Ухвала КГС ВС № 910/14518/19

УХВАЛА 20 січня 2021 року м. Київ Справа № 910/14518/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Губенко Н. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" на рішення Господарського суду міста Києва у складі судді Мандриченка О. В. від 18.02.2020 та на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Скрипка І. М., Михальська Ю. Б., Тищенко А. І. від 10.09.2020 за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" до Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" про стягнення 3 067 355,35 грн, ВСТАНОВИВ: Рішенням від 18.02.2020 у справі № 910/14518/19 Господарський суд міста Києва задовольнив повністю позов Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш". Постановою від 10.09.2020 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі №910/14518/19. 22 грудня 2020 року Державне підприємство "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 910/14518/19. Перевіривши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "Луч", Судом встановлено, що вона підлягає залишенню без руху з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті. Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах ; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19). Зі змісту касаційної скарги Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" вбачається, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 910/14518/19 скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому в обґрунтування підстав касаційного оскарження, встановленим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржником хоча і наведені деякі постанови Верховного Суду та зауважено про наявність певних правових позицій, проте не конкретизовано яку (які) саме норму (норми) права суд першої та (або) апеляційної інстанцій застосував без урахування висновку щодо її застосування, викладеного в якій із наведених скаржником постанов Верховного Суду. Крім того, Державним підприємством "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" у якості обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначено, що "Верховним Судом не розглядалися справи з підстав правомірності стягнення комісійної нагороди у випадках коли договір комісії заснований на різниці між ціною продажу продукції, встановленою Комісіонером самостійно, погодженою Комітентом ціною продукції та понесеними Комісіонером витратами". Водночас скаржником не зазначено норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Стосовно підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, Суд зазначає наступне. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Тобто умовою для застосування положень пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки Судом встановлено, що скаржником не виконано належним чином вимоги пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, не обґрунтовано належним чином заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилання на оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, Судом до уваги наразі не беруться. Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до приписів частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Отже у визначений Судом строк, Державному підприємству "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" слід належним чином виконати вимоги статті 290 Господарського процесуального кодексу України та уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, а саме: - конкретизувати яку (які) норму (норми) права суд першої та (або) апеляційної інстанцій застосував без урахування висновку щодо її застосування, викладеного в конкретно в якій із наведених скаржником постанов Верховного Суду; - зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Враховуючи викладене, касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. У зв`язку із залишенням касаційної скарги Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" без руху, заява (клопотання) про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі № 910/14518/19 до закінчення його перегляду в касаційному порядку та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 910/14518/19 наразі не розглядаються. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 910/14518/19 залишити без руху.

2. Надати Державному підприємству "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Державному підприємству "Державне Київське конструкторське бюро "Луч", що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко