Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/6798/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року справа №200/6798/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі № 200/6798/20-а (головуючий І інстанції Стойка В.В., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області (далі УСЗН, відповідач), в якому просила: визнати противоправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»; зобов`язати здійснити нарахування та виплату державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» - починаючи з 22.08.2019 року (з дня звернення їз заявою). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року (враховуючи ухвалу про виправлення описки від 05.10.2020 року) позов задоволений: - визнано противоправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»; - скасовано розпорядження відповідача від 24.09.2018 року, яким відмовлено в призначенні допомоги позивачу за заявою від 22.08.2018 року у зв`язку з непідтвердженням фактичного місця проживання; - зобов`язано відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» - починаючи з 22.08.2019 року (з дня звернення із заявою) (а.с. 55-58, 61). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт вважає, що відсутні підстави для призначення соціальної допомоги позивачу у зв`язку з непідтвердженням фактичного місця проживання. Крім того, суд в рішенні невірно зазначив дату звернення позивача за призначенням допомоги 22.08.2019 року, оскільки позивач звертався 22.08.2018 року. Крім того, позивачем пропущений строк звернення з цим позовом до суду. Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відповідно до довідки серії ВТЕ -14 № 051442 та пенсійного посвідчення позивач є інвалідом III групи (дитина-інвалід) безстроково (а.с. 4-5). Згідно довідки від 22.08.2018 року № 0000602021 позивач є внутрішньо переміщеною особою (а.с. 7). 22.08.2018 року позивач звернулась до УСЗН із заявою про призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю (а.с. 36-37). Розпорядженням УСЗН Великоновосілківської районної державної адміністрації від 24.09.2018 року, на підставі витягу з протоколу № 121 засідання з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 11.09.2018 року, відмовлено в призначенні допомоги позивачу за заявою від 22.08.2018 року у зв`язку з непідтвердженням фактичного місця проживання (а.с. 41-42). Листом від 23.01.2020 року № 09/355 відповідач повідомив, що позивач перебуває на обліку в управлінні як ВПО з 22.08.2018 року. Позивач звернулась до управління 22.08.2018 року із заявою про призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства 3-ої групи у відповідності до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову у наданні державної соціальної допомоги на підставі витягу з протоколу № 121 засідання комісії з питань призначення соціальних виплат ВПО від 11.09.2018 року у зв`язку з непідтвердженням фактичного місця проживання (а.с. 8). Щодо доводів апелянта на пропущення позивачем строку звернення до суду. Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Матеріалами справи встановлено, що про порушення своїх прав позивач дізналася з листа відповідача від 23.01.2020 року. Доказів отримання позивачем розпорядження відповідача від 24.09.2018 року суб`єктом владних повноважень не надано. Таким чином, позов поданий в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України. Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Згідно п. 1 постанови КМУ від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №

509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Отже, реалізація права на отримання соціальної допомоги пов`язана з фактом реєстрації особи як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Згідно п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ № 509 від 1 жовтня 2014 року, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та абзацом шостим цього пункту, довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року, встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Згідно п. 2.4 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам для призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам подаються такі документи: заява про призначення усіх видів соціальної допомоги за формою, що затверджується наказом Мінпраці; паспорт або в разі його відсутності інший документ, що може засвідчувати особу, яка подає заяву; довідка про місце проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда чи копія паспорта інваліда з дитинства або дитини-інваліда з відомостями про місце проживання; довідка про місце проживання законного представника, піклувальника, який подав заяву, чи копія паспорта з відомостями про місце проживання. Заява про призначення державної соціальної допомоги подається особою з інвалідністю з дитинства до місцевого органу з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання. Заява про призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства, який визнаний недієздатним, а також на дитину-інваліда подається одним із законних представників за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання особи, яка подає заяву, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання. Якщо законний представник проживає за іншою адресою, ніж дитина-інвалід, то разом із заявою він подає довідку місцевого органу з питань соціального захисту населення про те, що другий із законних представників не отримує державну соціальну допомогу на дитину-інваліда за місцем свого проживання. Згідно пункту 2.5. Порядку державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням. Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день приймання місцевим органом з питань соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами. У тих випадках, коли до заяви про призначення державної соціальної допомоги додані не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3 місяців з дня відправлення повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийняття або відправлення заяви про призначення такої допомоги. Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається місцевими органами з питань соціального захисту населення не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами. Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства, призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. Відповідно до пункту 4.1 Порядку державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об`єднаннями зв`язку за місцем проживання інваліда з дитинства або законного представника, яким призначена допомога на дітей-інвалідів або інвалідів, які визнані недієздатними. Згідно пункту 4.3 Порядку у разі зміни одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідним місцевим органом з питань соціального захисту населення за новим місцем проживання з дня, наступного за днем припинення цієї виплати за попереднім місцем проживання. За змістом ст. 12 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням. Суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи його офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли інвалід чи його батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної допомоги за минулий час здійснюється із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату. Аналогічні за змістом положення наведенні в пункті 4.10 Порядку, відповідно до якого призначені суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум інвалідом чи його законним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні та інші причини, які фізично унеможливили своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли інвалід чи його законний представник не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється, виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату. Згідно ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сімї та дітей, організовує роботу щодо призначення виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» період, на який призначається державна соціальна допомога, а саме, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. Згідно матеріалів справи позивач має статус особи з інвалідністю з дитинства ІІІ групи безстроково. Згідно ст. 6 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску строку особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, а в разі визнання знову особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць. У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок не з`явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю. Підставою припинення виплати державної соціальної допомоги, відповідно до ст. 14 Закону є влаштування дітей з інвалідністю до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання, влаштування дитини з інвалідністю віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання. Таким чином, законодавством визначені вичерпні підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, в переліку яких не зазначена така підстава як непідтвердження фактичного місця проживання особи з інвалідністю. Згідно ст. 14 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» при зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання. Отже, право позивача на отримання допомоги є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань. Згідно правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії, в якій суд встановив обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. Оскільки нормами чинного законодавства позивачу гарантоване право на отримання соціальної допомоги особі з інвалідністю, суд першої інстанції, з врахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов вірного висновку про задоволення позову шляхом визнання противоправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», скасування розпорядження відповідача від 24.09.2018 року та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» - починаючи з 22.08.2018 року дати звернення. Водночас, суд першої інстанції допустив описку в мотивувальній та резолютивній частинах рішення в зазначені дати звернення позивача до відповідача із заявою про призначення допомоги та відповідно, дати, з якої зобов`язав відповідача призначити таку допомогу. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу, проте допустив описку в мотивувальній та резолютивній частинах в зазначені дати, з якої необхідно почати нарахування та виплату допомоги, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі № 200/6798/20-а змінити в мотивувальній та резолютивній частинах шляхом зазначення замість дати «22.08.2019р.» зазначити дату «22.08.2018 року». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Повний текст постанови складений 20 січня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: Е.Г. Казначеєв Г.М. Міронова