Постанова 4801 № 150/141/20

Справа № 150/141/20 Провадження № 22-ц/801/42/2021 Категорія: 60 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кушнір Б. Б. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 рокуСправа № 150/141/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Войтка Ю. Б., Сопруна В. В. Секретар: Кузьменко Б. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 16 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області та ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, Рішення ухвалила суддя Кушнір Б. Б. Рішення ухвалено об 11.07 год у с. Мазурівка Чернівецького району Вінницької області Повний текст рішення складено 21 вересня 2020 року, Встановив: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка по день смерті була зареєстрована по АДРЕСА_1 та проживала до дня смерті у відділенні стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання в Територіальному центрі соціального обслуговування в с. Комаргород Томашпільського району Вінницької області. Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме: земельна ділянка, площею 2,15 га, що розташована на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, що належала померлій на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії IV-ВН № 034570 від 10 травня 2001 року. Він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з чим звернувся у Тульчинську районну державну нотаріальну контору з метою оформлення спадкових прав. Проте 17 березня 2020 року нотаріусом йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з тих підстав, що він пропустив встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини. Строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 він пропустив у зв`язку з хворобою, оскільки з 07 вересня 2015 року він перебував на денному стаціонарному лікуванні у Джулинській ПЗПСМ з діагнозом гострий поперековий радикуліт. У зв`язку із загостренням хвороби 15 вересня 2016 року його було прооперовано, після чого він проходив тривалу реабілітацію, та продовжує хворіти до даного часу. У зв`язку з цим просив визначити строк, пропущений ним для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , з поважних причин та визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 в два місяці. Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 28 липня 2020 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 . Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 28 липня 2020 року залучено до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_2 . Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 16 вересня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області та ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , пославшись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції безпідставно не визнав поважною причиною пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини той факт, що йому було проведено операцію на хребті та більше року він «був прив`язаний до ліжка» та ледь міг сам себе обходити, а також безпідставно проігнорував те, що відповідач ОСОБА_2 приховала від нього існування заповіту, вчиненого ОСОБА_3 на його ім`я, а згідно з судовою практикою Верховного Суду необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а також тривала хвороба, яка у нього досі прогресує. Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не надали. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Позивач надіслав заяву, якою просив розглянути справу у його відсутність, причину неявки зазначив незадовільний стан здоров`я. В заяві вказав, що апеляційну скаргу підтримує і просить її задовольнити в повному обсязі, скасувати як незаконне рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Комаргород Томашпільського району Вінницької області померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11 травня 2016 року (а. с. 7). Після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 2,15 га, що розташована на території Борівської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ВН № 034570 від 10 травня 2001 року (а. с. 14). За життя 26 травня 1998 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті все своє майно заповідала ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Тростянецької сільської Ради народних депутатів Ямпільського району Вінницької області 26 травня 1998 року та зареєстровано в реєстрі за № 85 (а. с. 8, 66). У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Тульчинської районної державної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Листом від 17 березня 2020 року № 21/01-16 Тульчинською державною нотаріальною конторою Вінницької області повідомлено ОСОБА_1 , що оформити спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , немає можливості у зв`язку з відсутністю факту прийняття ним спадщини, у зв`язку з чим йому запропоновано звернутися до суду (а. с. 17). Із копії спадкової справи № 370/2016 вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла її племінниця ОСОБА_2 , про що 05 жовтня 2016 року подала відповідну заяву до Томашпільської державної нотаріальної контори, у якій також повідомила про наявність спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 (а. с. 59, 60). Відповідно до довідки виконавчого комітету Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 17 березня 2020 року № 708 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно погосподарської книги з 02 січня 2006 року до 14 січня 2014 року була зареєстрована та проживала на погосподарському номері за адресою: АДРЕСА_1 , а з ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня смерті в с. Борівка була зареєстрована, але не проживала (а. с. 10). Згідно довідки Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних пільг) Томашпільського району від 16 березня 2020 року № 58 ОСОБА_3 , 1937 року народження, дійсно проживала у відділенні стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання с. Комаргород з 15 січня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де і померла (а. с. 12). Частиною першою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Стаття 1272 ЦК України встановлює, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 зазначив, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 він пропустив у зв`язку з хворобою, оскільки з 07 вересня 2015 року він перебував на денному стаціонарному лікуванні у Джулинській ПЗПСМ з діагнозом гострий поперековий радикуліт, а у зв`язку із загостренням хвороби 15 вересня 2016 року його було прооперовано, після чого він проходив тривалу реабілітацію, та продовжує хворіти до даного часу. Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому шестимісячний строк для прийняття спадщини сплив 08 листопада 2016 року. Згідно довідки Джуринської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 16 березня 2020 року, що видана сімейним лікарем ОСОБА_4 , ОСОБА_1 дійсно хворіє і перебуває на диспансерному обліку; з 07 вересня 2015 року до 17 вересня 2015 року перебував на лікуванні у денному стаціонарі Джуринської ПЗПСМ з діагнозом: гострий поперековий радикуліт; з 12 серпня 2016 року до 19 серпня 2016 року стаціонарне лікування в денному стаціонарі з діагнозом: остеохондроз поперекового відділу хребта, виражений больовий синдром; направлений на лікування у Вінницьку психоневрологічну лікарню ім. акад. Ющенка, куди був госпіталізований 14 вересня 2016 року; 15 вересня 2016 року проведена операція мікродискоектомія L5-S1 ліворуч, 20 вересня 2016 року виписаний. Після лікування хворий продовжив тривалу реабілітацію, регулярно лікується та спостерігається в Джуринській АЗПСМ (а. с. 18). З епікризу (виписки з історії хвороби № 9675), виданої КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка», вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 14 вересня 2016 року до 20 вересня 2016 року з діагнозом: ускладнений остеохондроз поперекового відділу хребта з грижею міжхребцевого диску L5-S1, з явищами радикулопатії, стійким корінцевим больовим синдромом ліворуч; 15 вересня 2016 року проведена операція мікродискектомія L5-S1 ліворуч. В результаті проведеного лікування у хворого зменшились болі в спині та лівій нозі, значно покращилась хода; ходить самостійно без сторонньої допомоги в межах відділення. Виписаний з покращенням, під нагляд неврологом за місцем проживання (а. с. 19). Апеляційний суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки він не довів наявність у нього поважних причин, що об`єктивно перешкоджали йому подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом встановленого законом шестимісячного строку. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наданими позивачем медичними документами підтверджено, що він має певні захворювання, які обмежують його рухливість, і що в період з 12 до 18 серпня 2016 року та з 14 до 20 вересня 2016 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні і йому було проведено операцію у лікарні ім. акад. О. І. Ющенка. Проте, за період з 08 травня 2016 року до 11 серпня 2016 року, з 20 серпня 2016 року до 13 вересня 2016 року та з 21 вересня 2016 року до 08 листопада 2016 року позивач не надав жодного доказу на підтвердження наявності поважної причини неподання заяви про прийняття спадщини у ці періоди та протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини. Позивач не надав суду доказів, які б вказували на те, що поза межами періоду стаціонарного лікування його стан здоров`я був настільки важкий, що перешкоджав йому у своєчасній реалізації своїх спадкових прав. Крім того, апеляційний суд враховує також тривалість неподання заяви про прийняття спадщини і після закінчення шестимісячного строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України, дотримання заявником такої засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). По справі встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач звернувся до нотаріальної контори лише в березні 2020 року, тобто після спливу значного періоду часу. Відповідно до положень частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Враховуючи встановлені обставини справи, а також тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів існування об`єктивних та непереборних перешкод для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у визначений законом шестимісячний строк, та не довів, що такий строк він пропустив з поважних причин, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно не визнав поважною причиною пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини той факт, що йому було проведено операцію на хребті та більше року він «був прив`язаний до ліжка» та ледь міг сам себе обходити, є безпідставними з огляду на те, що позивач не надав доказів того, що після проведеної операції на хребті він був у безпорадному стані та не міг рухатись, що перешкоджало йому подати заяву про прийняття спадщини протягом встановленого законом шестимісячного строку. Такі доводи спростовуються доданою позивачем до позовної заяви копією епікризу (виписки з історії хвороби № 9675), де зазначено, що в результаті проведеного лікування (операція мікродискектомія L5-S1 ліворуч) у хворого ОСОБА_1 зменшились болі в спині та лівій нозі, значно покращилась хода; ходить самостійно без сторонньої допомоги в межах відділення (а. с. 19). Доводи апеляційної скарги в тому, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що відповідач ОСОБА_2 приховала від позивача існування заповіту, вчиненого ОСОБА_3 на його ім`я, також не заслуговують на увагу та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для визначення позивачеві додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках. Зі змісту позовної заяви вбачається, що звернувшись з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 як на підставу позову послався на те, що встановлений законом строк для прийняття спадщини він пропустив у зв`язку з хворобою. Про те, що йому не було відомо про наявність заповіту на його ім`я у позовній заяві позивач не зазначав. Згідно з ч. 3 ст. 49 ЦПК України позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом до закінчення підготовчого засідання шляхом подання письмової заяви. Матеріали справи не містять письмової заяви позивача про зміну підстави позову, поданої ним до закінчення підготовчого засідання, а тому суд першої інстанції обґрунтовано послався в оскаржуваному рішенні на те, що незнання про смерть спадкодавця та незнання про наявність заповіту не були підставою позовних вимог поданої позивачем позовної заяви. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують. На підставі викладеного і керуючись ст. 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 16 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко В. В. Сопрун Повне судове рішення складено 20 січня 2021 року