Постанова Київський апеляційний суд № 761/8710/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2021 року місто Київ. Справа 761/8710/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/972/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача: Желепи О.В., суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року (у складі судді Мальцева Д.О. інформація щодо складання повного тексту відсутня ) в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи - Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, Акціонерне товариство «Альфа Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - в с т а н о в и в: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи - Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна Миколайович, Акціонерне товариство «Альфа банк», відповідно до якого просила визнати виконавчий напис від 25.07.2019 № 895, вчинений Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною про стягнення грошових коштів за кредитним договором № 490916498 від 29.05.2014 року, таким, що не підлягає виконанню (далі по тексту - виконавчий напис). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача відсутні будь-які правовідносини з відповідачем. Також позивач вказує, що приватний нотаріус не мав права вчиняти оспорюваний виконавчий напис, оскільки позивач не має майна в м. Києві та Київській області; зареєстрована, проживає та працює в Дніпропетровській області. Також позивач зазначає, що відповідач не направляв позивачу жодних вимог чи повідомлень щодо усунення порушення зобов`язань чи заміни сторони кредитора, оскільки, як вбачається з оспорюваного виконавчого напису, стягнення проводиться на підставі кредитного договору № 490916498 від 29.05.2014 року, укладеного між АТ «Альфа банк» та позивачем. Також позивач зазначає, що приватний нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис, оскільки з дня виникнення права вимоги минуло три роки. За таких обставин, нотаріус під час вчинення оспорюваного виконавчого напису, не переконався у безспірності вимог відповідача, внаслідок чого виконавчий напис було вчинено з суттєвими порушеннями норм чинного законодавства, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року в позові відмовлено в повному обсязі. Не погоджуючись з таким рішенням представник позивача 27.11.2020 року звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати таке рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначала, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, виконавчий напис вчинено нотаріусом, який не мав права це робити, йому не подавались докази переходу права вимоги до особи на користь якої такий виконавчий напис вчинено, також заборгованість щодо якої вчинено виконавчий напис не є безспірною. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року та надано учасникам справи строк для подачі ними відзиву на апеляційну скаргу та міркувань або заперечень щодо заявленого клопотання в 5-ти денний строк з моменту отримання даної ухвали. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. При вирішенні справи районний суд вважав встановленими наступні обставини. 29.05.2014 року між позивачем та ПАТ «Альфа Банк» укладено кредитний договір № 490916498, згідно якого позивач отримав кредит у розмірі 13 033,29 гривень. 25.07.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамзатовою Аліною Анатоліївною вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за № 895) про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором № 490916498 від 29.05.2014 року, який було укладено між АТ «Альфа Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є відповідач на підставі договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16.01.2019 року. Як вбачається з виконавчого напису стягнення заборгованості проводиться за період з 16.01.2019 року по 19.07.2019 року. Сума заборгованості складає 61 603, 33грн. 15.08.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59813701 на підстав заяви ТОВ «Вердикт капітал» та оспорюваного виконавчого напису. 10.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. в межах виконавчого провадження ВП № 59813701 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивачем не було доведено, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису № 895 від 25.07.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. не було дотримано вимоги Закону України «Про нотаріат», вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Колегія суддів, з таким висновком погодитись не може, виходячи з наступного . Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій). Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»). За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків. Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Тому вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Суд першої інстанції не перевірив належним чином аргументи позивача та помилково виходив лише з того, що безпірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, при цьому належними та допустимими доказами такі висновки суду не підтверджені. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19). З виконавчого напису , який оспорює позивач вбачається, що стягнення заборгованості проводиться за період з 16.01.2019 року по 19.07.2019 року. Прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, яка в тому числі стягнута за виконавчим написом за вищевказаний період становить 24 012, 79 грн. 79 коп. Відповідно до кредитного договору, укладеним позивачем з АТ "Альфа Банк" № 490916498 від 29 травня 2014 року на підставі якого вчинено виконавчий напис, і який наданий суду, датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків є 30 травня 2019 року. Таким чином, матеріалами справи, які були надані суду сторонами, підтверджуються доводи заявника, що виконавчий напис було вчинено , щодо стягнення заборгованості, яку не можна вважати безспірною, оскільки з виконавчого напису слідує, що заборгованість за відсотками стягнута за період, за який право кредитора нараховувати відсотки було припинено. Ні до суду першої інстанції , ні до апеляційного суду відповідачем в даній справі не були подані докази, які б доводили, що заборгованість за відсотками, яка в тому числі стягнута виконавчим написом нарахована у відповідності з умовами договору та в межах строку його дії, а тому ці доводи позивача є доведеними та достатніми для задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Районний суд на вказані обставини уваги не звернув та не надав їм належної оцінки у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 284 Інструкції, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною. Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не були надані приватному нотаріусу належні докази безспірності заборгованості позивача за кредитним договором, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції не надав належної оцінки всім доводам позивача, внаслідок чого його висновки, щодо відсутності підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, спростовуються наявними в справі доказами, рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, які призвели до ухвалення необґрунтованого рішення, а тому таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 . підлягає стягненню 2102 грн. 00 коп. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги (840,80 +1261,20). В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367-368, 374-376, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 895, який вчинений Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною 25.07.2019 року, про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 за кредитним договором № 490916498 від 29.05.2014 року. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податківНОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні) 00 коп. на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: