Постанова 4809 № 404/6815/20

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/34/21 Головуючий у суді І-ї інстанції Бурко Р. В. Категорія - 41 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Гончар В. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.01.2021 року. Суддя Кропивницького апеляційного суду Гончар В.М., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2020 року якою: ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки - НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн. та стягнено судовий збір в розмірі 420,40 грн. в дохід держави ВСТАНОВИВ: Постановою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він здійснив фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору, чим порушив вимоги статей 21,24 КЗпП, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.41 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити пропущений строк, для подачі апеляційної скарги, скасувати постанову суду та направити матеріали до Управління Держпраці в Кіровоградській області для складання постанови відповідним уповноваженим органом за ст. 265 КЗпП України. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що він не міг звернутись до суду оскільки перебував на сомоізоляці, в період наданий судом для оскарження постанови. Також вказав, що на офіційному веб-сайті Держпраці 06.02.2020 викладено роз`яснення, як і в якому порядку застосовуються штрафи. Так, офіційна позиція Держпраці стосовно фізичних осіб-підприємців полягає в наступному: Адміністративна відповідальність за порушення вимог законодавства про працю передбачена статтею 41 КУпАП. Отже, частиною другою статті 265 КЗпП України і частиною третьою статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за порушення законодавства про працю. Штраф за частиною другою статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за статтею 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно з постановою суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення. Таким чином, до затвердження в установленому порядку форми попередження фінансові санкції, передбачені абзацами другим та шостим частини другої статті 265 КЗпП України, не застосовуються, що не виключає обов`язку інспектора праці направляти протокол про адміністративне правопорушення на розгляд до суду. Тобто, офіційна позиція органів Держпраці полягає у тому, шо оновлені положення ст. 256 КЗпП, суттєво пом`якшують відповідальність особи, не мають зворотної дії в часі, а тому в його випадку суд повинен був повернути матеріали до Управління Держпраці в Кіровоградській області для складання Постанови за ст. 265 КЗпП України. В поданій до суду заяві ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив розглянути справу за його відсутності Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо скасування постанови суду вважаю, що вона не підлягає задоволенню враховуючи наступне. Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови, вважаю за необхідне його поновити за обставин, про які зазначені в апеляційній скарзі. На переконання апеляційного суду, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суддя суду першої інстанції з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, зробив обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП. Відповідно до ч. 3 ст. 41 КУпАП, адміністративна відповідальність встановлена за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства. Так, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Відповідно до матеріалів справи убачається, в ході проведення інспекційного відвідування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено порушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП, що підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії № КР9035/390/АВ/П/ПТ від 15.10.2020 разом із долученими до нього документами, які підтверджують обставини встановлені судом. На момент проведення інспекційного відвідування 15.10.2020 трудові договори, які б підтверджували факт перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чи договори цивільно-правового характеру не надано. Враховуючи вищенаведене, суддя суду першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП. Даний висновок суду підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № КР9035/390/АВ/П/ПТ від 15.10.2020 та іншими долученими до нього документами, які підтверджують обставини встановлені судом. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 судом першої інстанції накладено у межах санкції ч. 3 ст. 41 КУпАП, з дотриманням вимоги ст.ст. 33-35 КУпАП, і є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, зокрема виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нею нових правопорушень. Доводи зазначені в апеляційній скарзі мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріалами справи не містять. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. З огляду на наведене, на переконання апеляційного суду, суддя суду першої інстанції, вирішуючи справу, дотримався вимог ст. ст. 9, 251, 279, 280, 283 КУпАП, викладені в оскаржуваній постанові висновки, відповідають встановленим фактичним обставинам справи, відтак рішення судді є законним та обґрунтованим, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції чи зміни не вбачається. Таким чином, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Керуючись статтями 22, 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду В.М. Гончар