.12.2020, додаток № 1 до акту від 18.12.2020, додатковий договір від 01.12.2020, додаток № 1 до додаткового договору від 01.12.2020, акт приймання-передачі виконаної правничої допомоги від 18.12.2020, квитанцію форми № ПО-Д2 серії ААС за № 937661 від 02.12.2020 на суму 4500,00 грн. та квитанцію форми № ПО-Д2 серії ААС за № 936875 від 16.06.2020 на суму 10000,00 грн. Посилання відповідача, що вказана справа є справою незначної складності та заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною з обсягом наданих послуг спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема позовною заявою та доданими до неї додатками, додатковими поясненнями та долученими до них документами, які вказують на затрачений адвокатом час на збір доказів та складання позовної заяви. Однак, з урахуванням часткового задоволення позову ОСОБА_1 та вимог ст. 134, ст. 139 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою на користь позивача у розмірі 7000,00 грн. Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин, призвело до неправильного вирішення справи, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року по справі № 480/5388/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування вимоги Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу № Ф-2852-54 від 10.05.2019. Прийняти в цій частині постанову, якою скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу № Ф-2852-54 від 10.05.2019. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 по справі № 480/5388/19 залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ ВП 43995469) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) судові витрати щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі - 1152 (одна тисяча сто пядтесят дві) гривні 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова