Постанова 4873 № 911/1379/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" січня 2021 р. Справа№ 911/1379/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пономаренка Є.Ю. суддів: Поляк О.І. Кропивної Л.В. Без повідомлення (виклику) учасників справи. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі №911/1379/20 (суддя Лутак Т.В., повний текст складено - 25.09.2020) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Житло Уют Сервіс" про стягнення 89 085,98 грн. ВСТАНОВИВ наступне. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Житло Уют Сервіс" заборгованості за договором № 1519/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 08.09.2016 у розмірі 89 085, 98 грн., з яких: 58 804, 35 грн. - пені, 10 119, 12 грн. - 3 % річних та 20 162, 51 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ. Рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі №911/1379/20 позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Житло Уют Сервіс" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 47 043,48 грн. пені, 10 119,12 грн. 3% річних, 20 162,51 грн. інфляційних втрат та 2 102,00 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 11 760,87 грн. пені відмовлено. При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманого природного газу. При цьому, місцевим господарським судом було зменшено розмір пені на 20 %. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі №911/1379/20 в частині зменшення пені в сумі 11 760,87 грн. та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на відсутність виключних та достатніх підстав для зменшення розміру пені. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі №911/1379/20; роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали. У встановлений судом строк від сторін жодних клопотань, в тому числі і про розгляд справи у судовому засіданні, до суду не надійшло. В свою чергу, відповідачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив проти задоволення її вимог. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. Між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Житло Уют Сервіс" (Споживач) 08.09.2016 укладено договір постачання природного газу № 1519/1617-ТЕ-17, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Згідно з п. 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу відповідачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Пунктом 5.4 договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Згідно з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Відповідно до п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років. Згідно з п. 12.1 договору цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Додатковими угодами № 1 від 23.01.2017, № 2 від 31.03.2017 та № 3 від 29.05.2017 до договору № 1519/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 08.09.2016 сторони внесли зміни до деяких пунктів даного договору. Так, додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 сторони вирішили замінити в п. 8.2 договору слова "21 % річних" на " 16,4 % річних", а також викласти п. 12 договору у такій редакції: "договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення". На виконання умов договору № 1519/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 08.09.2016 позивач протягом жовтня - грудня 2016 року та січня - травня 2017 року поставив відповідачу товар (природний газ) на загальну суму 6 977 157, 13 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 550 050, 53 грн., від 30.11.2016 на суму 974 216, 46 грн., від 31.12.2016 на суму 1 485 689, 74 грн., від 31.01.2017 на суму 1 776 024, 34 грн., від 28.02.2017 на суму 1 305 162, 43 грн., від 31.03.2017 на суму 675 822, 46 грн., від 30.04.2017 на суму 67 096, 55 грн., від 31.05.2017 на суму 143 094, 62 грн., підписаними сторонами та скріпленими їх печатками. Відповідач, в свою чергу, оплату за поставлений природний газ здійснив несвоєчасно, з порушенням строку, встановленого договором, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Житло Уют Сервіс" 58 804, 35 грн. - пені, 10 119, 12 грн. - 3 % річних та 20 162, 51 грн. - інфляційних втрат. Оскаржуваним судовим рішенням з відповідача на користь позивача було стягнуто 47 043, 48 грн. - пені, 10 119, 12 грн. - 3 % річних та 20 162, 51 грн. - інфляційних втрат. При цьому, місцевим господарським судом було зменшено розмір пені на 20 %. Позивачем оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині зменшення пені. Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо зменшення на 20 % розміру пені, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання. Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 сторони вирішили замінити в п. 8.2 договору слова "21 % річних" на " 16,4 % річних". Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19. Колегія суддів, дослідивши наведені в клопотанні доводи встановила, що зазначені відповідачем обставини є винятковими та погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені на 20 %, враховуючи наступне: - ступінь виконання основного зобов`язання; - наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання та обставин того, що відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; при цьому здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію; - відсутність понесення позивачем прямих збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за Договором, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача; - стягнення пені не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність; - пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат; - необхідність реального виконання судового рішення. Отже, з огляду на встановлені обставини справи щодо ступеню виконання зобов`язання відповідачем, майнового стану сторін, відсутності доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов Договору, а також беручи до уваги суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та відіграння нею особливої соціальної ролі, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 20%. Такий висновок місцевого господарського суду ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: у спорах про стягнення заборгованості з комунального підприємства за поставлений природний газ. Враховуючи викладене, доводи апелянта про відсутність виключних та достатніх підстав для зменшення розміру пені відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю. З урахуванням вказаного, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та скасування судового рішення в оскаржуваній частині. При цьому, слід також зазначити, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення 47 043, 48 грн. - пені, 10 119, 12 грн. - 3 % річних та 20 162, 51 грн. - інфляційних втрат не оскаржується, тому відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку в наведених частинах не переглядається. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта). Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі №911/1379/20 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено: 19.01.2021 року. Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко Судді О.І. Поляк Л.В. Кропивна