Постанова 4812 № 484/3634/20

20.01.21 22-ц/812/260/21 Справа №484/3634/20 Головуючий суду першої інстанції Хемич О. Б. Провадження №22-ц/812/260/21 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2021 року м.Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О. В., суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О., із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д., без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 грудня 2020 року, ухвалене о 10 год 25 хв під головуванням судді Хемич О. Б. в приміщенні суду в м. Первомайськ Миколаївської області, повний текст якого складено 07 грудня 2020 року, за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю), В С Т А Н О В И В: 22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду зазначений позов до ТОВ «Агрофірма Корнацьких», який обґрунтовувала наступним. Позивач вказувала, що їй на праві власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить чотири земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області: площею 0,0170 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:1353, площею 1,2953 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:1351, площею 3,0768 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:1350, площею 0,2774 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:1352. 28 грудня 2009 року від імені ОСОБА_2 із ТОВ «Агрофірма Корнацьких» укладено договір оренди земельної частки (паю), на підставі якого відповідач користується вищезазначеними земельними ділянками. Посилаючись на те, що зазначений договір було укладено після смерті ОСОБА_2 , позивач просила визнати його недійсним. ТОВ «Агрофірма Корнацьких» просило у задоволенні позову відмовити, посилаючись на відсутність у позові ОСОБА_1 правових підстав та пропуск позовної давності. У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначила, що строк позовної давності починає відраховуватися з моменту прийняття Кам`янобалківською сільською радою 02 квітня 2020 року рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної частки (паю) від 28 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких», зареєстрований в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам`янобалківській сільській раді 02 березня 2010 року за №137. З відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в сумі 840,80 грн. Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач вказував, що позивач знала про порушення її прав з 01 листопада 2016 року, коли судом було ухвалено рішення про визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай), належне ОСОБА_2 , а тому судом безпідставно не взято до уваги пропуск ОСОБА_1 позовної давності. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошувала на безпідставності вимог скарги та законності й обґрунтованості рішення суду. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а.с.12). За життя їй на підставі сертифікату МК №0035486 від 27 червня 1996 року належало право на земельну частку (пай) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів із земель, які перебували у колективній власності КСП «Світанок», в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. 28 грудня 2009 року від імені ОСОБА_2 на підставі доручення ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» договір оренди вказаної земельної частки (паю) строком на 50 років (з 01 січня 2010 року до 31 грудня 2059 року). 01 листопада 2016 року рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, яке набрало законної сили 14 листопада 2016 року, встановлено факт, що ОСОБА_1 є рідною племінницею ОСОБА_2 . За ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів із земель, які перебували у колективній власності КСП «Світанок», в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, право на яку посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії МК №0035486 від 27 червня 1996 року. На підставі рішення Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 02 квітня 2020 року, 08 квітня 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0170 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:1353, земельну ділянку площею 1,2953 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:1351, земельну ділянку площею 3,0768 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:1350, земельну ділянку площею 0,2774 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:1352 (а.с.7-10). З письмових пояснень позивача випливає, що про порушення її прав на земельні ділянки відповідачем вона дізналася у квітні 2020 року після затвердження сільською радою технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (а.с.35). Відповідач вказаного факту не спростував, доказів про обізнання позивача з оскаржуваним договором оренди раніш ніж у 2020 році суду не подавав. Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України). Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (частина третя статті 244 ЦК України). Стаття 248 ЦК України визначає підстави припинення представництва за довіреністю. Пунктом 6 частини першої статті 248 ЦК України встановлено, що представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків. Положення частин 2 та 3 ст.203 ЦК України визначають, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України). Згідно з нормами ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин, у мотивувальній частині рішення зазначив відповідні норми цивільного законодавства, навів їх зміст, дав оцінку наданим сторонами доказам. Апеляційний суд, погоджуючись з цими висновками суду першої інстанції, вважає недоцільним повторне наведення обґрунтувань на спростування доводів апеляційної скарги, які вже були оцінені судом. Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що хоча пункт перший статті 6 Конвенції і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Відхиляючи скаргу, апеляційний суд, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення ЄСПЛ від 21 січня 1999 року у справі «Гарсіа Руїз проти Іспанії»). У даній справі позивач довела факт порушення її права недійсним договором, який був укладений представником ОСОБА_2 після її смерті, що протирічить вищевикладеним нормам цивільного законодавства. Про порушення свого права вона дізналася у квітні 2020 року при складанні документації про встановлення меж земельних ділянок в натурі. Обізнання її про існування оскаржуваного договору до вказаної дати ніякими доказами не підтверджено. За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, оскільки воно є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 грудня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий О. В. Локтіонова Судді С. Ю. Колосовський О. О. Ямкова Повний текст постанови складено 20 січня 2021 року.