Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/2414/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2021 року Справа № 916/2414/19 м.Одеса, проспект Шевченка,29 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді М.А. Мишкіної, суддів: К.В. Богатиря, Л.В. Лавриненко (склад судової колегії змінений відповідно до розпоряджень керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №156 від 10.07.2020р. та №412 від 20.10.20р. та протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2020р., 20.10.2020р.) секретар судового засідання Кияшко Р.О. за участю представників учасників справи: від АТ «Укртрансгаз» - Саєнко Р.К. за довіреністю; від ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» - Лукинюк В.В. за ордером; від АТ «НАК «Нафтогаз України» - Когутенко М.Г. за довіреністю (в режимі відеоконференції) Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Одеської області від 18 грудня 2019 року у справі №916/2414/19 за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод керамічних виробів» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно (природний газ) та стягнення 321492,53грн. суддя суду першої інстанції: Ю.М. Щавинська час і місце ухвалення рішення: 18.12.2019р., 13.00год, м.Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №13 повне рішення складене 28.12.2019р. Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 18.01.2021р. згідно ст.ст.233,240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови. встановив: 19.08.2019р. Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (надалі позивач, АТ «Укртрансгаз») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський завод керамічних виробів» (надалі відповідач, ТОВ «Одеський завод керамічних виробів»), в якому просило суд зобов`язати відповідача повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно природний газ в обсязі 56,865тис.куб.м. та стягнути з відповідача на свою користь 321492,53грн., що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 56,865тис.куб.м. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для відбору газу з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір природного газу у період січень - лютий 2017р. в обсязі 56,865тис.куб.м. Для відбору відповідачем у січні-лютому 2017 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільчу систему, оператором якої є ПАТ «Одесагаз», відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання як це передбачено абз.2 п.3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи та п.10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015р. Наведене свідчить про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути безпідставно набуте майно та стягнення вартості набутого майна у порядку ст.1212-1214 ЦК України. 16.12.2019р. до суду першої інстанції від АТ «НАК «Нафтогаз України» на виконання ухвали суду надійшли пояснення, в яких повідомлено про наявність договірних відносин між ним та відповідачем, які виникли в силу договору постачання природного газу №3653/1617-ТЕ-23 від 27.10.2016р. Однак, АТ «НАК «Нафтогаз України» в період січень-лютий 2017р. не поставляло природний газ відповідачу. 17.12.2019р. відповідач подав місцевому господарському суду пояснення на позовну заяву, в яких зазначив, що абз.2 п.3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи (на який посилається позивач) в редакції від 06.05.2016р., чинній на момент виникнення спору, відсутній. Відповідач набув природний газу на достатній правовій підставі за договором постачання природного газу №3653/1617-ТЕ-23 від 27.10.2016р., укладеним між ним та АТ «НАК «Нафтогаз України» - умовами договору передбачено передачу газу у січні 2017 року 40тис.куб.м., у лютому 2017 року - 40тис.куб.м. У спірному періоді ним було спожито природний газ в межах тих обсягів (лімітів), які були передбачені самим договором. АТ «НАК «Нафтогаз України» та постачальники природного газу на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, (розпорядження Кабміну України від 05.10.2016р. №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року») зобов`язані видати (видавати) номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам. З а наявності існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації споживачам, споживання відповідачем в січні-лютому 2017р. природного газу не можна вважати несанкціонованим відбором, а відібраний відповідачем газ не є безпідставно набутим майном. Позивач не довів належними доказами факт відбору відповідачем природного газу за січень 2017р., оскільки наданий позивачем реєстр обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з АТ „НАК „Нафтогаз України, містить інформацію лише за 2016р., тоді як спірним періодом у даній справі січень-лютий 2017р. Відповідач отримував природний газ та здійснював оплату газу відповідно до договорів №5445/15ТЕ-23, №3653/16-17ТЕ-23, №3203/16ТЕ-23. Підтвердження розрахунку за отриманий газ є квитанції про сплату спожитого газу. Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2019р. (суддя Ю.М.Щавинська) відмовлено у задоволенні позову. Рішення обґрунтоване посиланням на норми ч.ч.1,2 ст.1212, ст.1213 ЦК України, п.п.17,18,27,37 ч.1 ст.1, п.1 ч.1 ст.3, ч.1 ст.11 ,ч.ч.1,3 ст.12, ч.2 ст.13, ст.ст.20,22 ЗУ «Про ринок природного газу», п.1 розділу ІІ, абз.1-3 п.9 розділу ІІ, абз.2 п.10 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2496, та вмотивоване наступним: - 27.10.2016р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» (Споживач) було укладено договір №3653/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність Споживачу у 2016-2017р. роках природний газ, а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору (погоджено наступні обсяги (ліміти) постачання та споживання природного газу: 190 тис. куб. метрів у період з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року, з яких обсяг 40 тис. куб. метрів газу було передбачено на січень 2017 року та 40 тис. куб. метрів газу було передбачено на лютий 2017 року); - наявність для АТ «НАК «Нафтогаз України» імперативу (обов`язку) щодо постачання природного газу певним особам, встановлена підпунктом 1 пункту 3 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою КМУ від 01.10.2015р. №758, розпорядженням КМУ «Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» від 05.10.2016р. № 742-р; - враховуючи умови договорів постачання природного газу, з урахуванням встановлення судом факту спожиття відповідачем у спірний період природного газу в обумовленому договорами обсязі, суд зазначає, що подання чи неподання номінацій АТ «НАК «Нафтогаз України» не входить до компетенції споживача та жодним чином не свідчить про безпідставне спожиття відповідного газу; - відповідачем у спірний період газ було спожито із дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, на підставі укладеного із АТ «НАК «Нафтогаз України» договору постачання природного газу, що в повній мірі спростовує твердження позивача про відсутність у відповідача постачальника та будь-яких підстав для відбору природного газу у спірний період; - відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження вжиття Постачальником або Оператором ГРМ/ГТС на замовлення Постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, свідчить про недоведеність споживання відповідачем природного газу у спірний період з порушенням вимог чинного законодавства, без достатньої правової підстави; - положеннями цивільного законодавства не надано права особі, яка вважає себе власником майна, одночасно вимагати повернення майна та відшкодування його вартості, з огляду на неправомірне застосування подвійної відповідальності за одне порушення; - враховуючи вимоги ЗУ «Про ринок природного газу», діяльність щодо зберігання природного газу здійснюється спеціальним суб`єктом ринку природного газу - оператором газосховища, який отримує ліцензію на здійснення вказаного виду господарської діяльності. Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у відповідача ліцензії на здійснення такого виду діяльності як зберігання природного газу, тобто відповідач не виступає оператором газосховищ. За таких обставин відсутні взагалі будь-які підстави для задоволення позовних вимог АТ «Укртрансгаз» про зобов`язання відповідача, який, в даному випадку, виступає споживачем природного газу, повернути безпідставно набуте майно. 11.02.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга АТ «Укртрансгаз» на рішення від 18.12.2019р., в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також в апеляційній скарзі містились заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення та клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення підлягає скасуванню з огляду наступного: - лише наявність укладеного договору не може свідчити про здійснення поставки природного газу споживачу, оскільки доказом який підтверджує саме факт поставки газу є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, який фіксує проведення господарської операції; - обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації в установленому законодавством порядку. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Договір та інші правочини за своєю сутністю є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та свідчать про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне здійснення. Отже висновки суду стосовно відбору природного газу відповідачем нібито за договором постачання природного газу укладеним з НАК «Нафтогаз України» не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами; - оскільки відповідачу в січні та лютому 2017 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 56,865 тис.куб.м. природного газу відповідачем був здійснений з обсягів природного газу позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС (підтверджується довідкою на списання газу на балансування, знаходяться в матеріалах справи); - висновок суду першої інстанції щодо альтернативності позовних вимог, як однієї з підстав для відмови у позові є безпідставним, оскільки дане питання вирішується судом безпосередньо на стадії відкриття провадження у справі та може бути лише підставою для відмови у відкритті такого провадження, однак ні в якому разі не є підставою для відмови у позовних вимогах; - АТ «Укртрансгаз» є оператором газотранспортної системи, що не ставиться під сумнів ані судом першої інстанції, ані відповідачем, у позивача відсутні будь-які обов`язки з повідомлення відповідача, як споживача природного газу про припинення газопостачання, а відсутність в матеріалах справи доказів надіслання відповідачу повідомлення про необхідність припинити газоспоживання за спірний період не може свідчити про недоведеність (позивачем) споживання відповідачем природного газу у спірний період з порушенням вимог чинного законодавства, без достатньої правової підстави; - судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що виразилось у незалученні до участі у справі у якості третьої особи АТ «НАК «Нафтогаз України», оскільки в оскаржуваному рішенні суд фактично визнав за АТ «НАК «Нафтогаз України» обов`язок щодо постачання природного газу відповідачу у січні-лютому 2017року; - крім того, порушення норм процесуального права є те, що суд прийняв оскаржуване рішення без урахування доводів та доказів, наданих позивачем. Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду: - від 13.02.2020р. залишено апеляційну скаргу без руху; - від 27.02.2020р. поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення від 18.12.2019р.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Укртрансгаз» на рішення господарського суду Одеської області від 18.12.2019р. у справі №916/2414/19; встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 13.03.2020р.; зупинено дію рішення господарського суду Одеської області від 18.12.2019р. у справі №916/2414/19;залучено до участі у справі №916/2414/19 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача АТ «НАК «Нафтогаз України»; - від 17.03.2020р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні 14.04.2020р. із повідомленням учасників справи; - від 08.04.2020р. перенесено розгляд справи з 14.04.2020р. на 19.05.2020р. у зв`язку запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу «COVID-19». 10.04.2020р. до суду надійшли пояснення АТ «НАК «Нафтогаз України», в яких третя особа зазначила, що: - дійсно між нею та відповідачем 27.10.2016р. був укладений договір на постачання природного газу №3653/1617-ТЕ-23 (обсяги постачання жовтень 2016 року березень 2017 року). Проте у січні-лютому 2017 року АТ «НАК «Нафтогаз України» не постачало ТОВу «Одеський завод керамічних виробів» газ у зв`язку із порушенням відповідачем умов п.17 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу; - матеріали справи не містять підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу, відтак факт передачі товару не відбувся; - дослідження питання виконання НАК «Нафтогаз України» умов договорів поставки природного газу та підстав відсутності підтвердженого обсягу газу (на підтвердження ресурсу) відповідачу не є предметом доказування/дослідження даного спору, оскільки в рамках даного спору не заявлена вимога щодо визнання неправомірними дій третьої особи чи визнання права на споживання газу у спірний період, а відповідач таких вимог до третьої особи не заявляв; - суд, здійснивши висновки про споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України», вийшов за межі доказування у даній справі (постанови Верховного суду від 22.03.2018р. у справі №904/2092/17, від 20.02.2018р. у справі №911/653/17, від 22.06.2018р. у справі №904/5621/17); - сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких відносин; - НАК «Нафтогаз України» не замовляло послуг транспортування у січні-лютому 2017 року щодо відповідача. Тобто у газотранспортній системі у спірний період фізично був відсутній газ НАК «Нафтогаз України», який міг би спожити відповідач, тому висновки суду щодо споживання газу з ресурсу третьої особи у спірний період є безпідставними. Ухвалами суду апеляційної інстанції: - від 19.05.20209р. (яка занесена до протоколу судового засідання) відкладено розгляд справи на 04.06.2020р.; - від 01.06.2020р. допущено участь в судовому засіданні 04.06.2020р. в режимі відеоконференції представника АТ «Укртрансгаз» (на задоволення відповідного клопотання) із дорученням проведення відеоконференції Оболонському районному суду м.Києва. 02.06.2020р. позивач подав суду письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначив, що у відповідача відсутній за спірний період акт приймання-передачі природного газу, що свідчить про недоведеність та відсутність факту отримання природного газу від АТ НАК «Нафтогаз України». Сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору (аналогічний правовий висновок містить постанова Верховного Суду від 20.12.2018р. у справі №920/169/18). Відповідачем не надано суду першої інстанції жодного належного та допустимого доказу, на підтвердження обставин, якими він би заперечував проти позову, зокрема, доказів, які б підтверджували факт отримання природного газу від постачальника(підписаного(их) акту(ів) приймання-передачі, тощо), що підтверджує недоведеність та відсутність факту отримання відповідачем природного газу від АТ «НАК «Нафтогаз України». Третя особа у спірний період не постачала відповідачу природний газ, що передбачає відсутність факту закачування у газотранспортну систему відповідного обсягу газу з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України». Тобто у газотранспортній системі фізично був відсутній газ АТ «НАК «Нафтогаз України», який міг би спожити відповідач у спірний період, тому висновки суду першої інстанції щодо споживання газу з ресурсу третьої особи є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. У поясненнях позивач посилається на постанови Верховного суду від 18.05.2020р. у справі №826/16697/17, від 22.06.2018р. у справі №904/5432/17 та Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020р. у справі №909/971/19. У судовому засіданні 04.06.2020р. оголошено перерву до 24.06.2020р. Судове засідання, призначене на 24.06.2020р. не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бєляновського В.В. У зв`язку із триваючою тимчасовою непрацездатністю з 22.06.2020р. судді В.В.Бєляновського, розпорядженням керівника апарату суду №156 від 10.07.2020р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2414/19. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2020р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: О.Ю.Аленін, К.В. Богатир. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.07.2020р. прийнято справу до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: О.Ю. Аленін, К.В. Богатир; повторно розпочато розгляд справи та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 29.09.2020р. в режимі відеоконференції з Оболонським районним судом м.Києва. У зв`язку з відпусткою головуючого судді Мишкіної М.А. та тимчасовою непрацездатністю судді-учасника колегії Богатиря К.В. судове засідання 29.09.2020р. не відбулось. 16.10.2020р. відповідач подав суду пояснення, в яких просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, та зокрема, зазначив, що: - в основу правомірних, обґрунтованих вищенаведених висновків суду першої інстанції був покладений факт укладання між АТ «НАК «Нафтогаз У країни» (постачальник) та ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» ( споживач) Договору № 3653/1617-ТЕ-23 від 27.10.2016 року, період дії якого охоплює спірний період, а саме з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно). Отже, твердження апелянта про відсутність правової підстави для набуття газу відповідачем є хибним, оскільки відбір газу ТОВ «ОЗКВ» відбувався у рамках дії Договору, укладеного між ТОВ «ОЗКВ» із АТ «НАК «Нафтогаз України». ТОВ «ОЗКВ» було сплачено за спожитий у період з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природний газ, що підтверджується відповідними квитанціями та відповідно виключає складову кондикційних зобов`язань, а саме, набуття майна за рахунок іншої особи. - у випадку наявності несанкціонованого відбору природного газу суб`єктом ринку природного газу до останнього повинні бути застосовані виключно санкції, передбачені статтею 59 Закону України «Про ринок природного газу»; - не здогадуючись про відсутність підтверджених номінацій, ТОВ «ОЗКВ» спожив встановлений умовами договору обсяг природного газу та направив примірники акта приймання-передачі природного газу в строки, встановлені договором, чим виконав п. 3.5. Договору; - з п. 3.5. Договору вбачається, що акт приймання-передачі подається Споживачем для підписання Постачальником не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Вказане положення свідчить про те, що акт приймання-передачі може бути підписаний після спожиття природного газу. У зв`язку з цим, твердження апелянта про юридичну неможливість спожиття природного газу без укладення акту приймання-передачі природного газу суперечать умовам Договору. У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю з 05.10.2020р. судді О.Ю.Аленіна розпорядженням керівника апарату суду №412 від 20.10.2020р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2414/19. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2020р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: К.В. Богатир, Л.В. Лавриненко. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.10.2020р. прийнято справу до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: К.В. Богатир, Л.В. Лавриненко та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 23.11.2020р. Судове засідання, призначене на 23.11.2020р. не відбулось у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Л.В. Лавриненко з 10.11.2020р. по 27.11.2020р. та перебуванням головуючого судді М.А. Мишкіної з 20.11.2020р. по 26.11.2020р. у відпустці. З 30.11.2020р. по 18.12.2020р. головуюча суддя М.А. Мишкіної була тимчасовою непрацездатна. Ухвалами суду апеляційної інстанції: - від 21.12.2020р. призначено справу розгляду на 18.01.2021р., 15.00год. з повідомленням учасників справи; - від 14.01.2021р. постановлено провести судове засідання 18.01.2021р., 15.00год. у справі №916/2414/19 у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (зал судових засідань №5) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon»; забезпечено участь представника АТ «НАК «Нафтогаз України» - адвоката Когутенко М.Г. у судовому засіданні 18.01.2021р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. В засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача та третьої особи підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення. Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази стосовно фактів, наведених сторонами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, 31.01.2017р. між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (наразі АТ «Укртрансгаз») (Покупець) та Публічним Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (наразі АТ «НАК «Нафтогаз України») (Продавець) було укладено договір про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ (т.1, а.с.9-13), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого за цим договором Продавець зобов`язується передати у власність Покупця у січні квітні 2017р. природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування. Згідно із п.3.2 договору від 31.01.2017р. приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу до 30.04.2017р. включно, а в частині розрахунку до їх повного здійснення (п.11.1 Договору від 31.01.2017р.). 31.01.2017р. між ПАТ «Укртрансгаз» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» відповідно до умов договору про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ від 31.01.2017р. було підписано акт приймання-передачі у січні 2017 року природного газу у обсязі 731439,744тис.куб.м., вартість якого складає 6125661568,06грн. (т.1, а.с.14). 28.02.2017р. між ПАТ «Укртрансгаз» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» відповідно до умов договору про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ від 31.01.2017р. було підписано акт приймання-передачі у лютому 2017 року природного газу у обсязі 643105,799тис.куб.м., вартість якого складає 5919145774,00грн. (т.1, а.с.15). 27.10.2016р. між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський завод керамічних виробів» (Споживач) було укладено договір постачання природного газу №3653/1617-ТЕ-23 (надалі Договір від 27.10.2016р.) (т.1, а.с.100-104), відповідно до умов п. п. 1.1, 1.2, 2.1 якого Постачальником були прийняті на себе зобов`язання щодо передання у власність Споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природний газ, а Споживачем були прийняті на себе зобов`язання з прийняття та оплати природного газу на умовах договору. Газ, який постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Постачальник зобов`язується, зокрема у січні 2017р. передати Споживачеві природний газ у обсязі до 40 тис.куб.м., у лютому 2017 року - 40 тис.куб.м. У преамбулі Договору 26.10.2016р. зазначено, що сторони договору при його підписанні керувались нормами ЗУ «Про ринок природного газу» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015р. №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)». Згідно п.2.1 Договору 26.10.2016р. Постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 190тис.куб.метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.метрів): листопад 35; грудень 40; січень 40; лютий 40; березень

35. Відповідно до п. 3.2 від 26.10.2016р. Споживач до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки Споживачем, Постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними в пункті 2.1. цього договору на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджуються Постачальником шляхом надання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому чинним законодавством України порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору. Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4 Договору від 26.10.2016р.). Відповідно до п.п.7.1,7.2 Договору від 26.10.2016р. Споживач має право отримувати природний газ відповідно до даного договору; Споживач зобов`язаний самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу у випадку відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного Споживачу. В матеріалах справи наявні копії квитанцій, відповідно до яких ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» сплатило АТ «НАК «Нафтогаз України» 276000грн., 8500грн., призначення платежу - оплата за спожитий природній газ згідно договору 5445/15ТЕ-23, 3653/16-17ТЕ, 3203/16ТЕ-23 (т.1, а.с.105-107 зворот). В реєстрі обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України» у січні 2017 року, підписаному виконавчим директором ПАТ «Одесагаз» (т.1, а.с.20-22) зазначено, що ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» у січні 2016 року використало згідно алокації 38,930 тис.куб.м. без підтвердженої номінації. В реєстрі обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України» у лютому 2017 року, підписаному виконавчим директором ПАТ «Одесагаз» (т.1, а.с.23-25) зазначено, що ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» у лютому 2016 року використало згідно алокації 17,935 тис.куб.м. без підтвердженої номінації. Факт споживання природного газу у вищезазначених обсягах за відсутності номінацій на січень-лютий 2017 року відповідачем не оспорюється. З наданої АТ «Укртрансгаз» довідки (т.1, .а.с.26), підписаної головним бухгалтером вбачається, що позивач у січні-лютому 2017 року здійснював списання природного газу на балансування. Звертаючись до суду з позовом АТ «Укртрансгаз» зазначало, що відповідач у січні-лютому 2017 року здійснив відбір природного газу за відсутності укладеного договору постачання природного газу та за відсутності будь-яких договірних відносин із позивачем, без виділення обсягів АТ «НАК «Нафтогаз України» та передачі газу за прямим договором з третьою особою. АТ «Укртрансгаз» вважає, що відповідач має повернути йому спожитий у січні-лютому 2017 року газ в обсязі 56,865тис.куб.м. та/або сплатити його вартість, оскільки набув його за рахунок позивача без належних на те підстав. Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Згідно із ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені нормами ч.2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Отже, виходячи з наведеного, для з`ясування чи набула особа відповідного зобов`язання, визначеного ст.1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав. Відповідно до з ч.