Постанова 4803 № 205/7751/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/758/21 Справа № 205/7751/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Шавула В.С. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Демченко Е.Л., Петешенкової М.Ю. за участю секретаря судового засідання Літвінової А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного договору № DNU0GK00000685 від 06.03.2006 року банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 39 655,86 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.03.2021 року. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 30.09.2016 року виникла заборгованість у сумі 29 370,49 доларів США, з якої: 21 298,28 доларів США заборгованість по кредиту; 4 503,10 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 323 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 2 246,11 доларів США пеня. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за кредитом у розмірі 21 298,28 доларів США та судові витрати по справі (а.с.2-3). Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено (а.с.60-62). Не погодившись з указаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом не було взято до уваги, що направлення претензії боржнику- це досудова процедура і вона є правом, а не обов`язком банку. Крім того, умовами кредитного договору, укладеного між банком та відповідачем, передбачено можливість дострокового стягнення кредиту за наявності у позичальника заборгованості. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року скасовано. Позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 06 березня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNU0GK00000685, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати останньому кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк до 09.03.2021 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 35 000,00 доларів США, на купівлю квартири, а також 4 655,86 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3., 2.2.7. даного договору, зі сплатою відсотків за користування в розмірі 12,0% річних (а.с.11-12). Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, у звязку з чим станом на 30.09.2016 року у нього виникла заборгованість у сумі 29 370,49 доларів США, що у еквіваленті становить 760 989,40 грн., з якої: тіло кредиту - 21 298,28 доларів США; заборгованість по відсоткам 4 503,10 доларів США; заборгованість по комісії 1 323,00 доларів США; пеня 2 246,11 доларів США. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено направлення відповідачу повідомлення про дострокове повернення кредиту згідно вимог п.п. а) п.2.2.7. кредитного договору. Крім того, згідно п.1.1. кредитного договору зазначено, що банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу, але жодних підтверджень та доказів цього ним не надано взагалі. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). За змістом ст.ст.525,526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Встановлено, що 06 березня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNU0GK00000685, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати останньому кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк до 09.03.2021 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 35 000,00 доларів США, на купівлю квартири, а також 4 655,86 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3., 2.2.7. даного договору, зі сплатою відсотків за користування в розмірі 12,0% річних (а.с.11-12). Пунктом 2.3.7 кредитного договору передбачено, що банк має право стягнути кредит до настання вказаної у п.1.1 дати договору, якщо настали умови за п.п.2.3.3 та 3.1, 3.2, у тому числі, порушення позичальником зобов`язань за кредитним договором. З наведеного вбачається помилковість висновку суду про відмову у позові банку з підстав ненаправлення відповідачу вимоги про погашення заборгованості, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Згідно наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_1 , станом на 30.09.2016 року, має заборгованість за кредитним договором в сумі 29 370,49 доларів США, що у еквіваленті становить 760 989,40 грн., з якої: тіло кредиту - 21 298,28 доларів США; заборгованість по відсоткам 4 503,10 доларів США; заборгованість по комісії 1 323,00 доларів США; пеня 2 246,11 доларів США. До стягнення позивач заявив лише суму заборгованості по тілу кредиту в розмірі 21 298,28 доларів США, що еквівалентно 551 838,43 грн. Наявність факту заборгованості у ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору підтверджується розрахунком, наданим банком, та не спростовано відповідачем. Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором. У зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог банку та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 06.03.2006 року станом на 30.09.2016 року у сумі 21298,28 доларів США, що в межах позовних вимог еквівалентно 551 838,43 грн. Що стосується посилань відповідача у запереченнях на позовну заяву на те, що банком не надано доказів отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором, то вони спростовуються копією платіжного доручення № 45 від 06.03.2006 року, наявним у матеріалах справи (а.с.103). Посилання відповідача на те, що з розрахунку банку вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 30.09.2016 року становить 17734,83 доларів США, а не 21298,28 доларів США, як зазначив банк, спростовуються тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідача загальну суму заборгованості, до складу якої входить поточна заборгованість у сумі 17734,83 доларів США та прострочена заборгованість у сумі 3563,45 доларів США, що при складанні становить 21298,28 доларів США. З огляду на наведені норми закону та фактичні обставини справи колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу банку задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 у сумі 21298,28 доларів США, що в межах позовних вимог еквівалентно 551838,43 грн. На підставі статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції у сумі 20 692,95 грн. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року скасувати. Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № DNU0GK00000685 від 06.03.2006 року, яка станом на 30.09.2016 року складає 21298,28 доларів США, що еквівалентно 551 838,43 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 20 692,95 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: