Постанова Вінницький апеляційний суд № 126/2144/19

від 14.01.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 126/2144/19 Провадження № 22-ц/801/250/2021 Категорія: 12 Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В. І. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2021 рокуСправа № 126/2144/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Оніщука В.В. (суддя - доповідач), суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г., з участю секретаря судового засідання: Очеретної М.Ю., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2020 року, постановлену у складі судді Губка В.І., в залі суду, в с т а н о в и в: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання співзабудовником незавершеного будівництвом житлового будинку, у якому позивач просив: - визнати незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 80 відсотків, що розташований по АДРЕСА_1 спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , частки яких в даному майні є рівними; - визнати за ОСОБА_1 право як співзабудовника на Ѕ частину зведеного за час шлюбу, але не прийнятого в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 87,8 кв. м. 11.06.2020 позивач подав заяву про зміну предмету позову, згідно якої просив:

1. Визнати незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 80 відсотків, що розташований по АДРЕСА_1 спільним майном колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

2. Здійснити поділ незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 80 відсотків, що розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 87,8 кв. м наступним чином: - виділити та визнати право власності за ОСОБА_1 на частку, що становить 42/100 незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 , вартістю 60 854 грн., що складається з наступних елементів: А (1-6) кімната площею 10,1 кв. м; А (1-7) коридор площею 6,3 кв. м; А (1-8) кімната площею 12,9 кв. м; А (1-9) тамбур площею 2,3 кв. м; всього площа 31,6 кв. м; - виділити та визнати право власності за ОСОБА_2 на частку, що становить 58/100 незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 вартістю 82 608 грн., що складається з наступних елементів: а (1-1) тамбур площею 10,2 кв. м; а (1-2) коридор площею 13,5 кв. м; А (1-3) кухня площею 10,2 кв. м; А (1-4) кімната площею 17,2 кв. м; А (1-5) кімната площею 8,4 кв. м; всього площа 56,2 кв. м.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за відступ від принципу рівності часток при поділі незавершеного будівництвом житлового будинку в розмірі 1 077 грн. Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незавершеного будівництвом житлового будинку спільним майном колишнього подружжя та визнання права власності на частку в спільному майні - закрито. Вказана ухвала мотивована тим, що як встановлено судом, що позивач ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання об`єкта незавершеного будівництва спільною сумісною власністю подружжя та виділ в натурі 1/2 його частки. Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 14.02.2019 в цивільній справі №126/2515/16-ц у задоволенні вказаного позову відмовлено. Дане рішення суду не оскаржено та набрало законної сили 19 березня 2019 року. Таким чином, судом першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК, закрито провадження у справі через те, що набрало законної сили судове рішення, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2020 року про закриття провадження у справі, як таку, що перешкоджає подальшому розгляду справи та направити справу до Бершадського районного суду Вінницької області для продовження судового розгляду. У апеляційній скарзі зазначено, що позови у цивільних справах №126/2515/16-ц та №126/2144/19 не є тотожними, а відтак застосування Бершадським районним судом у даному випадку п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України є безпідставним. Зокрема, не є тотожними підстави вказаних позовів, оскільки у справі №126/2515/16-ц підставою позову є виділ частки майна ОСОБА_1 , що врегульовано ст. 370 ЦК України, а у справі №126/2144/19 є поділ спільного майна подружжя, що врегульовано ст. 372 ЦК України. Також не є тотожними предмети вказаних позовів, оскільки у справі №126/2515/16-ц позивач просить суд визнати спірний об`єкт будівництва спільним майном подружжя з метою виділу йому частки, що становить 42/100 в користування, а у цивільній справі №126/2144/19 позивач просить визнати спірний об`єкт будівництва спільним майном подружжя з метою поділу будівлі між колишнім подружжям на правах визнання права власності 42/100 частини позивачу, а за відповідачем визнати право власності на 58/100 частин спірного будівництва. На апеляційну скаргу подано відзив відповідачем ОСОБА_2 , у якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, причин неявки не повідомила, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи. Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає. Судом встановлено, що у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив:

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за відступ від принципу рівності часток при поділі незавершеного будівництвом житлового будинку в розмірі 1 077 грн. При цьому, з копії рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 14.02.2019 в цивільній справі №126/2515/16-ц вбачається, що ОСОБА_1 звертався в суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив: визнати незавершений будівництвом житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя та виділити йому в користування зі спільної сумісної власності колишнього подружжя 42/100 частини об`єкту незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 у складі: житлової кімнати А (1-6) площею 10.1 кв.м, коридора А (1-7) нежитловою площею 6,3 кв.м, житлової кімнати А (1-8) кімната площею 12,9 кв.м, тамбура А (1-9) нежитловою площею 2,3 кв.м, всього загальною 31,6 кв.м (житловою площею 23,0 кв.м, нежитловою 8,6 кв.м), вартістю 60854 грн. з визначенням йому компенсації в розмір 10 877 грн. та стягнути з відповідачки судові витрати відповідно до розрахунку в сумі 4 134 грн. Вказаним рішенням у задоволенні позову відмовлено. Дане рішення суду не оскаржено та набрало законної сили 19.03.2019. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд постановляє ухвалу про закриття провадження, якщо, зокрема, набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Ч. 2 ст. 256 ЦПК України передбачено наслідки закриття провадження у справі, відповідно до яких, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Відповідно до вищенаведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Отже, для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову. Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави закривати провадження у справі. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права. Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання об`єкта незавершеного будівництва спільною сумісною власністю подружжя та виділ в натурі 1/2 його частки. Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 14.02.2019 у цивільній справі №126/2515/16-ц, яке набрало законної сили, у задоволенні вказаного позову відмовлено. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції не з`ясував чи є тотожними усі елементи позову, пред`явленого ОСОБА_1 у справі №126/2144/19, у якій винесена ухвала від 17 листопада 2020 року та у позові, пред`явленому у справі за №126/2515/16-ц. Зокрема, судом першої інстанції не було досліджено підстави вищевказаних позовів, а також місцевий суд не звернув увагу на те, що предметом позову у справі №126/2515/16-ц була вимога про виділення ОСОБА_1 частини об`єкту незавершеного будівництва в користування, а у справі №126/2144/19 вимога про виділення та визнання права власності за ОСОБА_1 на частку незавершеного будівництвом житлового будинку. У розумінні норм чинного законодавства, зокрема, цивільного кодексу, право володіння і право користування нерозривно пов`язані між собою, однак право власності є значно ширшим поняттям, так як складається із правомочностей володіння, користування і розпорядження річчю (майном) власника, а відтак висновок суду першої інстанції про тотожність заявлених позивачем позовів, зокрема, їх предмету, є невірним. Враховуючи наведене, обґрунтовані процесуальні підстави для визначення факту, що у цій справі заявлено позов тотожний тому, який було розглянуто у справі №126/2515/16-ц, відсутні. За таких обставин, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ухвала від 17 листопада 2020 року про закриття провадження у справі підлягає до скасування, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що особа безпідставно не може бути позбавлена права доступу до суду, оскільки це буде порушенням, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на справедливий суд. Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2020 року скасувати і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: В. В. Оніщук Судді: С. К. Медвецький С. Г. Копаничук