Постанова 4814 № 552/148/14-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/148/14-ц Номер провадження 22-ц/814/258/21Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі: головуючого судді Абрамова П.С., суддів Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І., При секретарі Зеленській О.І. З участю адвоката Назаренка О.Й. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ПАТ «МТБ БАНК»- адвоката Мирка Романа Олексійовича на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2020 року. у справі за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на дії державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ,- ВСТАНОВИВ: короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції; В листопаді 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із скаргою на дії державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), заінтересована особа: ПАТ «МТБ Банк». У своїй скарзі прохали: - визнати незаконними дії Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо прийняття рішення про відмову у скасуванні арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 (відмінного від земельної ділянки та житлового будинку); -скасувати арешт з ј частки квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 70,4 кв.м., житловою площею 39,8 кв.м.) та гаража 23 ряд 10 в гаражному кооперативі «Дружба» по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); скасувати арешт з ј частки квартири АДРЕСА_1 (загально. Площею 70,4 кв.м., житловою площею 39,8 кв.м.), що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); -зобов`язати старшого державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Піддубного Вадима Владиславовича, чи іншого державного виконавця, який буде вести виконавчі провадження ВП №48566301 та ВП №48566257, зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 та нерухомого майна ОСОБА_1 , відмінного від земельної ділянки та житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20.11.2020 року скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Знято арешт з належної ОСОБА_1 ј частки квартири за адресою АДРЕСА_4 ; знято арешт належної ОСОБА_2 ј частки квартири за адресою АДРЕСА_4 ;знято арешт з належного ОСОБА_2 гаражу, розташованого за адресою м. Полтава, «Дружба» гаражний кооператив, гараж НОМЕР_3 ряд НОМЕР_4 , адреса ГК: АДРЕСА_2 . В задоволенні іншої частини скарги відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги; З даною ухвалою не погодився предстваник ПАТ «МТБ БАНК»- адвокат Мирко Роман Олексійович та оскаржив її в апеляційному порядку. Апелянт прохає, скасувати ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 20.11.2020 року в частині задоволення скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; В своїй скарзі вказує, що суд першої інстанції при частковому задоволенні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виходив з того, що згідно виконавчого документу сума грошових коштів, яка підлягає стягненню з боржників на користь стягувача становить 1 405 499, 20 грн., вартість описаного та арештованого майна в розмірі 2 166 800 грн. відповідає меті виконавчого провадження та в повній мірі забезпечує виконання рішення та додержання прав стягувача у виконавчому провадженні. Однак, апелянт не погоджується з такою ухвалою в частині задоволення скарги, оскільки вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права в даній частині. Вказує, що після постановлення оскаржуваної ухвали боку скаржників, 10.11.2020 року в будинку в АДРЕСА_3 ними здійснено реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що безпосередньо унеможливлює реалізацію вказаного будинку на прилюдних торгах, оскільки відповідно до Порядку реалізації арештованого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, разом з заявкою на реалізацію арештованого майна подається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду. Таким чином, вказує, що накладення арешту на все майно боржника спрямоване на реальне та своєчасне виконання судового рішення. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відзив на апеляційну скаргу «ПАТ МТБ БАНК». У відзиві вказують, що погоджуються з висновками суду першої інстанції, що після визначення вартості нерухомого майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 а збереження арешту іншого нерухомого майна боржників є невиправданим, суперечить приписам ч.3.ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» та є безпідставним. Також вказують, що оскільки за інформацією вартість житлового будинку та земельної ділянки за вищевказаною адресою, визначеної висновком експертизи ПП Центр незалежної оцінки та експертизи в загальному розмірі становить 2 166 800 грн., в повній мірі відповідає сумі стягнення з врахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, збереження арешту на інше нерухоме майно боржників є невиправданим та безпідставним. У відзиві прохають, в задоволенні апеляційної скарги представника стягувача відмовити, ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 20.11.2020 року залишити без змін. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ « Марфін банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1405499 грн. 20 коп. На виконанні у Полтавському районному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавче провадження №48566301, яке відкрите 28 серпня 2015 року постановою державного виконавця ВДВС Полтавського районного управління юстиції за виконавчим листом №2/552/395/14, виданим Київським районним судом м.Полтави 19 вересня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованості у розмірі 1405499,20 грн. Провадження відкрите щодо стягнення коштів з ОСОБА_2 (а.с.5-9). Також на виконанні у Полтавському районному відділі державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавче провадження №48566257, яке відкрите 28 серпня 2015 року постановою державного виконавця ВДВС Полтавського районного управління юстиції за виконавчим листом №2/552/395/14, виданим Київським районним судом м.Полтави 19 вересня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованості у розмірі 1405499,20 грн. Провадження відкрите щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 (а.с.10-14). Постановами державного виконавця ВДВС Полтавського районного управління юстиції від 28 серпня 2015 року накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в тому числі і на квартиру в АДРЕСА_4 ; та гараж, розташований за адресою м. Полтава, «Дружба» гаражний кооператив, гараж НОМЕР_3 ряд НОМЕР_4 , адреса ГК: АДРЕСА_2 . Листом державного виконавця виконавчої служби Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) відмовлено у знятті арешту з арештованого майна. ( а. с. 27) Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині оскарження дій державного виконавця про відмову у знятті арешту на зазначені об`єкти нерухомості , місцевий суд встановив , що дії державних виконавців, як в частині накладення арешту на спірні об`єкти нерухомості так і в частині відмови у знятті арешту відповідають вимогам закону України «Про виконавче провадження». Зокрема суд встановив, що Згідно з ч. 3 - 6 ст. 59 Закону України « Про виконавче провадження»

3. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Частину четверту статті 59 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 2618-VIII від 22.11.2018 Зазначені вище підстави для зняння арешту з майна місцевим судом встановені не були , тому дії державних виконавців відповідають вимогам закону. В зазначеній частині висновки місцевого суду сторони не оспорили. Разом з тим , місцевий суд встановив, що крім квартири в АДРЕСА_4 ; та гаража, розташований за адресою м. Полтава, «Дружба» гаражний кооператив, гараж НОМЕР_3 ряд НОМЕР_4 , адреса ГК: АДРЕСА_2 ., арешт був накладений на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 . вартість яких складає 2166800 грн. , що є достатнім для виконання судового рішення. Посилаючись на вимоги ч.5 ст. 59 Закону « Про виконавче провадження» місцевий суд дійшов висновку про необхідність зняття арешту з арештованих: квартири в АДРЕСА_4 ; та гаража, розташованого за адресою м. Полтава, гаражний кооператив «Дружба», гараж НОМЕР_3 ряд НОМЕР_4 , адреса ГК: вул. Комарова, 4а., Апеляційний суд вважає що зазначені висновки місцевого суду суперечать вимогам матеріального та процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали скаргу в порядку визначеному розділом 7 ЦПК України . Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному закономпорядку. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Закономзаходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). Відповідності з вимогами ст.451 ЦПК України За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Як зазначено вище місцевий суд дійшов висновку, що дії державних виконавців як під час накладення арешту на нерухоме майно так і під час відмови у задоволенні клопотання сторін про зняття арешту з майна відповідають вимогам визначеним в ст. 56, 59 Закону України « Про виконавче провадження». Зокрема , суд встановив, що арешт на все майно боржників було накладено згідно з вимогами закону та що державними виконавцями правомірно було відмовлено в задоволенні заяви про зняття арешту з спірного майна. Згідно з частинами першою - третьою статті 57Закону№ 606- XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Зняття арешту з частини майна є виключним повноваженням державних виконавців. Вирішення питання про зняття арешту з арештованого майна з підстав арешту кількості майна, яке перевищує розмір заборгованості, може бути вирішено лише у випадку визнання дій державних виконавців в цій частині незаконними , в тому числі , якщо вони відмовили у знятті арешту з цих підстав. Як зазначено вище, місцевим судом неправомірність дій державних виконавців встановлено не було. Таким чином, апеляційний суд вважає, що в місцевого суду були відсутні підстави для вирішення питання про зняття арешту з арештованого майна. Фактичнно місцевий суд вирішив питання про зняття арешту з арештованого майна, що не входить в його компетенцію, при вирішенні спору щодо законності дій державних виконавців. мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Апеляційний суд вважає , що доводи апелянта в тій частині, що з 10.11.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили реєстрацію місця проживання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 . що безпосередньо ускладнює реалізацію вказаного будинку на прилюдних торгах( необхідний дозвіл органу опіки та піклування) дійсно ускладнить виконання судового рішення, однак вказаний довід не впливає на вирішення судом питання щодо правомірності зняття арешту з арештованого майна. Щодо доводів апелянта про незаконність зняття судом арешту з арештованого майна , апеляційним судом вище проаналізовано дотримання судом норм матеріального та процесуального права та зроблено висновок про їх порушення, та , що висновки суду першої інстанції щодо доцільності зняття арешту з частини майна суперечить завданню виконавчого провадження. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали Київського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2020 року в частині задоволених вимог скарги : зняття арешту з належної ОСОБА_1 ј частки квартири за адресою АДРЕСА_4 ; зняття арешту з належної ОСОБА_2 ј частки квартири за адресою АДРЕСА_4 ; та зняття арешту з належного ОСОБА_2 гаражу, розташованого за адресою м. Полтава, гаражний кооператив «Дружба», гараж НОМЕР_3 ряд НОМЕР_4 , адреса ГК: АДРЕСА_2 ., та в цій частині у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно відмовити. Оскільки апеляційна скарга підлягає до задоволення, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, з урахуванням норм 141 ЦПК України, слід відшкодувати за рахунок відповідача. Керуючись ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника ПАТ «МТБ БАНК»- адвоката Мирка Романа Олексійовича на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2020 року задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2020 року в частині задоволення скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зняття арешту скасувати. В задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зняття арешту відмовити. В іншій частині Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді С.М. Бондаревська Л.І. Пилипчук