Постанова Миколаївський апеляційний суд № 483/611/19

21.01.21 22-ц/812/147/21 Провадження № 22-ц/812/147/21 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 року м. Миколаїв справа № 483/611/19 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Данилової О.О., суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О., переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 (третя особа -Кам`янська сільська рада Очаківського району Миколаївської області) про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 24 листопада 2020 року суддею Шевиріною Т.Д. в приміщенні цього ж суду (повне рішення складено 26 листопада 2020 року), У С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року Миколаївська місцева прокуратура №1 (далі прокурор) звернулась в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру) з позовом до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої ділянки та стягнення шкоди. Прокурор зазначав, що у травні 1993 року у постійне користування ОСОБА_2 було передано 50 га землі для ведення селянського (фермерського господарства). Фермерське господарство «Альбатрос» було створене ОСОБА_2 у квітні 1994 року. У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 (3 липня 2016 року) наказом ГУ Держгеокадастру від 19 жовтня 2018 року право постійного користування землею припинено, а земельну ділянку площею 50 га віднесено до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності. Проте у листопаді 2018 року державним інспектором ГУ Держгеокадастру встановлено факт самовільного зайняття спірної ділянки шляхом обробітку землі та посіву зернових громадянином ОСОБА_1 , на якого 14 листопада 2018 року накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу та видано припис про усунення порушень. Повторною перевіркою у лютому 2019 року встановлено, що порушення земельного законодавства ОСОБА_1 не усунуті. Посилаючись на те, що спірна ділянка є державною власністю, перебуває в запасі, а ОСОБА_1 користується землею без будь-якої правової підстави (права власності, права користування), що відповідно до статті 1 Закону «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є самовільним зайняттям земельної ділянки, прокурор просив стягнути з ОСОБА_1 розраховану відповідно до методики майнову шкоду в розмірі 61838,84 грн. на розподільчий казначейський рахунок Кам`янської сільської ради. Обґрунтовуючи представництво інтересів держави в особі розпорядника спірної земельної ділянки ГУ Держгеокадастру, прокурор посилався на порушення в земельних і бюджетних сферах, недоотримання державою бюджетних коштів, а також тривале невжиття відповідних заходів органом, уповноваженим здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель. Провадження за позовом прокурора в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути самовільну зайняту земельну ділянку закрито. ГУ Держгеокадастру позов прокурора підтримало. Кам янська сільська рада Очаківського району Миколаївської області позов прокурора підтримала. Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та зазначав, що з 1994 року право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га набуло ФГ «Альбатрос». Це право не припинилось внаслідок смерті його колишнього голови ОСОБА_2 , якому спірна ділянка була надана в постійне користування саме для створення фермерського господарства. ФГ «Альбатрос» постійно користується спірною ділянкою, вчасно сплачує земельний податок, а він, ОСОБА_1 , є головою господарства, а тому і належним землекористувачем. Наказ ГУ Держгеокадастру від 19 жовтня 2018 року про припинення права постійного користування землею та віднесення її до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності відповідач вважає незаконним та оскаржив це рішення за правилами господарського судочинства. Не згоден він і з притягненням його до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства, бо земельна ділянка оброблялась фермерським господарством. Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 листопада 2020 року позов задоволено. З ОСОБА_1 стягнуто 61 838,84 грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної державі самовільним зайняттям земельної ділянки площею 50,00 га на території Кам`янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. З ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області 1 921 грн. судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Апелянт не погодився з висновком суду про доведеність факту самовільного зайняття ним, як фізичною особою, спірної земельної ділянки, наголошуючи на тому, що землі з березня 1994 року обробляються ФГ «Альбатрос», яке він очолює. Водночас суд першої інстанції не дав належної оцінки постанові Південно-Західного апеляційного господарського суду від 14 вересня 2020 року, якою визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру від 19 жовтня 2018 року про припинення права постійного користування спірною ділянкою та віднесення її до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності. За ФГ «Альбатрос» визнане право постійного користування цією ділянкою. Відповідач також зазначав, що він є особою похилого віку, має важке захворювання, невеликий дохід, а тому визначена судом сума збитків буде для нього непомірним тягарем. У відзиві на апеляційну скаргу прокурор посилався на те, що підставою для звернення до суду слугували акти перевірки органу контролю та адміністративний протокол від 14 листопада 2018 року щодо факту самовільного зайняття ділянки. У цей час ОСОБА_1 не був головою ФГ «Альбатрос», а тому не мав права обробляти спірну ділянку від імені господарства. Встановлення факту порушення відповідачем вимог земельного законодавства є підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі. У відповіді на відзив ОСОБА_1 вважав доводи прокурора непереконливими, наголошуючи на членстві в ФГ «Альбатрос» з 15 березня 2016 року, праві фермерського господарства користуватись землею протягом всього часу, в тому числі і у період 2018-2019 років, що свідчить про відсутність збитків держави та безпідставність позову прокурора. Інші учасники справи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до частини 1 та 2 статті 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Так, спірні правовідносини регулюються загальними нормами цивільного законодавства (статті 22, 1166 ЦК) та нормами земельного законодавства (статті 211,152, 156,157 ЗК), в тому числі законами щодо охорони земель, Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою КМУ від 14 січня 2015 року №15 та іншими нормативними актами. Правилами статті 22 ЦК за особою, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, визнане право на їх відшкодування. При цьому, збитками, поряд з іншим, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відшкодування шкоди у зв`язку із самовільним зайняттям земельних ділянок є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За правилами частини 2 статті 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю та відшкодування завданих збитків. Підставами відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є, зокрема, встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок та неодержання доходів за цей час (стаття 156 ЗК). Самовільне зайняття земельних ділянок є підставою цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності відповідно до закону (стаття 211 ЗК). За змістом статті 1 Закону "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. За правилами статті 157 ЗК відшкодування збитків здійснюють особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Цей порядок встановлено Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою КМУ № 963 від 25 липня 2007 року (далі Методика). Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, розраховується територіальними органами Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) (підпункт 258 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою КМУ від 14 січня 2015 року №15. Повноваження прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави в певних випадках передбачені статтею 1311 Конституції України, статтями 23 Закону «Про прокуратуру, статтею 56 ЦПК, а наявність підстав такого представництва ґрунтується на визначенні поняття інтересів держави, яке містить рішення Конституційного суду України від 8 квітня 1999 року у справі №3-рп/99 та положення статті 13,14 Конституції України, статті 373 ЦК щодо особливого статусу землі. Судом установлено, що 18 травня 1993 року громадянин ОСОБА_2 отримав в постійне користування земельну ділянку площею 50,00 га на території Кам`янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області для ведення селянського (фермерського) господарства ( а.с. 13 том 1). 15 березня 1994 року зареєстроване ФГ «Альбатрос», головою якого став ОСОБА_2 (а.с. 98 том 1). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 101 том 1). 21 грудня 2018 року головою ФГ «Альбатрос» обрано ОСОБА_3 (а.с. 100 том 1), а з 14 березня 2019 року головою господарства є ОСОБА_1 (а.с. 107-109, 110-117 том 1). Апеляційному суду надані документи Відділу статистики в Очаківському районі та фінансові звітності малого підприємства, з яких вбачається, що у період 2018-2019 років їх підписував як керівник фермерського господарства ОСОБА_1 (а.с187-197 том 2). Наказом ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області № 7239/0/14-18-сг від 19 жовтня 2018 року припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га, наданої громадянину ОСОБА_2 . Земельну ділянку віднесено до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності ( а.с. 15 том 1), а наказом №361 від 26 жовтня 2018 року включено до переліку ділянок для продажу прав на них на земельних торгах (а.с.16,17 том 1) . 14 листопада 2018 року посадовою особою ГУ Держгеокадастру проведено обстеження спірної ділянки та встановлено, що вона самовільно оброблена та засіяна озимими культурами громадянином ОСОБА_1 (а.с.22-23 том 1). Того ж числа відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, який було сплачено від імені відповідача (а.с. 24, 26, 33 том 1). За розрахунком шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, така складає 61 838,84 грн. (а.с. 27 том 1). 14 березня 2019 року внесені зміни до Статуту ФГ, зокрема в частині керівника господарства, яким вказано ОСОБА_1 (а.с.107,109, 110-117 том 1). За результатами роботи ФГ «Альбатрос» у 2018 року ОСОБА_1 , як його керівник, отримав почесну нагороду «Лідер року 2018» (а.с. 180,181 том 2). Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14 вересня 2020 року визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області № 7239/0/14-18-сг від 19 жовтня 2018 року та за ФГ «Альбатрос» визнане право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га, наданою ОСОБА_2 (а.с.40-58 том 2). Прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, обґрунтовував позов такими обставинами: право постійного користування спірною ділянкою, яка була надана для ведення селянського(фермерського) господарства, припинено; землю передано у запас з наступним продажем державою на земельних торгах; ОСОБА_1 безпідставно (без рішення відповідного органу) та безоплатно користується державною власністю, чим завдає збитки бюджету держави. Проте на час розгляду справи ці обставини змінились, оскільки суд визнав рішення розпорядника земельної ділянки про припинення права користування земельною ділянкою недійсним. Таке рішення з посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18, а.с.14-17 том 2) мотивовано тим, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Права та обов`язки землекористувача фермерське господарство набуває з часу державної реєстрації та зберігає до часу припинення своєї діяльності. Визнання незаконним припинення права ФГ «Альбатрос» постійного користування землею дає підстави для висновку, що протягом 2018-2020 років таке право у нього зберігалось, а тому у цей період належним землекористувачем було саме фермерське господарство, а держава не мала права ані розпоряджатись цією землею як землями запасу, ані отримувати додатковий дохід, окрім земельного податку. Отже, права держави як власника, який передав землю у постійне користування фермерському господарству та не мав права на розпорядження нею, не можуть вважатись порушеними діями ОСОБА_1 , який обробив та засіяв цю землю. Така оцінка (відсутність збитків у держави) не залежить від того, діяв відповідач як представник ФГ «Альбатрос» або як фізична особа. Притягнення до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства (самовільне користування земельною ділянкою) ОСОБА_1 , як фізичну особу, не може бути достатньою підставою для висновку про заподіяння збитків державі. Відсутність порушень прав та інтересів держави, як власника, та ГУ Держгеокадастру, як розпорядника землями державної власності, позбавляє прокурора повноважень на звернення до суду (в особі ГУ Держгеокадастру в інтересах держави) відповідно до статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону «Про прокуратуру та статті 56 ЦПК. Наразі посилання відповідача на те, що користування земельної ділянки у період 2018-2019 року здійснювалось від імені ФГ «Альбатрос», підтверджується сплатою господарством земельного податку за цю землю та звітністю про площі та валові збори сільськогосподарських культур з цієї ділянки (а.с. 104 том 1, 187-197 том 2). Суд першої інстанції не звернув належної уваги на ці обставини, які виникли під час розгляду справи, не дав їм оцінку, не дослідив факт порушень інтересів держави, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову прокурора. Відсутність порушень прав держави позбавила суд першої інстанції і можливості визначити стягувача коштів (61838,84 грн.), які має сплатити ОСОБА_1 . Резолютивна частина судового рішення не містить висновку про те, на чию користь стягуються збитки. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в позові прокурора через відсутність підстав, передбачених статтею 156,157 ЗК. Згідно зі статтею 141 ЦПК відповідачу ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню судовий збір, який він сплатив при поданні апеляційної скарги. Керуючись статями 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - відмовити. Стягнути з прокуратури Миколаївської області на користь ОСОБА_1 2881,50 грн. судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.О.Данилова Судді: В.В.Коломієць Н.О.Шаманська ------------- повну постанову складено 21 січня 2021 року