Постанова Харківський апеляційний суд № 2022/2-182/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «19» січня 2021 року м. Харків справа № 2022/2-182/11 провадження № 22ц/818/1525/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Дмитренко А.Ю., учасники справи: заявник Акціонерне товариство «Кристалбанк», представник заявника Гарвасюк В.Ю., заінтересовані особи - ОСОБА_1 , представник заінтересованої особи Лукашов В.В., Московський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 23 листопада 2020 року в складі судді Каліберди В.А. в с т а н о в и в: У січні 2020 року Акціонерного товариства «Кристалбанк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Московський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, яку в подальшому уточнив. Заява мотивована тим, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 23 листопада 2011 року у справі № 2022/2-182/11, яке змінено рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 січня 2012 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитом в розмірі 264 144,22 грн та 606,66 грн судового збору з кожного. На виконання рішення суду 30 липня 2012 року банку видано виконавчі листи. Зазначив, що 03 червня 2016 року державним виконавцем Московського відділу виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51304795. Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 10 вересня 2019 року замінено стягувача з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на Акціонерне товариство «Кристалбанк» у виконавчому провадженні. Вказав, що як вбачається з відповіді виконавчої служби від 06 грудня 2019 року, Московським відділом виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області 25 травня 2017 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та постанову з оригіналом виконавчого документу направлено на адресу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк». Водночас, із відповідей Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» від 28 грудня 2019 року вбачається, що як вбачається з реєстрів вхідної кореспонденції банку постанова про повернення виконавчого документа від 25 травня 2017 року та оригінал виконавчого листа на адресу банку не надходила. Вважав, що оригінал виконавчого листа № 2022/2-182/11 від 30 липня 2012 року втрачено при пересилці між відділом державної виконавчої служби та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк». Зазначив, що станом на дату подання заяви про видачу дублікату виконавчого листа строк ще не пропущено, однак у зв`язку із зупиненням провадження у справі дана заява станом на 26 травня 2020 року розглянута не була, тобто пропущення строку відбувається не з вини банку. Просив видати дублікат виконавчого листа № 2022/2-182/11 від 30 липня 2012 року, виданого Краснокутським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 264 144,22 грн; поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2022/2-182/11 від 30 липня 2012 року, виданого Краснокутським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 264 144,22 грн. Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 23 листопада 2020 року заяву Акціонерного товариства «Кристалбанк» - задоволено, видано дублікат виконавчого листа № 2022/2-182/11 від 30 липня 2012 року, виданого Краснокутським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 264 144,22 грн; поновлено строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2022/2-182/11 від 30 липня 2012 року, виданого Краснокутським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 264 144,22 грн. Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, не врахував, що банком не доведено факту втрати виконавчого листа. На копії виконавчого листа немає жодних відміток про повернення виконавчого листа. Факт не отримання Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» виконавчого документа також не доведено. Також, зазначив, що стягувачем не надано доказів, які б свідчили про обставини загублення, крадіжки, знищення чи пошкодження виконавчого листа, проведення службового розслідування тощо, а сама відсутність виконавчого документа у банка не свідчить про його явну втрату. 16 січня 2021 року до суду апеляційної інстанції від Акціонерного товариства «Кристалбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав ухвалу суду законною, а апеляційну скаргу - необґрунтованою. При цьому зазначив, що факт втрати оригіналу виконавчого листа є доведеним. Зазначив, що для видачі дублікату виконавчого документа необхідним є встановлення саме факту втрати виконавчого листа і не вимагається встановлення причин такої втрати, винних осіб тощо. Вказав, що на дату подання цієї заяви строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не пропущено. Однак, у зв`язку з зупиненням провадження у справі справу не розглянуто до 26 травня 2020 року. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін. Ухвала суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивована тим, що заявник довів належними доказами, що оригінал виконавчого документу втрачено під час пересилання з виконавчої служби до банку не з вини заявника, тому заява підлягає задоволенню. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 23 листопада 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором № 191/07 від 26 грудня 2007 року в розмірі 264 144,22 грн. На виконання вказаного судового рішення 30 листопада 2012 року Краснокутським районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 2022/2-182/11 (а.с.4). Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 10 вересня 2019 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» на його правонаступника Акціонерне товариство «Кристалбанк» у виконавчих провадженнях з виконання виконавчого листа № 2022/2-182/11, виданого 30 липня 2012 року Краснокутським районним судом Харківської області відносно боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.5-6). Як вбачається з відповіді Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 14.5-36/76342 від 06 грудня 2019 року, 03 червня 2016 року на примусове виконання до державного виконавця відділу повторно надійшов виконавчий лист № 2022/2-182/11, виданий 30 липня 2012 року Краснокутським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» суми боргу в розмірі 264 144,22 грн. 03 червня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № АСВП 51304795. 25 травня 2017 року державним виконавцем відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними (а.