Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/935/20

Дата документу 20.01.2021 Справа № 336/935/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний № 336/935/20 Провадження № 22-ц/807/555/21 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів: Дашковської А.В., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого (необлікованого) об`єму природного газу, В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (АТ «Запоріжгаз») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого (необлікованого) об`єму природного газу. В обґрунтування позову зазначало, що 23.08.2017 працівниками оператора ГРМ АТ «Запоріжгаз» на об`єкті споживання відповідача, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено факт роботи комерційного вузла обліку газу (лічильника газу) відповідача у позаштатному режимі. За фактом виявлення роботи комерційного вузла обліку газу у позаштатному режимі працівниками Оператора ГРМ, у присутності відповідача, складено акт про порушення №0600251775 від 23.08.2017. Акт підписано працівниками АТ «Запоріжгаз» та споживачем. Комісією АТ «Запоріжгаз» з розгляду актів про порушення було прийняте рішення про задоволення повністю акту про порушення №0600251775 від 23.08.2017, що відображено в протоколі №1602 від 29.09.2017. Відповідачу здійснено перерахунок (донарахування) об`ємів природнього газу виходячи з 70 відсотків граничних об`ємів споживання природного газу за період з 23.02.2017 по 22.08.2017, з урахуванням підключених газових приладів (газова плита 1 шт., газовий котел 1 шт., газовий водонагрівач 1 шт.), зареєстрованих осіб (зареєстрована 2 особи) та опалювальної площі (130,7 м.кв). 25.10.2017 позивачем особисто було надано відповідачу Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу, його вартості та рахунок на його сплату. Вартість не облікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу склала 29 031,15 грн. До теперішнього часу вищезазначена сума відповідачем не сплачена. Ураховуючи викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вартість донарахованого необлікованого об`єму та обсягу природного газу в сумі 29 031,15 грн. та судові витрати в розмірі 2 102,00 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Запоріжгаз» вартість донарахованого необлікованого об`єму та обсягу природного газу в сумі 29 031,15 грн., а також судовий збір в розмірі 2102 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду з підстав порушення правил підсудності, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, а справу направити на розгляд до Заводського районного суду м. Запоріжжя. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що розгляд цієї справи повинен відбуватися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання ( АДРЕСА_2 ) відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України, що територіально відноситься до Заводського районного суду м. Запоріжжя. Виключна підсудність, визначена ч.1 ст. 30 ЦПК Україна, не може бути застосована, оскільки до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, відносяться спори, вимоги за якими безпосередньо стосуються об`єкта нерухомого майна, і не відносяться спори, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, незалежного від того, що такий договір укладений щодо нерухомого майна. Зазначає, що в запиті суду першої інстанції відносно місця реєстрації відповідача невірно зазначено ім`я. Суд на день відкриття провадження не встановив зареєстрованого місця проживання чи перебування відповідача, та не взяв до уваги, що довідка Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 18.03.2020 № 01-71/3060 не містить інформації про реєстрацію місця проживання відповідача. Учасники справи не скористались своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових правовідносин; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ураховуючи зазначене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме щодо дотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності), апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Згідно із роз`ясненнями, що містяться у пунктах 41 та 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо. Поняття "позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно, а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно. Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Судом встановлено, що АТ «Запоріжгаз» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого (необлікованого) об`єму природного газу. Предметом позову у цій справі є зобов`язання, які виникають з надання послуг постачання природного газу. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . З матеріалів справи вбачається, що споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , що останньою не заперечується. З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності. Оскільки, позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а саме стягнення заборгованості з утримання майна, що розташоване у Шевченківському районі м. Запоріжжя, тому підсудність за цим позовом має визначатися відповідно до правил, визначених частиною першою статті 30 ЦПК України, згідно з якими дана справа підсудна Шевченківському районному суд м. Запоріжжя. У випадку застосування виключної підсудності, передбаченої ст. 30 ЦПК України, правила загальної підсудності, встановлені ч. 1 ст. 27 ЦПК України, не застосовуються. Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 638/1988/17, від 04 березня 2020 року в справі №757/91/19. Посилання апеляційної скарги на те, що до правовідносин, що виникли між сторонами не застосовуються правила виключної підсудності, не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції правильно визначив підсудність та вирішив спір у цій справі, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї ( ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України). Апеляційна скарга обґрунтовує незаконність рішення суду першої інстанції єдиним доводом про те, що розгляд справи Шевченківським районним судом м. Запоріжжя здійснено з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить. Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 вересня 2020 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 20 січня 2021 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: А.В. Дашковська І.В. Кочеткова