Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/4603/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 року справа №200/4603/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегія суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Блохіна А.А. Сіваченка І.В. при секретарі судового засідання Кобець О.А.: позивач: не прибув відповідач: Стужук О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя - Аканов О.О.) від 08 жовтня 2020 року (повний текст складено 16 жовтня 2020 року) у справі №200/4603/20-а за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльність з ненадання інформації за запит №1 від 24.04.2020р.; зобов`язання у строк не пізніше п`яти робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду у справі; надати інформацію, вказану в запиті на інформацію №1 від 24.04.2020р. копію наказу (наказів) про надання відпустки (відпусток) першому заступнику Директора Державного бюро розслідувань О.П.Бабікову, на підставі яких він перебував у відпустці 17 і 18 березня 2020 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року в задоволені позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання інформації за запитом на інформацію, а не щодо оприлюднення такої інформації. Через це суд застосував норми, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, суд першої інстанції не застосував «Трискладового тесту», передбаченого нормами ч.2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та застосування якого вимагається під час вирішення питання про обмеження доступ до будь-якої інформації, що підтверджується усталеною практикою Верховного Суду. Позивач, у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. На адресу суду апеляційної інстанції відповідачем надіслано відзив на апеляційну скаргу. Під час судового розгляду справи відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 24.04.2020р. позивачем на електронну пошту відповідача було надіслано запит на інформацію №1 на підставі норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», у якому просив надати копію наказу (наказів) про надання відпустки (відпусток) першому заступнику Директора Державного бюро розслідувань О.П.Бабікову, на підставі яких останній перебував у відпустці 17 і 18 березня 2018 року. Також окремо просив, що у випадку відмови в задоволенні цього запиту на підставі п.4 ч.1 ст22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» послатися на конкретний пункт ч.5 ст.19 зазначеного Закону. Державним бюро розслідувань позивачу було надано відповідь №389ПТ/10-16-06-172/20 від 04.05.2020р., в якій, зокрема, зазначено, що згідно листа Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної ради України від 01.09.2011р. №04-33/19-330 «Про роз`яснення деяких норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» під «внутрішньоорганізаційними» актами можна розуміти всі акти, що стосуються кадрових питань, у сфері трудових відносин розпорядника, інші акти, якщо вони обмежуються внутрішньою організацією роботи розпорядника та відповідних посадових осіб. Також повідомлено, що перший заступник Директора державного бюро розслідувань Бабіков О.П. перебував у відпустці без збереження заробітної плати у зазначений позивачем період. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Статтею 34 Конституції України визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Порядок здійснення та забезпечення права кожного громадянина на доступ до публічної інформації врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» №2939 VI від 13.01.2011 року (далі - Закон № 2939-VI), за приписами статті 1 якого публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI). Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Статтею 5 Закону № 2939-VI передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: - систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; - надання інформації за запитами на інформацію. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI. Частиною 1 статті 6 Закону № 2939-VI визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1)конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. У частині другій цієї статті зазначено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Як встановлює частина перша статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Отже, виходячи з приписів наведених норм Закону, розпорядники інформації зобов`язані надавати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, за винятком випадків, передбачених частиною першою статті 22 Закону №2939 VI . Слід зазначити, що законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов`язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VІ відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, встановлені шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI. Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 травня 2020 року у справі № № 9901/589/19 . Як вбачається з матеріалів справи, у відповіді №389ПТ/10-16-06-172/20 від 04.05.2020р., на запит позивача відповідачем зазначено, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Згідно положень ст.3 Закону України №2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених Законом. З огляду на п.2 ч.1 ст.15 Закону №2939-VІ розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності Згідно листа Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної ради України від 01.09.2011 №04-33/19-330 «Про роз`яснення деяких норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» під «внутрішньоорганізаційними» актами можна розуміти всі акти, що стосуються кадрових питань, у сфері трудових відносин розпорядника, інші акти, якщо вони обмежуються внутрішньою організацією роботи розпорядника та відповідних посадових осіб. Про те, як вбачається із запиту позивача від 24.04.2020р. питання щодо невиконання відповідачем обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 Закону № 2939-VI, позивачем не ставилося. Позивач у своєму запиті просив саме надати копію наказу (наказів) про надання відпустки (відпусток) першому заступнику Директора Державного бюро розслідувань О.П.Бабікову, на підставі яких останній перебував у відпустці 17 і 18 березня 2018 року. Однак, відповідачем інформація щодо якої зроблено запит, позивачеві надана не була. Крім того, у листі не зазначено жодну з підстав, передбачених частиною 1 статті 22 Закону №2939-VI, яка слугувала б правомірною причиною для відмови у наданні в повному обсязі запитуваної інформації. Посилання суду першої інстанції на і обставини, що наказом Державного бюро розслідувань від 09.09.2019р. №249 затверджено перелік відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті Державного бюро розслідувань та його територіальних органах, згідно пункту 1.3 якого до службової інформації в Державному бюро розслідувань віднесено накази по особовому складу в частині оголошення відомостей, які надають змогу ідентифікувати особу, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки віднесення інформації щодо якої зроблено запит, до службової інформації, не було підставою для відмови відповідачем у її наданні. Враховуючи встановлені у справі обставини та надану їм правову оцінку, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідачем при розгляді запиту позивача було порушено норми Закону №2939-VI. За таких обставин позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, обравши належний спосіб захисту його прав шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути запит на інформацію №1 від 24.04.2020р. з урахуванням висновків, викладених у цій постанові. На підставі вищенаведеного, суд вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови. Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі №200/4603/20-а задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі №200/4603/20-а скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльність з ненадання інформації на запит №1 від 24.04.2020р.; зобов`язання у строк не пізніше п`яти робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду у справі; надати інформацію, вказану в запиті на інформацію №1 від 24.04.2020р. копію наказу (наказів) про надання відпустки (відпусток) першому заступнику Директора Державного бюро розслідувань О.П.Бабікову, на підставі яких він перебував у відпустці 17 і 18 березня 2020 року задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань з ненадання ОСОБА_1 інформацію на запит №1 від 24.04.2020р. Зобов`язати Державне бюро розслідувань повторно розглянути запит про надання інформації №1 від 24.04.2020р. з урахуванням висновків, викладених у цій постанові. В решті позовних вимог відмовити. Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 21 січня 2021 року. Повне судове рішення складено 22 січня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 21 січня 2021 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Т.Г. Гаврищук А.А. Блохін І.В. Сіваченко