с.7). Із відповіді Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» № 08/8072 від 28 грудня 2019 року вбачається, що всі документи, наявні в банку з претензійно-позовної роботи щодо стягнення заборгованості через органи виконавчої служби за боржниками ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передано Акціонерному товариству «Кристалбанк» при укладенні договору про відступлення права вимоги. Із реєстрів вхідної кореспонденції Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» вбачається, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 25 травня 2017 року та оригінал виконавчого листа № 2022/2-182/11 від 30 липня 2012 року, виданий Краснокутським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 264 144,2 грн, на адресу банку не надходили (а.с.8). З повідомлення Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 14.6-35/131991 від 29 жовтня 2020 року вбачається, що 25 травня 2017 року державним виконавцем відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Оригінал виконавчого листа № 2022/2-182/11 разом з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу були направлені на адресу стягувача. Зазначено, що надати підтвердження відправлення на адресу стягувача виконавчого листа, не виявляється можливим, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази направлення вищезазначеного виконавчого листа (а.с.146, 148). Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», та ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»). Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення. У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим. Відповідно до підпункту 17.4 пункту 17 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Аналізуючи зміст даної норми, єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. При цьому, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19), від 18 листопада 2020 року у справі № 263/4331/18 (провадження № 61-8286св20). Згідно із частиною першою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час набрання рішенням законної сили) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. У пункті 1 частини 2 цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності Законом від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності. Згідно із пунктом 1 частиною 1 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 371 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, за результатами розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19). Матеріали справи свідчать про те, що виконавчий лист № 2022/2-182/11, виданий 30 липня 2012 року Краснокутським районним судом Харківської області про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованості за кредитним договором № 191/07 від 26 грудня 2007 року в розмірі 264 144,22 грн перебував на примусовому виконанні Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до 25 травня 2017 року та був повернутий стягувачу Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський акціонерний банк» у зв`язку з відсутністю майна боржника. Однак, як вбачається з відповіді Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 14.6-35/131991 від 29 жовтня 2020 року, в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази направлення вищезазначеного виконавчого листа стягувачу. Згідно із пунктом 1 частиною 1 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином, строк пред`явлення виконавчого документа, встановлений Законом України «Про виконавче провадження», після повернення виконавчого документу, сплив 25 травня 2020 року. Із заявою до суду про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання банк звернувся поштою 16 січня 2020 року, тобто до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином, задовольняючи заяву Акціонерного товариства «Кристалбанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, суд першої інстанції, встановивши, що рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 23 листопада 2011 року у справі № 2022/2-182/11 не виконано, видані судом на підставі цього рішення виконавчі листи на виконанні не перебувають, заборгованість боржниками не погашена, а оригінал виконавчих листів втрачено, дійшов правильного висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення до виконання. Посилання в апеляційній скарзі на відсутність в матеріалах справи належних доказів, які підтверджують втрату оригіналу виконавчого листа не спростовують висновків суду про наявність правових підстав для видачі дубліката виконавчого листа. В суді апеляційної інстанції представник заявниці також не спростував висновок суду щодо видачі дублікату виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення до виконання. Посилався на письмові пояснення, що надані ним в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи, які фактично дублюють доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі. При цьому, вказав, що рішенням суду першої інстанції від 23 листопада 2017 року, яке набрало законної сили 23 березня 2018 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 446 864, 61 грн звернено стягнення на предмет іпотеки житловий будинок з господарськими будівлями зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном вартістю 77 271, 00 грн та житловий будинок літ «А-1» зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном вартістю 379 688,00 грн, що належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на праві приватної власності шляхом визнання права власності. Тому, вважав іпотекодержателя з моменту ухвалення судового рішення власником іпотечного майна, що тягне за собою, на його думку, припинення основного зобов`язання та погашення заборгованості. Такий висновок представника заявниці судова колегія вважає помилковим, оскільки вказаним рішенням вказано тільки спосіб, за яким задоволено вимоги іпотекодержателя, а не відсутність заборгованості за кредитним договором. Також, матеріали справи не містять доказів того, що заборгованість за цим договором погашено. При цьому судова колегія звертає увагу на те, що сума за виконавчим листом, дублікат якого просив видати заявник, та розмір заборгованості, який визначено в судовому рішенні, різняться та не спростовано представником ОСОБА_1 . За таких обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат не вирішувалось. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 23 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, але в частині видачі дубліката виконавчого листа може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 19 січня 2021 року.