Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/1361/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/1361/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Кругового О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року (головуючий суддя: Віхрова В.С.) по адміністративній справі №160/1361/20, розглянутої у спрощеному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 31.01.2020 року звернулася до суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просить визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача взяти на облік її як пенсіонера, перерахувати розмір та поновити виплату їй пенсії за віком починаючи з 07.10.2009 року, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, з врахуванням всього стажу зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст. 27,42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV), доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, та здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України починаючи з 01.10.2017 року. Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача в частині не поновлення їй виплати призначеної пенсії за віком, відповідно до приписів рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, що є перешкодою в реалізації наданого їй ст.46 Конституції України права на пенсійне забезпечення. У відзиві на позов ГУ ПФУ в Дніпропетровській області наголошує на безпідставності заявлених позивачем позовних вимог, в зв`язку з чим у їх задоволенні просить відмовити. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 31.07.2019 року перерахувати та поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком; в іншій частині вимог відмовлено; стягнено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 420,40 грн. Визнаючи протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та зобов`язуючи його перерахувати та поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, суд першої інстанції виходив з приписів рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, яким п. 2 ч.1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зобов`язуючи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області перерахувати та поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком починаючи саме з 31.07.2019 року, суд першої інстанції наголошував, що вищезазначене рішення Конституційного Суду України набуло законної сили - 07.10.2009 року, водночас ОСОБА_1 лише 04.07.2019 року звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про поновлення виплати їй пенсії за віком, а до суду з адміністративним позовом 31.01.2020 року, тобто з порушенням шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення змінити, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на доводах порушення судом норм матеріального та процесуального права. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1,2,3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст.2 та ч.4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року не відповідає в повному обсязі, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 до жовтня 2005 року постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та отримувала пенсію за віком, а після жовтня 2005 року виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль, в зв`язку з чим виплата пенсії за віком була їй припинена на підставі приписів п.2 ч. 1 ст. 49, ст. 51 Закону №1058-IV. 04.07.2019 року через представника ОСОБА_2 , що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області через Кам`янський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) з заявою про поновлення їй виплати призначеної пенсії за віком з 07.10.2009 року, з врахуванням всіх підвищень, надбавок, доплат, індексацій, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, а також здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 року, відповідно до пенсійної реформи України. До заяви були додані: 1) нотаріально засвідчені копії довіреності, паспорта, пенсійного посвідчення, заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, заяви про реєстрацію в системі надання послуг в електронній формі, картки платника податків; 2) заява про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок; 3) копія паспорта представника. Листом №2201/02-09/21 від 28.11.2019 року «Про розгляд звернення» ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до структурного підрозділу Пенсійного фонду за місцем її реєстрації до виїзду за кордон. Також в листі зазначено про необхідність надання довідки, що підтверджує місце її проживання на території держави Україна та наголошено, що у наданому до заяви пакеті документів міститься завірена копія паспорта, виданого на ім`я « ОСОБА_3 », що не відповідає прізвищу, імені та по-батькові, які зазначені у довіреності від 28.05.2019 року, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та заяві про відкриття рахунку у банківській установі. Не погодившись з даними обставинами позивач звернулася до суду з відповідним позовом. Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Пунктом 2 ч. 1 ст. 49, ст. 51 Закону № 1058-IV визначається, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону № 1058-IV визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Приписами ч. 2 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто проживаючи за кордоном позивач, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №815/1226/18 визначено, що саме з 07.10.2009 року Пенсійний фонд має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, оскільки не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, а тому поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Відповідно до п. 2.8.,4.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. При переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове місце проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Зміна місця проживання та бажання отримувати пенсію в іншому органі Пенсійного фонду не унеможливлює реалізацію його конституційного права на пенсійне забезпечення, оскільки ПФУ, як орган владних повноважень, покликаний забезпечити переміщення відомостей про пенсійне забезпечення особи задля відновлення її порушених прав. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року справі №208/3325/17. Колегія суддів вважає, що оскільки ГУ ПФУ в Дніпропетровській області питання поновлення та перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком фактично не розглядалося, пенсійна справа позивача не запитувалася, рішення по суті заяви не приймалося, суд першої інстанції зобов`язавши ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відновити позивачу виплату пенсії за віком, неправомірно перебрав на себе його дискреційні повноваження. Належним способом захисту прав ОСОБА_1 в даному випадку є визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та визначення йому зобов`язання витребувати пенсійну справу позивача та повторно розглянути подану нею 04.07.2019 року заяву про поновлення виплати їй пенсії за віком та додані до неї документи, за результатом чого прийняти відповідне рішення. Дані обставини свідчать про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції у відповідній частині. Керуючись ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року по адміністративній справі №160/1361/20 змінити, абзац другий та третій резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині не витребування пенсійної справи ОСОБА_1 та в частині не розгляду по суті поданої нею заяви від 04 липня 2019 року про поновлення виплати їй пенсії за віком. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витребувати пенсійну справу ОСОБА_1 та повторно розглянути подану нею заяву від 04 липня 2019 року про поновлення їй виплати пенсії за віком, за результатом чого прийняти відповідне рішення. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року по адміністративній справі №160/1361/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 січня 2021 року, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий