Постанова 4824 № 359/6733/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 359/6733/13-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/2025/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 січня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Семенюк Т.А., Коцюрби О.П. за участю секретаря судового засідання Кемського В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Миронюка Дмитра Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2013 року у складі судді Чирки С.С., у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа Банк», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В : У червні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (надалі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 10 вересня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №11392263000, (відповідно до додаткової угоди реєстраційний номер було змінено на № 11392263001), відповідно до умов якого АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 68 400 доларів США. В свою чергу, ОСОБА_2 зобов`язався щомісячно до 10 вересня 2018 року повертати кредит частинам та сплачувати відсотки за користування ним у розмірі 15% річних. Для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_2 передав у заставу нерухомість, а саме: домоволодіння, що складається з житлового будинку і земельної ділянки, загальною площею 680,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, 10 вересня 2009 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір поруки №227929, за яким останній зобов`язався відповідати перед АКІБ «УкрСиббанк» за неналежне виконання ОСОБА_2 кредитного договору. АКІБ «УкрСиббанк» перерахував ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 68 400 доларів США. 08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» уклав з ПАТ «Дельта Банк» договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «УкрСиббанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях на підставі положень ст. ст. 514, 516 ЦК України. ОСОБА_2 належним чином не виконує умови кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 18 травня 2013 року виник борг за кредитним договором та сплаті відсотків за користування ним у загальному розмірі 112 061, 63 дол. США, що еквівалентно 895 708 грн. 61 коп. Відповідачі відмовились добровільно повернути борг, тому банк просив суд примусово стягнути з них у солідарному порядку заборгованість у розмірі 895 708 грн. 61 коп., а також витрати на оплату судового збору, у розмірі 3441 грн. Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2013 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі адвокат Миронюк Д.Д. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм статтей 261, 267 ЦК України, проситьскасувати заочне рішення районного суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не надав оцінку факту припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України. Крім того, судом взято до уваги довідку від 18 травня 2013 року на підставі якої банк встановив розмір заборгованості за кредитним договором, проте з неї не зрозуміло з якого саме періоду почалось прострочення за кредитним договором, а тому вона не є належним доказом у справі. Скаржником також зазначено, що оскільки не зрозуміло з якого саме періоду почалось прострочення за кредитним договором, а тому не погоджується з висновком суду про дотримання позивачем позовної давності та відсутності підстав для застосування наслідків її пропуску. Колегія суддів, вислухавши адвоката Миронюка Д.Д. в інтересах ОСОБА_1 який просив апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає. Як убачається з матеріалів справи, 10 вересня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №11392263000, відповідно до умов якого АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_2 кредит, у розмірі 68 400 доларів США., а ОСОБА_2 зобов`язався щомісячно до 10 вересня 2018 року повертати кредит частинам та сплачувати відсотки за користування ним у розмірі 15% річних (а.с.6,7). Відповідно до п.1 додаткової угоди № 1 від 12 лютого 2009року до договору про надання споживчого кредиту, сторони домовилися, що для ідентифікації договору можуть застосовуватися як номер договору, зазначений при укладенні, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме 11392263001 (а.с.24-26). Крім того, 10 вересня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір поруки №227929 за яким ОСОБА_1 зобов`язався відповідати перед АКІБ «УкрСиббанк» за неналежне виконання ОСОБА_3 кредитного договору (а.с.21-23 т.1). 12 лютого 2009 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклади додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту від 10 вересня 2008 року, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов`язався повертати кредит не пізніше 10 вересня 2028 року та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів, у сумі 895 доларів США (а.с.24-25). В той же день АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №1 до договору поруки від 10 вересня 2008 року з умовами аналогічними додатковій угоді №1 до договору про надання споживчого кредиту від 10 вересня 2028року. Вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 неналежним чином виконує умови кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 18 травня 2013 року утворилася заборгованість, у сумі 895 708 грн.61коп. Відповідно до виписки з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, укладеному між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «УкрСиббанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ПАТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.49-52 т. 1). Встановлено, що у відповідності до укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та АТ «Альфа-Банк», договору № 2098/К від 09 грудня 2019року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, ПАТ «Дельта Банк» продав, а АТ «Альфа-Банк» купив право вимоги до відповідачів за кредитними та забезпечувальними зобов`язаннями ( 201-207 т.2). Ухвалюючи рішення, районний суд виходив з підстав доведеності заявленого по справі позову та наявності правових підстав до захисту порушених боржниками прав позивача. Між тим, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо. Убачається що, 29 червня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся у суд з позовом до відповідачів про стягнення кредитної заборгованості, яка станом на 18 травня 2013 року становить 895 708 грн. 61 коп. За результатами розгляду справи районним судом 24 вересня 2013 року ухвалено оскаржуване рішення. Проте, як свідчать долучені під час розгляду справи в апеляційному суді докази, 10 січня 2013 року, тобто раніше, ПАТ «Дельта Банк» вперше звернувся у Бориспільський міськрайонний суд Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11392263000, (відповідно до додаткової угоди реєстраційний номер змінено на № 11392263001), яка станом на 07 грудня 2012 року становить 887 994 грн. 09 коп., та звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської обл. від 03 квітня 2013 року, з урахуванням рішення Апеляційного суду Київської області від 30 вересня 2013 року, позов задоволено. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором, у сумі 887 994 грн. 09коп. В рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 перед банком, у сумі 887 994 грн. 09 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, пл.70,2 кв. м. та земельну ділянку, пл. 0,061га по АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_4 . Приймаючи рішення про дострокове стягнення кредитної заборгованості з відповідачів, у сумі 887 994 грн. 09 коп., судами встановлено порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору та невиконання боржниками письмової вимоги банку про необхідність погашення заборгованості й попередження про наслідки невиконання вимоги у вигляді дострокового стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.38-45 т.2). Отже, на час вирішення судом заявленого спору, існувало рішення суду, яким достроково, солідарно стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором. Відповідно до вимог ст.1 ЦПК України, в редакції, чинній на час вирішення судом спору, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК в редакції, чинній на час вирішення судом спору). Отже, вирішуючи спір, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. При цьому суд повинен враховувати також принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета. Матеріалами справи доведено, що банк, подаючи у січні 2013 року позов, реалізував передбачене законом право звернення у суд за захистом прав, порушених відповідачами, за наслідками розгляду якого 03 квітня 2013 року постановлено судове рішення про дострокове стягнення кредитної заборгованості (а.с.37-42). Отже, ухваленням 03 квітня 2013 року судового рішення шляхом стягнення боргу, поновлено права банку, порушені відповідачами у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, а ця обставина виключає правові підстави до застосуванням матеріально-правових заходів примусового характеру й ухвалення на користь банку судового рішення повторно. Зазначене свідчать про те, що має місце подвійне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кредитної заборгованості, що суперечить положенням ч.1 ст.61 Конституції України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч.2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За наведених підстав, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові. Керуючись ст. ст. 367, 374,376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Миронюка Дмитра Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2013 року скасувати. Постановити по справі нове судове рішення про відмову в задоволенні заявленого по справі позову. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 21 січня 2021 року. Суддя-доповідач: Судді: