Постанова 4815 № 570/4629/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2021 року м. Рівне Справа № 570/4629/16-ц Провадження № 22-ц/4815/38/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді : Гордійчук С. О., суддів:., Боймиструк С.В., Шимківа С.С. секретар судового засідання : Ковальчук Л.В. учасники справи: позивач: ПАТ "Приватбанк" відповідач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2019 року, ухваленого в складі судді Кушнір Н.В, дата складання повного тексту рішення не вказана, у справі № 570/4629/16-ц в с т а н о в и в : У жовтня 2016 року ПАТ "Приватбанк" звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовна заява обґрунтована тим, що між банком та відповідачкою ОСОБА_1 25.02.2008 року був укладений договір про іпотечний кредит. Позичальнику були надані грошові кошти, встановлений термін їх повернення. Однак відповідачка не виконує покладені на неї зобов`язання. На забезпечення виконання зобов`язань за договором від 25.08.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Невиконання відповідачами умов договору дають право позивачу стягнути з них солідарно заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 29703,07 доларів США. Просив суд про задоволення позову. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2019 року позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „Приватбанк» заборгованість за кредитним договором ROHMG40000003588 від 25.02.2008 року урозмірі 29703,07 доларів США. Вирішено питання про судовий збір. Рішення суду мотивовано тим, що неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та виникнення заборгованості у розмірі 29703,07 доларів США підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а тому позовні вимоги про стягнення зазначеної суми заборгованості з боржника підлягають задоволенню. Не погодившись з означеним рішенням суду ОСОБА_1 , вважає його незаконним та необґрунтованим, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, в матеріалах справи відсутні докази отримання позичальником грошових коштів в сумі 30078,27 доларів США. Стверджує, що позивач після зміни кредиту кредитування вказаних коштів не перераховував. Вважає, що у боржника існує лише обов`язок повернути кошти, які були фактично нею отриманні в сумі 142 031,25 грн. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Із матеріалів справи убачається і це встановлено судом, що відповідно до укладеного договору про іпотечний кредит № ROHMG40000003588 від 25.02.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 142031,25 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.02.2028 року. Обставина отримання зазначеної суми грошових коштів позичальником не оспорюється. В забезпечення виконання зобов`язання за Договором про іпотечний кредит ROHМG40000003588 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за яким поручитель зобов`язалася нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, відсотків і неустойки. Постановою Рівненського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у задоволенні позову до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості відмовлено. Згідно заяви відповідача від 21.07.2008 року кредитний договір переведено з валюти гривня в валюту Долар США. 11 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, відповідно до якої договір про іпотечний кредит від 25.02.2008 року викладено в новій редакції. Повторно кошти не видавалися. Відповідно до пункту 1.1. додаткової угоди банк зобов`язувався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений у п. 8.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором зазначені у розділі 8 договору. Відповідно до пункту 8.1. додаткової угоди зазначено, що банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок НОМЕР_1 на строк з 11.08.2008 року по 25.02.2028 року включно у вигляді строкового кредиту у розмірі 30789,27 доларів США на наступні цілі: для придбання нерухомості зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. В зв`язку з порушенням позичальником взятих на себе зобов`язань по погашенні кредиту позивачем 25 травня 2013 року направлялася вимога про погашення кредиту в повному обсязі протягом 30 календарних днів, яку ОСОБА_1 отримала та не виконала. У зв`язку з цим ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який рішенням від 19 лютого 2014 року по справі №570/3668/13-ц задоволений. В рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 25.02.2008 року в розмірі 47443,03 долари США у тому числі за кредитом 29703,07 долари США доларів США, а також відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, звернуто стягнення на предмет іпотеки. Рішення суду не виконане. Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Тобто, положення даної статті надають учасникам цивільного обороту право вільно, з урахуванням власних інтересів, вирішувати, вступати їм у договірні відносини чи не вступати, а також вільно вибрати майбутнього контрагента у договірних відносинах. Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). У зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість за кредитом. Згідно наданого банком розрахунку, який не було спростовано позичальником належними та допустимими доказами, розмір такої заборгованості (тіло кредиту), станом на 21 липня 2016 року, складає 29703,07 доларів США. Установивши, що додаткова угода від 11 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 25.02.2008 року, підписана сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов угоди, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позичальник на момент укладення додаткової угоди не заявляв додаткових вимог й протягом тривалого часу виконував умови цієї угоди щодо сплати щомісячних платежів, суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неотримання позичальником грошових коштів в сумі 30078.27 доларів США, оскільки ОСОБА_1 особисто подала заяву до банку від 21.07.2008 року за якою кредитний договір переведено з валюти гривня в валюту Долар США, дійсність якої нею не оскаржується, про конвертування залишку заборгованості по кредитному договору на валюту долар США, а також те, що зі змісту спірної додаткової угоди вбачається переведення залишку по кредиту з гривні у долари США Судом не встановлено будь-яких порушень зі сторони банку. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2019 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 21 січня 2021 року. Головуючий : Судді :