Постанова 4856 № 560/3857/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3857/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 19 січня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Курка О. П. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду 24 вересня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 19 листопада 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 листопада 2020 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що з 13 травня 2018 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 9 липня 2003 року. 03.06.2020 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якій просив провести станом на день звернення перерахунку отримуваної пенсії за віком із врахуванням найбільш сприятливих періодів трудового стажу та заробітної плати у відповідності до вимог Закону та врахувати понаднормовий період трудового стажу заявника за 2019 - 2020 року у ТОВ "Агро-Форте". 02.07.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надало позивачу відповідь за №3204-2721/М-03/8-2200/20, в якій вказано, що з дати первинного призначення пенсії 13.05.2018 перераховано розмір пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1983 по 31.12.1987 згідно довідки та з 01.07.2000 по 06.03.2018 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу. Також, зазначено, що для обчислення пенсії вибрано оптимальний варіант розрахунку заробітної плати з найвищими індивідуальними коефіцієнтами заробітку. Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вчинено протиправних дій щодо відмови у проведенні перерахунку отримуваної пенсії ОСОБА_1 , оскільки останній діяв відповідно до норм чинного законодавства. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, зл огляду на наступне. Відповідно до статті 48 Конституції України кожному гарантується право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Частина 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Цим Законом держава визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Згідно статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Стаття 113 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що держава створює умови для функціонування страхових організацій і гарантує дотримання ними законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб, які отримують довічні пенсії відповідно до закону. З матеріалів справи встановлено, що позивач при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за призначенням пенсії надав відповідачу довідку про заробітну плату від 09.12.2014 № 881 за період роботи з 01.01.1983 року по 31.12.1987 року у ВАТ "Агротехтранс", видану відділом трудового архіву Летичівської районної ради. Однак, оскільки позивач не надав пенсійному органу копій первинних документів для підтвердження сум заробітної плати, вказаних в архівній довідці від 09.12.2014 року № 881, тому 13.06.2018 року відповідачем проведено звірку на відповідність зазначеної довідки первинним документам про нараховану заробітну плату, за результатами якої, розходжень у сумах не встановлено. У зв`язку з чим, розмір пенсії позивача перераховано з дати первинного призначення пенсії (13.05.2018) з урахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01.01.1983 по 31.12.1987 згідно довідки та з 01.07.2000 по 06.03.2018 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу. Колегія суддів звертає увагу, що частина 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв в роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. У разі, якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. З матеріалів справи встановлено, що позивачу було призначено пенсію 13.05.2018, та при цьому після такого призначення позивач з 20.03.2019 по 08.01.2020 працював на ТОВ "Агро-Форте", що підтверджується записами трудової книжки. Положення ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", гарантують право кожному працюючому пенсіонеру на перерахунок пенсії. Разом з тим, такий перерахунок проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. З матеріалів справи встановлено, що позивачу пенсія була призначена 13.05.2018, а з заявою про перерахунок пенсії він звернувся 03.06.2020, тобто після спливу двох років, як йому призначили пенсію. Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на перерахунок пенсії лише з дорахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії. Згідно п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Системний аналіз наведених норм свідчить, що пенсія є однією з форм соціального захисту. Держава гарантує кожному виплату пенсії за умови наявності відповідного стажу роботи. При цьому, навіть після оформлення особою пенсії, у випадку якщо вона продовжує працювати, вона має гарантоване право на перерахунок пенсії та відповідно зарахування додаткового стажу роботи та заробітної плати. Зазначені норми не встановлюють обмеження можливості працюючого пенсіонера скористатись правом на перерахунок пенсії після її призначення, однак якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. При цьому, такий перерахунок здійснюється виключно на підставі заяви працюючого пенсіонера та наданих ним необхідних документів, що підтверджують стаж роботи та заробітну плату. Колегія суддів зауважує, що як вбачається зі змісту заяви поданої позивачем для перерахунку пенсії до відповідача, позивач не просив перерахувати пенсію взявши при цьому за основу конкретний період, а просив фактично вказати найбільш сприятливий для позивача період трудового стажу та заробітної плати, при цьому позивач звертаючись із відповідною заявою про перерахунок пенсії мав певні очікування на збільшення пенсії, відповідно мав проявити певну дбайливість стосовно своїх прав та самому чітко зазначити який саме період на його думку буде найбільш сприятливий для нього. Крім того, чинним законодавством на працівників пенсійних установ не покладено обов`язок роз`яснення наслідків звернення з тієї чи іншою заявою. За таких обставин, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень, що й відбулося за даних обставин. Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що в даному випадку при розгляду заяви ОСОБА_1 відповідач діяв у відповідності до норм чинного законодавства, та судом апеляційної інстанції не встановлено вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправних дій щодо відмови у проведенні перерахунку отримуваної пенсії позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі позивач не вказує чітко, яку саме норму права судом першої інстанції було неправильно застосовано, які саме обставини наведеної норми права було неправильно встановлено, та які саме докази було неправильно чи неповно досліджено, а також не обґрунтовано у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідних норм права, встановлених обставин чи досліджених доказів. Тобто, на думку колегії суддів апеляційної інстанції позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Натомість, матеріалами справи доведено, що відповідач діяв у відповідності до норма чинного законодавства. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Судова колегія зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.