Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/7118/19

Справа № 344/7118/19 Провадження № 22-ц/4808/236/21 Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г.В. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючої Пнівчук О.В. суддів: Мелінишин Г.П., Томин О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 31 липня 2019 року, в складі судді Домбровської Г.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в с т а н о в и в : У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Свої вимоги мотивував тим, він є студентом третього курсу інституту економіки та менеджменту Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на денній формі навчання, за державним замовленням, однак стипендії не отримує, що підтверджується довідкою про доходи Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу від 18.04.2019 року №146 та проживає у гуртожитку АДРЕСА_1 , що підтверджується штампом в паспорті. Його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Зазначив, що повністю знаходиться на утриманні матері, яка забезпечує всі його мінімальні витрати. Вказує, що його батько відповідач ОСОБА_1 не виконує добровільно зобов`язань щодо його утримання, хоча офіційно не працює, однак є фізично здоровим та працездатним, тобто спроможний сплачувати аліменти, а тому він змушений звернутись із позовом до суду про стягнення з батька аліментів на його утримання у зв`язку із його навчанням в розмірі 2 400 грн щомісяця до досягнення ним двадцяти трьох років. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 31 липня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, яка продовжує навчання, щомісячно в розмірі 1500 грн до закінчення ОСОБА_2 навчання, але не довше як до досягнення ним 23 років. В решті вимог позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції, на думку апелянта, неповно з`ясував обставини справи, зокрема те, що він не має змоги сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина так як в даний час офіційно не працевлаштований, жодних доходів не отримує. Зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що син навчається на бюджетній формі навчання, а тому відсутні потреби у додаткових витратах. В представленій позивачем довідці з навчального закладу не зазначено термін закінчення навчання, до якого слід стягувати аліменти з відповідача. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження значних витрат на навчання позивачем. Вважає, що визначальною обставиною для даних правовідносин є можливість батьків надавати таку матеріальну допомогу, а не обов`язок утримувати її до досягнення повноліття. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивач ОСОБА_2 правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 31 липня 2019 рокупідлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права іздотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`сованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судове рішення вищезазначеним вимогам відповідає. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 згідно свідоцтва про народження виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції в Львівській області (а.с.8) Згідно довідки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу від 16 квітня 2019 року за №08/28-360 ОСОБА_2 є студентом третього курсу інституту економіки та менеджменту нафти і газу денної форми навчання (а.с.10) Згідно довідки про доходи від 18 квітня 2019 року виданої ОСОБА_2 вбачається, що навчаючись на денній формі навчання за державним замовлення стипендії не отримує (а.с.12) Встановлено, що повнолітній ОСОБА_4 навчається у м. Івано-Франківськ, зареєстрований у гуртожитку АДРЕСА_1 (а.с.11) Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що позивач навчаючись в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, потребує матеріального утримання, зважаючи на матеріальний стан відповідача, виходячи із принципів справедливості та розумності, суд дійшов висновку про те, що сума аліментів на утримання сина який навчається, у розмірі 1500 грн щомісячно до закінчення позивачем навчання, але не довше, як до досягнення ним 23 років, буде достатньою та посильною для відповідача. З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Положеннями ч.1 ст.199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Згідно ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів (пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»): 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , досягнувши повноліття продовжує навчання та є студентом інституту економіки та менеджменту нафти і газу денної форми навчання, державного замовлення, стипендії не отримує та потребує матеріально допомоги. Фактично перебуває на утриманні матері ОСОБА_3 , яка забезпечує його всім необхідним. Як зазначив сам відповідач у відзиві на позов, він не працює офіційно, виконує трудові обов`язки періодично, тому має непостійний та нестабільний дохід, у зв`язку з чим заперечив щодо можливості сплачувати аліменти у розмірі 2400 грн щомісячно та погодився сплачувати аліменти у розмірі 1000 грн. Разом з тим, відповідач на підтвердження своїх заперечень на позов, а також до апеляційної скарги не надав суду будь-яких доказів. З огляду на наведене, стягуючи з відповідача аліменти на користь його сина у розмірі 1500 грн, суд вірно виходив із рівності обов`язку батьків щодо утримання їхніх дітей, того, що відповідач, як батько, зобов`язаний та спроможний надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання та потребує коштів на проживання в гуртожитку, придбання їжі, одягу та інших побутових потреб. Посилання апелянта на те, що суд не досліджував обставини щодо можливості матері утримувати на рівні з батьком її сина, а також не досліджував дохід самого позивача не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції дав належну правову оцінку поданим сторонами по справі доказам на підтвердження їх вимог та заперечень та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, ґрунтується принципах справедливості, добросовісності та розумності, доводи апеляційної скарги обґрунтованості висновків суду не спростовують, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 31 липня 2019 року без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, у випадках передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча О.В. Пнівчук Судді: Г.П. Мелінишин О.О. Томин