ч.1,2 ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України у від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13. За положеннями глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях, а для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Верховний Суд у своїй постанові від 17.04.2019 у справі №757/16163/17 зазначив, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Таким чином права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Правові засади функціонування ринку природного газу Закону України визначені положеннями Закону України «Про ринок природного газу». Відповідно до п.п. 17, 18, 27, 37 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; оператор газосховища - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Згідно із п.1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та, зокрема, за принципом забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу. Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч.ч.1,3 ст.12 ЗУ «Про ринок природного газу»). За приписами ч.2 ст.13 ЗУ «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. Відповідно до п.1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків. Згідно із абз.1-3 п.9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу. За приписами абз.2 п. 10 розділу II Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено обов`язок АТ «НАК «Нафтогаз України» придбавати природний газ, видобутий ПАТ Укргазвидобування, для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії відповідно до цього Положення за цінами, на умовах та у порядку, що визначаються пунктами 6-8 цього Положення. Постачання природного газу АТ «Нафтогаз України» виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації (п.17 Постанови №758 від 01.10.2015р.). Обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК «Нафтогаз України» на період до 1 квітня 2017 р. за таких умов: укладення виробником теплової енергії з НАК Нафтогаз України договору постачання природного газу відповідно до законодавства; відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК Нафтогаз України за використаний природний газ, або відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед НАК Нафтогаз України за спожитий до 1 січня 2016 р. природний газ за всіма укладеними з НАК Нафтогаз України договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК Нафтогаз України договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків, або надання НАК Нафтогаз України та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК Нафтогаз України), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК Нафтогаз України, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо). Відповідно до ст.20 ЗУ «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб`єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу. Суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, є оператором газотранспортної системи. Згідно із п. 4 ч.2 ст.22 ЗУ «Про ринок природного газу» з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов`язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб. Відповідно до п.1 глави 1 розділу X Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу. Згідно із ч.ч. 1,2 ст.59 ЗУ «Про ринок природного газу» суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками. Положеннями 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), визначено, що місячна номінація це заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності); несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу; підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об`єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника. Пунктами 13, 14 розділу II Правил постачання природного газу передбачено, що Постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема, в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування. За необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об`єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року № 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за № 703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу. Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ/ГТС. АТ «Укртрансгаз» виступає Оператором газотранспортної системи, що не заперечувалось учасниками справи під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, отже відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України ця обставина не потребує доказування. З матеріалів справи вбачається, що АТ «Укртрансгаз» у січні - березні 2017 року придбало природний газ на підставі договору постачання природного газу про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ від 31.01.2017р., укладеного з АТ «НАК «Нафтогаз України». Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність для АТ «НАК «Нафтогаз України» імперативу (обов`язку) щодо постачання природного газу певним особам, встановлена підпунктом 1 пункту 3 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, розпорядженням Кабінету Міністрів України «Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» від 05.10.2016 № 742-р, Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187. Колегією суддів під час розгляду справи враховуються роз`яснення регулятора Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), надане у листі від 18.07.2018 № 6367/16.3.2/7-18, згідно із яким, у разі якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб`єктів ринку природного газу зобов`язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб`єктів, крім несанкціонованого відбору (виключно у частині самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку, шляхом самовільного відновлення споживання природного газу) або у випадку підтвердження номінації по такому споживачу іншому постачальнику. