Постанова Донецький апеляційний суд № 219/8352/20

Єдиний унікальний номер 219/8352/20 Номер провадження 23-з/804/1/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 року м. Бахмут Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Шигірт Ф.С., за участю секретаря судового засідання Дуліної А.В., особи, яка подала заяву про відвід ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ковалюмнус Е.Л., - ВСТАНОВИВ: В провадженні судді Донецького апеляційного суду Ковалюмнус Е.Л. перебуває апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення передбачене ст.173 КУпАП. 28 грудня 2020 року від ОСОБА_1 до Донецького апеляційного суду надійшла заява про відвід судді Ковалюмнус Е.Л. у цій справі. На його думку, існують сумніви щодо неупередженості цього судді. Свою заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що суддя Ковалюмнус Е.Л. приймала участь у розгляді його апеляційних скарг у справах, які стосувались злочинів вчинених працівниками Бахмутського відділу поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Розгляд цих справ був призначений саме на день, коли, згідно протоколу, відбувались події правопорушення. Крім того, пізніше, суддя Ковалюмнус Е.Л. у цих справах відмовила у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_1 . Знаючи про ці обставини, суддя Ковалюмнус Е.Л. свідомо не заявила собі самовідвід, що створює у заявника сумніви щодо її неупередженості. Крім того, суддя Ковалюмнус Е.Л. раніше заявляла собі самовідводи у справі, де приймав участь ОСОБА_6 , проте, не заявила собі самовідвід у справі про адміністративне правопорушення, хоча ОСОБА_7 по цій справі є свідком. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які підтримали заяву про відвід судді Ковалюмнус Е.Л., оцінивши підстави та обставини для відводу викладені в заяві, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені і у ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Враховуючи зазначене, а також вимоги ст. 9 Конституції України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», відповідно до яких суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, апеляційний суд вважає, розгляд питання про відвід судді в межах справи про адміністративне правопорушення можливим та таким, що направлений на захист прав особи щодо розгляду його справи безстороннім судом. Нормами чинного КУпАП вирішення питання про відвід судді не передбачено, відтак, застосуванню підлягає принцип аналогії закону найбільш близької галузі права кримінального процесуального законодавства. Положеннями статті 75 КПК України визначено обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, перелік яких є вичерпаним. Так, згідно пункту 4 частини 1 даної норми процесуального права суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Згідно частини 1 статті 81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв, а саме наявність доказів упередженості судді для відсторонення його від справи. При чому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12). З огляду на наведені норми права та доводи викладені ОСОБА_1 в заяві, апеляційний суд приходить до висновку, що ним не наведено обставин, які вказують на упередженість судді Ковалюмнус Е.Л. при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . На підставі викладеного та керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.9 Конституції України, ст.17 ч.1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст. 2, 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 75, 81 КПК України, ст.ст. 268, 283, 285 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ: В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ковалюмнус Е.Л. у справі про адміністративне правопорушення - відмовити. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: