Постанова 4851 № 480/4052/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2021 р.Справа № 480/4052/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С позивач ОСОБА_1 представник позивача Чеботарьов О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, м. Суми по справі № 480/4052/20 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області, в якій просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області від 03.06.2020 р. про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.00 га, для ведення особистого селянського господарства, та земельної ділянки площею 0.12 га для індивідуального садівництва на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області; - зобов`язати Миколаївську селищну раду Білопільського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2020 р. про відведення йому у власність земельної ділянки площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства, та земельної ділянки площею 0.12 га для індивідуального садівництва. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що на законодавчому рівні не визначено, як повинен діяти суб`єкт владних повноважень у тому випадку, коли заявник не додав до заяви повний текст документів. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, позивач та його представник, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за його відсутності. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач звернувся до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області із заявою від 10.03.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.00 га, для ведення особистого селянського господарства, та земельної ділянки площею 0.12 га для індивідуального садівництва на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області. До заяви було додано копії паспорту, посвідчення інваліда війни та ідентифікаційного коду (а.с. 10). Рішенням сорок дев`ятої сесії сьомого скликання Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області від 03.06.2020 року було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2.0000 га, для ведення особистого селянського господарства та площею 0.1200 га, для індивідуального садівництва на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області в зв`язку з тим, що до заяви не були надані графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельних ділянок (а.с. 9). Непогодившись із такою відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його задоволення. Зазначив, що відсутність графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки не дають можливості відповідачу ідентифікувати бажані земельні ділянки для перевірки їх місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду погоджується, з огляду на наступне. Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України. Згідно п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 ЗК України. Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, з метою ідентифікації земельної ділянки, щодо якої подається клопотання, разом з клопотанням обов`язково подаються графічні матеріали, на яких повинно бути зазначено бажане місце розташування. Графічні матеріали є документом, з урахуванням якого відповідним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування встановлюється відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. При цьому Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 року по справі № 509/4156/15-а у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Судом встановлено, що Рішенням сорок дев`ятої сесії сьомого скликання Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області від 03.06.2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2.0000 га, для ведення особистого селянського господарства та площею 0.1200 га, для індивідуального садівництва на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області у зв`язку з тим, що до заяви не були надані графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельних ділянок (а.с. 9). Разом з тим з копії заяви від 10.03.2020 року суд вбачає, що в додатках до заяви не зазначено про надання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. При цьому доказів подання до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області разом із заявою від 10.03.2020 року графічних матеріалів, на яких зображено розташування бажаних до відведення земельних ділянок, позивачем суду не надано. Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутні графічні матеріали, на яких зображено розташування бажаних до відведення земельних ділянок. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки не дають можливості відповідачу ідентифікувати бажані земельні ділянки для перевірки її місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області від 03.06.2020 р. та похідних від них вимог зобов`язального характеру. В той же час, відмова у задоволенні позову не перешкоджає повторному зверненню позивача до органу місцевого самоврядування з клопотанням про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, яке б відповідало чинному законодавству. Інші доводи і заперечення на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України"). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року по справі № 480/4052/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 21.01.2021 року