Ухвала КАС ВС № 808/833/16

УХВАЛА 21 січня 2021 року Київ справа №808/833/16 адміністративне провадження №Зв/9901/71/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., суддів - Мартинюк Н.М., Соколова В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 808/833/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Запорізької області, за участю третьої особи - Державної казначейської служби України, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, установив: Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-1), Апеляційного суду Запорізької області (далі - відповідач-2), за участю третьої особи - Державної казначейської служби України, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила: - визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України та Апеляційного суду Запорізької області в частині ненарахування та невиплати вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою; - зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити вихідну допомогу у зв`язку з відставкою в розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою. Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016, позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Аапеляційного суду Запорізької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у зв`язку із відставкою. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України та Апеляційний суд Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу судді в зв`язку з відставкою в розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою.

3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на відставку позивачем реалізовано до набрання чинності Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», а тому ОСОБА_1 має право на отримання вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до частини першої статті 136 Закону Україну «Про судоустрій і статус суддів».

4. Постановою Верховного Суду від 13.04.2018 касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 у справі скасовано. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Запорізької області, за участю третьої особи - Державної казначейської служби України, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

5. При ухваленні постанови суд касаційної інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді. З врахуванням того, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата подання позивачем заяви про відставку до Вищої ради юстиції, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою. При цьому, Верховний Суд зауважив, що відмова відповідачів у виплаті такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало. Провадження за виключними обставинами 6. 27.04.2020 на адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 808/833/16 з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

7. На обґрунтування заяви позивачка посилається як на виключну обставину на рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020, яким встановлено неконституційність положень підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», просить заяву задовольнити у повному обсязі, постанову Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 808/833/16 скасувати в повному обсязі, у задоволенні вимог касаційної скарги Державної судової адміністрації України відмовити, залишити без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016.

8. Ухвалою Верховного Суду від 30.04.2020 відкрито провадження за вказаною заявою. Позиція інших учасників справи

9. У відзиві на заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 808/833/16 відповідач-2 заперечує проти заяви позивача в повному обсязі, вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

10. Відповідач-1 у відзиві на заяву про перегляд постанови за виключними обставинами з доводами та вимогами заявниці не погоджується, просить залишити заяву без задоволення, постанову Верховного Суду від 13.04.2018 - без змін. Джерела права й акти їхнього застосування

11. Згідно з частиною першою статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

12. Відповідно до пунктів 1, 9 частини першої статті 7 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 2136-VIII) до повноважень Суду належить, зокрема вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України.

13. Згідно зі статтею 89 Закону № 2136-VIII рішення Конституційного Суду України не передбачає встановлення будь-яких обставин, однак передбачає зазначення мотивів прийнятого рішення із зазначенням положень Конституції України, відповідно до яких Конституційний Суд України обґрунтовує своє рішення, та акта (його окремих положень), що його Конституційний Суд України визнав конституційним чи неконституційним.

14. Статтею 91 Закону № 2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

15. Згідно з частиною першою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

16. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

17. Частиною шостою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

18. Згідно з частиною першою статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) (у редакції, чинній до 01.04.2014) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

19. Стаття 136 Закону №2453-VI була виключена відповідно до положень підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII. Позиція Верховного Суду

20. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, Суд виходить з такого.

21. Рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону № 2453-VI.

22. Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність.

23. Конституційний Суд України у Рішенні від 24.12.1997 № 8-зп в справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

24. У Рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 в справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України від 08.12.2004 №2222-IV «Про внесення змін до Конституції України» (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їхнього виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність.

25. Таким чином, зі змісту статті 152 Конституції України випливає, що Рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

26. У пункті 2 резолютивної частини Рішення від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) Конституційний Суд України вирішив, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

27. Отже, дія підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII втратила чинність з 15.04.2020.

28. За таких обставин рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали свою дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

29. Аналогічної позиції щодо оцінки, як виключної обставини, Рішень Конституційного Суду України дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 23.01.2019 в справі № 820/2462/17, від 25.07.2019 в справі № 804/3790/17, від 23.12.2019 в справі №814/1274/17.

30. Крім того, суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини однією з визначальних обставин, за яких легітимні (законні) очікування можуть охоронятися статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є законодавче закріплення права особи на отримання спірного майна (коштів, соціальних виплат тощо) або коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Однак не можна вважати законним очікування, коли у національному законодавстві відсутня норма права, яка передбачає право особи на отримання спірного майна (коштів, соціальних виплат, тощо) (рішення від 26 червня 2014 року в справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 і 71378/10).

31. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що в національному законодавстві на момент прийняття рішення Верховної Ради України від 16.07.2015 № 634-VIII про звільнення позивачки із посади судді, норми статті 136 Закону № 2453-VI, які передбачали виплату суддям вихідної допомоги у разі виходу у відставку, були виключені, а отже, підстави стверджувати про порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відсутні.

32. За таких обставин і законодавчого регулювання Верховний Суд не вбачає підстав для скасування постанови Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 808/833/16. Керуючись статтями 360-369 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд ухвалив:

1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 808/833/16.

2. Постанову Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 808/833/16 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується. Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко Судді Н.М. Мартинюк В.М. Соколов