Постанова КАС ВС № 805/2454/17-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м. Київ справа № 805/2454/17-а адміністративне провадження № К/9901/37625/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача: Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (суддя: Бабаш Г.П.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (судді: Ханова Р.Ф., Василенко Л.А., Гайдар А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в с т а н о в и в : Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС" (далі - ТОВ "ЕТС", позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ДПІ у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 №0000781400. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими та спростовуються документами первинної бухгалтерської документації, що повною мірою підтверджують правомірність формування товариством податкових вигод за період, що перевірявся. Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ДПІ у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЕТС" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов`язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Берлон Трейдинг» за період з 01.06.2015 по 31.07.2015 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 05 грудня 2016 року № 415/05-10 -12/24308872. Перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за червень 2015 року на суму 351129 грн, за липень 2015 року на суму 811428 грн. 28 грудня 2016 року на підставі вищеозначеного Акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000781400, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 811428 грн. Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся ло суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ТОВ «Берлон Трейдинг» товари позивачу фактично не поставлялись, а надані позивачем податковому органу та суду первинні фінансово-господарські документи складені формально, задля створення видимості здійснення господарських операцій, і жодним чином не доказують факту поставки товару контрагентом. Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення. Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 29.05.2015 між позивачем (покупець) та ТОВ «Берлон Трейдинг» (постачальник) укладено договір поставки №79, за умовами якого постачальник поставляє у власність покупця товар відповідно видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар, здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. З наявних в матеріалах справи копій первинних документів вбачається, що загальна вартість поставленого позивачу у червні-липні 2015 року товару складає 4868571,86 грн. На підтвердження виконання умов означеного вище договору, а також руху активів в процесі здійснення господарських операцій, позивачем надано суду копії податкових накладних, видаткових накладних та платіжних доручень. Поряд із цим, позивач не зміг надати на вимогу суду оригінали таких документів, так само як і письмових пояснень щодо укладення специфікацій або додаткових угод до договору поставки від 29.05.2015 №79 з наданням відповідних доказів. Водночас, дослідивши копії первинних документів, наявних в матеріалах справи, суди встановили, що копії платіжних доручень стосовно здійснення розрахунків з ТОВ «Берлон-Трейдинг» надані позивачем лише на суму 804980,75 грн, що не відповідає сумі, на яку поставлено товар, за наданими видатковими накладними. Пояснити неповноту розрахунків з ТОВ «Берлон-Трейдинг» за спірними господарськими операціями позивач в ході судового розгляду справи не зміг. Позивачем також не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, як не надано і підтвердження використання отриманих товарів в безпосередній господарській діяльності Товариства. Суди також акцентували увагу на тому, що позивачем були надані лише копії видаткових накладних, складених ТОВ «Берлон-Трейдинг» та ТОВ «ЕТС», тоді як відповідно до умов укладеного між зазначеними юридичними особами договору поставки №79 загальна вартість товару (вартість договору), що підлягає до сплати покупцем на користь постачальника за даним договором, вказується у рахунку-фактурі на оплату, що наданий покупцю. Крім того, долучені до матеріалів справи видаткові накладні (ксерокопії) не містять в собі місце складання як обов`язкового реквізиту первинного документа відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-14. Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, а також ненадання позивачем документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в даному випадку надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача). Таким чином, позивачем під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод, що, відповідно, свідчить про відсутність підстав до скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів. Обґрунтування касаційної скарги аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві та апеляційній скарзі і зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично позивач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановлених частиною першою статті 341 КАС України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в : Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС", - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх Судді: О.В. Білоус Н.Є. Блажівська