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб`єктів природного газу. Отже, якщо за підсумками місяця по об`єкту виробника теплової енергії зафіксований певний обсяг споживання газу, такий обсяг незалежно від наявності чи відсутності номінації для забезпечення потреб виробників теплової енергії повинен відноситися на постачальника із спеціальними обов`язками, тобто на ПАТ «НАК «Нафтогаз України». Судом апеляційної інстанції встановлено, що за договором з АТ «НАК «Нафтогаз України» відповідачу у січні-лютому 2017 року підлягав передачі газ в обсязі 80тис.куб.м. (п.2.1 Договору від 27.10.2016р.). Враховуючи вищевикладене та умови договорів постачання природного газу, з урахуванням встановлення судом факту споживання відповідачем у спірний період природного газу в обумовленому договором обсязі, колегія суддів вважає, що подання чи неподання номінацій АТ «НАК «Нафтогаз України» перебуває поза межами впливу споживача та не може свідчити про безпідставне споживання природного газу за рахунок позивача з його ресурсу. Суд не погоджується із тим, що позивачем не доведено споживання відповідачем газу у січні 2017р. у кількості 38,930тис.куб.м., оскільки такий обсяг спожитого газу ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» газу зафіксований в реєстрі обсягів газу по договорах з АТ «НАК «Нафтогаз України» у січні 2016 року (т.1, а.с.21). Третя особа, залучена до участі у справі в суді апеляційної інстанції надала підписаний відповідачем Акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2017р., підтвердивши споживання газу у цей період ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» у кількості 38,930тис.куб.м. (т.1, а.с.216). Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» здійснювало споживання природного газу у січні-лютому 2017р. із дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, на підставі укладеного із АТ «НАК «Нафтогаз України» договору постачання природного газу. Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно із ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставини повідомлення Постачальником АТ «НАК «Нафтогаз України» Споживача ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» про наявність у останнього обов`язку обмежити споживання природного газу. Відсутність в матеріалах справи вказаних доказів, як і доказів на підтвердження вжиття Постачальником або Оператором ГРМ/ГТС на замовлення Постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача свідчать про недоведеність позивачем факту споживання відповідачем у січні-лютому 2017р. природного газу із порушенням вимог чинного законодавства. Відсутність підписаного з третьою особою акту приймання-передачі природного газу не впливає на результати розгляду спору за позовом АТ «Укртрансгаз», оскільки це питання стосується виключно виконання сторонами своїх зобов`язань за договором постачання природного газу, укладеного відповідачем та третьою особою. Враховуючи наявність укладеного 27.10.2016р. між АТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» договору постачання природного газу, яким передбачено поставку природного газу у січні-лютому 2017 року, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження повідомлення відповідача про наявність у останнього обов`язку обмежити споживання природного газу, а також вжиття з боку Постачальника або Оператора ГРМ/ГТС на замовлення Постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, недоведеною позивачем є обставина споживання ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» природного газу у січні-лютому 2017 року за рахунок обсягів природного газу, придбаних за договором з АТ «НАК «Нафтогаз України» позивачем. Суд апеляційної інстанції констатує відсутність в матеріалах справи належних доказів того, що спірний обсяг газу був відібраний у січні-лютому 2017 року саме з ресурсу АТ «Укртрансгаз», а також враховує, що видача номінацій відповідно до укладеного з відповідачем договору є обов`язком, а не правом АТ «НАК «Нафтогаз України», що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постановах від 22.06.2018р. у справі №904/5621/17,від 21.03.2018р. у справі №911/656/17, від 14.05.2018р. у справі №926/680/17, від 12.03.2019р. у справі №917/325/18, від 05.03.2019р. у справі №923/351/18, від 25.02.2020р. у справі №905/2248/18. На думку колегії суддів, описана ситуація не може бути кваліфікована як набуття майна за рахунок іншої особи в аспекті положень ст.1212 ЦК України, а споживання ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» газу без підтвердження номінацій може свідчити про неналежне виконання умов договору у АТ «НАК «Нафтогаз України» з боку відповідача, а не про відбір природного газу з ГТС, належного АТ «Укртрансгаз» Щодо звернення позивача одночасно з вимогами про повернення безпідставно набутого майна та стягнення його вартості, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Положеннями цивільного законодавства не надано права особі, яка вважає себе власником майна, одночасно вимагати повернення майна та відшкодування його вартості. Згідно із приписами ЗУ «Про ринок природного газу» діяльність щодо зберігання природного газу здійснюється спеціальним суб`єктом ринку природного газу - оператором газосховища, який отримує ліцензію на здійснення вказаного виду господарської діяльності; в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у відповідача ліцензії на здійснення такого виду діяльності як зберігання природного газу, тобто відповідач не виступає оператором газосховищ. Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Укртрансгаз» про зобов`язання відповідача повернути безпідставно набуте майно та відшкодувати його вартість саме АТ «Укртрансгаз». Колегія суддів при цьому зауважує, що питання сплати вартості спожитого газу у січні-лютому 2017 року ТОВ «Одеський завод керамічних виробів» є предметом правовідносин відповідача з АТ «НАК «Нафтогаз України» за укладеним ними договором від 27.10.2016р. №3653/1617-ТЕ. Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду наступного. В частині посилань позивача на постанову Верховного суду від 20.12.2018р. у справі №920/169/18. Постановою від 20.12.2018р. справу №920/169/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва з огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також не було надано належної оцінки доводам учасників справи. Позовні вимоги у справі № 920/169/18 мотивовані тим, що спірні грошові кошти перераховані Відповідачці помилково із посиланням у графі призначення платежу відповідного платіжного доручення на договір, який між сторонами не укладався, чого не мало місця у цій справі, що переглядається. Також у справі № 920/169/18 зроблено висновок, що сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору. Подібний висновок не може бути застосовано при розгляді справи № 916/2414/19, оскільки обставин переплати суми за зобов`язаннями, як і відсутності договірних відносин у даній справі не встановлено. Твердження АТ «Укртрансгаз» про необхідність врахування при розгляді даної справи висновків Верховного суду, викладених у постанові від 18.05.2020р. у справі №926/16697/17 колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаній постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що саме по собі ігнорування (невиконання) НАК «Нафтогаз України» визначеного обов`язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов`язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень статті 59 Закону № 329-VIII, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов`язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов`язань в податковому обліку платника податків. В постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі №910/3040/16. Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Отже посилання АТ «Укртрансгаз» на викладені в постанові у справі №826/16697/17 висновки не можуть бути враховані при розгляді даної справи, оскільки такі висновки зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі №916/2414/19, вони відрізняються предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставини. Посилання скаржника на те, що через газорозподільну систему, оператором якої є позивач, відповідач здійснив несанкціонований відбір газу, належного саме АТ «Укртрансгаз» (а не АТ «НАК «Нафтогаз України»), не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.76, 77 ГПК України. Колегія суддів звертає увагу на те, що ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи АТ «НАК «Нафтогаз України» не надано пояснень та відповідних доказів (відповідне питання також з`ясовувалось судом у судовому засіданні 18.01.2021р.) стосовно коштів, які були перераховані відповідачем як вартість спожитого природного газу, у тому числі за Договором від 27.10.2016р. №3653/1617-ТЕ за відповідними квитанціями (т.1, а.с.105-107 зворот) чи були ці кошти повернуті відповідачу як безпідставно сплачені або були залишені третьою особою як оплата за отриманий газ. Судом першої інстанції надано оцінку поданим позивачем доказам, в оскаржуваному рішенні містяться відповідні посилання. Посилання скаржника на незалучення судом першої інстанції АТ «НАК «Нафтогаз» до участі у справі підставою для скасування оскаржуваного рішення слугувати не спроможні, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи (ч.2 ст.277 ГПК України). АТ «НАК «Нафтогаз України» не зазначало про порушення його прав оскаржуваним рішенням та не подавало апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2019р. з мотивів того, що цим рішенням вирішено питання про його права та обов`язки. Відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги АТ «Укртрансгаз» не спростовують правильність висновку місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог за їх безпідставністю та недоведеністю. В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області залишається без змін як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права відповідно до ст.276 ГПК України. Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення від 18.12.2019р.), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі. Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2019р. у справі №916/2414/19 залишити без змін. Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України. Повний текст постанови складено 20 січня 2021 року. Головуючий суддя М.А. Мишкіна Суддя К.В. Богатир Суддя Л.В. Лавриненко